Світ казок та пригод Нестайка

 Світ казок та пригод Нестайка

    30 січня 1930 року народився відомий дитячий письменник Всеволод Нестайко. За 55 років літературної творчості він написав до пів сотні надзвичайно цікавих книжок. Найвідомішими книгами стали підліткова трилогія «Тореадори з Васюківки», повість-казка «В Країні Сонячних Зайчиків», оповідання «Одиниця з обманом», «П’ятірка з хвостиком», «Загадка старого клоуна», «Чудеса в Гарбузянах», «Дивовижні пригоди в лісовій школі» та багато інших.

  З нагоди 95 - річниці від дня народження письменника бібліотекарі відділу обслуговування дітей та організаторів дитячого читання  запросили учнів 4-А класу Липовецького ліцею №2 на літературну  гру-подорож «Світ казок та пригод Нестайка». Діти пройшлися літературним маршрутом:  відповідали на  запитання за серією книг «Дивовижні пригоди у лісовій школі»,  складали  пазли та розгадували кросворд, а з яскравих сторінок слайд-презентації читайлики мали змогу краще ознайомитися з творчістю  письменника.

    Час невпинно біжить, але справді вартісне - в ньому не розчиняється, воно передається далі, три покоління українців зачитуються творами «сонячного» українського письменника Всеволода Нестайка. Його твори добрі, світлі, вони про важливе в усі часи – дружбу, добро, любов.

  Запрошуємо наших юних читачів познайомитися з веселими, жвавими, розумними та дотепними героями книг Нестайка.

    Дорогі друзі, чекаємо на вас у нашій бібліотеці.

БИТВА ПІД КРУТАМИ:ВОНИ БУЛИ ТАКИМИ МОЛОДИМИ

БИТВА ПІД КРУТАМИ:ВОНИ БУЛИ ТАКИМИ МОЛОДИМИ

    29 січня в Україні відзначають День пам’яті героїв Крут — саме там у 1918 році відбувся бій, що на довгі роки став одним із символів боротьби українського народу за свободу і незалежність. Своєю кров’ю, душею і своєю працею він, як і будь-який інший народ, прагне до життя і благополуччя.

    Крути – символ боротьби за незалежність України у ХХ і ХХІ століттях. Подвиг крутянців, як і всіх Героїв визвольних змагань, став прикладом для захисників України в сучасній російсько-українській війні. Прикметно, що сміливість і жертовність крутянців порівнюють зі сміливістю та витривалістю оборонців Донецького аеропорту в теперішній російсько-українській війні. Тому Героїв Крут у публіцистиці часто називають «першими кіборгами».   Багато молодих патріотів – активних учасників відзначення дня пам’яті Героїв Крут зараз зі зброєю в руках крок за кроком наближають нашу перемогу над нащадками російсько-більшовицького агресора – рашистами. Тоді захисники української незалежності не змогли вистояти в боротьбі з переважними силами агресора. Сьогодні ми маємо завершити їхню справу. У нас є професійна, патріотична та вмотивована армія, міжнародна підтримка. Сьогодні на захист України стали тисячі українців, які ще вчора були мирними людьми: вчителі, студенти, менеджери, бізнесмени, історики, співаки. Щира вдячність усім, хто нині виборює нашу перемогу, право жити у вільній країні на своїй землі.  

  З метою  відзначення Дня пам’яті Героїв Крут для користувачів юнацької кафедри була проведена бесіда під назвою “Битва під Крутами: вони були такими молодими”.

Book - хвилинка про новинки

Дорогі друзі!

    З нетерпінням чекаємо на вас у нашій бібліотеці. Станьте першими читачами книжкових новинок.

Хоробрі серця України

   Хоробрі серця України

    29 січня в Україні відзначають День пам’яті героїв Крут — саме там у 1918 році відбувся бій, що на довгі роки став одним із символів боротьби українського народу за свободу і незалежність. Бій під Крутами відбувся на залізничній станції Крути, за 130 кілометрів на північний схід від Києва. Він тривав 5 годин між 4-тисячною більшовицькою армією та загоном з київських студентів і бійців вільного козацтва у складі близько чотирьох сотень вояків. 

    Після здобуття Україною незалежності подвиг героїв Крут зайняв гідне місце в пантеоні національної слави, став символом патріотизму і жертовності у боротьбі за державну незалежність.

    В відділі обслуговування дітей та організаторів дитячого читання представлено патріотичну викладку літератури  «Хоробрі серця України»з якої можна дізнатися про подвиг та героїзм юнаків під Крутами.

    Не дивлячись ні на що, герої Крут повинні назавжди залишитися  в  пам’яті українців, як приклад мужності  для майбутніх і нинішніх поколінь. 

Свіча Голокосту не згасне

 Свіча Голокосту не згасне

27 січня в Україні і світі відзначають Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Це страшне і нелюдське явище, яке відбувалося в період 1933-1945-х років, і що отримало назву - Голокост, призвело до умисного винищення практично однієї третини євреїв, а також незліченної кількості представників інших нацменшин, породжене ненавистю і фанатизмом, затятим расизмом і принизливими забобонами, які панували тоді в фашистській Німеччині. Все світове співтовариство здригнулося, коли почали відкриватися факти і підтвердження подібних злодіянь, причому в справжніх «промислових» масштабах. Ми не повинні допустити, щоб подібне ще хоч коли-небудь повторилося!

         До Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту у відділі обслуговування дорослих користувачів відбулася історична  сторінка «Свіча Голокосту не згасне» для учнів десятих класів Липовецького ліцею № 2. Захід провела вчитель історії ліцею Шиндирук Олена Василівна. Вона поділилася передумовами цих подій, страшними фактами трагедії. Також розповіла про долі деяких людей, які, незважаючи на те, що пережили в таборах, змогли повернутися до нормального життя та через усе життя пронесли пам'ять про весь той жах, який змушені були пережити.

        Цій трагедії вже не запобігти. Лише залишається надія, що подібне більше ніколи не повториться. А ми будемо пам’ятати...

    Пам’ять… Вдячність… Спогади… Вічний біль… Це все, що залишив рідним і близьким у спадок захисник України Михайло Романович Гасинець. Сьогодні йому мало б виповнитися 27 років, проте доля розпорядилася інакше – його ім’я навіки закарбоване серед Героїв, які віддали життя за нашу країну, за свободу та майбутнє українців.

    Пройшовши строкову службу, Михайло долучився до захисту України в зоні АТО, виконуючи бойові завдання на території Донеччини. З початком повномасштабного вторгнення став до лав Збройних Сил України, не вагаючись ні хвилини.

    11 березня 2022 року, під час бойового завдання на Миколаївщині, Михайло ціною власного життя врятував товариша. Його подвиг назавжди залишиться у наших серцях як символ самовідданості та справжньої людяності.
    Світла пам'ять і глибока вдячність воїну. Герої живуть доти, доки про них пам’ятають!

Трагедія, історія, пам'ять

 Трагедія , історія ,пам'ять

    27 січня у всьому світі відзначається Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Починаючи з середини ХХ ст. слово «Голокост» стало загальновживаним по відношенню до хвилі терору проти єврейського населення, розпочатого Гітлером, та винищення нацистами під час Другої Світової війни євреїв та інших народів Європи.

    Українці завжди пам’ятатимуть найстрашніший злочин нацизму, згадуючи Освенцим, Варшавське гетто, Бабин Яр та інші місця загибелі.  Пам’ятаючи про жертви  Голокосту, робімо все, аби зупинити російську навалу. Єднаємо зусилля всього вільного світу для досягнення цієї спільної мети.  

    У день пам’яті висловлюємо слова співчуття рідним і близьким усіх невинно убієнних, схиляємо голови перед тими, хто, ризикуючи власним життям, рятував в’язнів нацистських концтаборів, та дякуємо Захисникам, які обороняють людські життя.

    Хай живе надія, що подібного більше ніколи не повториться! Будемо пам’ятати!

    Напередодні Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту на черговому засіданні жіночого клубу «Горлиця» у читальній залі КЗ «Липовецька публічна бібліотека» була презентована виставка –реквієм «Трагедія, історія,пам’ять». На виставці преставлені історико-краєзнавчі дослідження, книги та матеріали зі спогадами учасників й очевидців Голокосту.

    Сьогодні, 24 січня, свій день народження міг би відзначати Роман Володимирович Дяченко, захисник родом із села Попівка. Але назавжди залишився 35-річним, віддавши своє життя за Україну, за наш мир і свободу…

    Коли прийшла війна, Роман не залишився осторонь. У липні 2022 року був мобілізований до лав Збройних Сил України, де служив старшим оператором-вогнеметником загону спеціальних операцій 8 полку Сил спеціальних операцій.

    10 вересня 2024 року Захисник загинув поблизу населеного пункту Часів Яр на Донеччині. Бойові товариші згадують його як відважного, відповідального і надійного побратима, на якого завжди можна було покластися.

    Сьогодні ми схиляємо голови перед його світлою пам’яттю. Роман Дяченко – Герой, який віддав найдорожче заради незалежності нашої держави та майбутнього  дітей. Його шлях – це приклад безмежної відданості, честі та патріотизму.

    Вічна слава і пам’ять Герою!

    24 січня минає 6 років, як зупинилося серце мужнього захисника України – Володимира Анатолійовича Баюрка. На 46-му році життя відійшов у вічність справжній патріот, який без вагань став на захист рідної землі.

    У лютому 2015 року, під час мобілізації, Володимир приєднався до лав Збройних Сил України, щоб боронити незалежність і територіальну цілісність нашої держави. Брав участь у боях на Донеччині та Луганщині в зоні антитерористичної операції у 2015 році, а навесні 2016 року повернувся додому. Однак поклик обов’язку не дозволив йому залишитися осторонь. У 2018 році Володимир підписав контракт і знову став на захист Батьківщини, гідно виконуючи свій військовий обов’язок.

     Страшні події війни наклали свій відбиток… 24 січня 2019 року серце захисника перестало битися.

    Світла пам'ять про Володимира Анатолійовича назавжди залишиться у наших серцях. Вічна пам’ять і слава!

Book - хвилинка про новинки

Любі друзі!

    Запрошуємо переглянути нові надходження книг до нашої бібліотеки.

    Сьогодні, 23 січня, мав би святкувати свій 27-й день народження захисник Мирослав Миколайович Вишневий. Та, на жаль, його життя обірвалося у боротьбі за Україну, за нашу свободу і незалежність.

    Восени 2018 року Мирослава призвали на строкову військову службу. Після її завершення він вирішив продовжити службу за контрактом і став бійцем батальйону спецпризначення "Азов". З лютого по серпень 2019 року виконував бойові завдання в зоні АТО/ООС поблизу Донецька, гідно виконуючи свій обов’язок перед Батьківщиною.

    З початком повномасштабного вторгнення, Мирослав продовжив контракт і вступив на захист країни під Маріуполем. 12 березня 2022 року героїчно загинув у бою поблизу міста, залишаючись вірним присязі до останнього подиху.

    За проявлену відвагу і самопожертву захисник був посмертно нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня.

    Мирослав назавжди залишиться в пам’яті рідних, друзів і побратимів як справжній патріот і відважний воїн. Вічна слава Герою!

Стежинами моєї України

 Стежинами моєї України

    22 січня Україна відзначає знаменну дату в історії становлення української державності – День Соборності України. Ми пишаємося, що ми - українці, а наша Вітчизна – Україна, земля дорога та мила серцю кожного із нас.

    Бібліотекарі для юних читайликів підготували годину цікавих повідомлень «Стежинами моєї України». Розповіли молодшим школярам про Україну, її унікальність і красу, багатство природи, національні традиції, культурну спадщину. Також діти дізналися багато цікавого про видатних українців.

    Любі друзі! Вітаємо вас з Днем Соборності України. Любіть свою країну, пишайтеся своєю історією та своїм народом, цінуйте свої традиції, плекайте українську мову.

    Нехай любов до рідного краю об'єднує нас, допомагає йти до перемоги та процвітання соборної незалежної  могутньої України. 

У єдності сила!

22 січня 1919 року на Софійському майдані у Києві відбулось одне з найважливіших рішень в історії становлення незалежної, соборної держави – проголошення Акту Злуки Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки. Цей день став символом українського державотворення, втілив соборницькі прагнення українців щодо консолідації в одній державі.

Сьогодні соборність – це не лише про територію, це про духовну єдність українського народу, про захист її історії, традицій, про збереження життя кожного українця, добробут нашої України. У нас одна мета – назавжди відстояти кожен квадратний кілометр нашої держави, зберегти її для наших дітей і світлого майбутнього.

До Дня Соборності України у відділі обслуговування дорослих користувачів будо презентовано книжково-ілюстративну виставку «У єдності сила!». Потрібно, щоб ми завжди пам’ятали, що Україна – вільна і соборна держава назавжди! Наша броня – це наша любов до України!

Кіборги. Донецьк. Аеропорт

 Кіборги. Донецьк. Аеропорт

Сьогодні ми вшановуємо пам’ять тих, хто став справжніми героями нашої країни. 242 дні українські військові, добровольці, медики й волонтери невпинно захищали Донецький аеропорт. Не витримував бетон, плавився метал, а вони стояли. Непохитні, віддані, героїчні.

З нагоди  відзначення Дня пам’яті захисників Донецького аеропорту – легендарних «кіборгів» працівниками відділу обслуговування дітей та організаторів дитячого читання підготовлено відео згадку «Кіборги. Донецьк. Аеропорт».

Вони віддали свої життя за незалежність і свободу України. Стали символом мужності й незламності, прикладом відваги та патріотизму для всіх нас. Подвиг кіборгів навічно залишиться у серцях усіх українців.

Вічна слава і честь захисникам! Ми продовжуємо сміливо боротися за нашу землю та свободу. Слава Україні!

«Кіборги» витримали, не витримав бетон

 «Кіборги» витримали, не витримав бетон

      20 січня - День вшанування пам'яті захисників, які тримали оборону Донецького аеропорту у 2014 році під час початку війни на сході України. Бої за аеропорт – одні з найзапекліших у війні на сході України – тривали з травня 2014-го до 22 січня 2015 року. 242 дні українські військові, добровольці, медики й волонтери протистояли навалі російсько-окупаційних військ, затято відстоюючи рідну землю. Звитяжна оборона летовища стала символом незламності та бойового духу нашого війська, а захисники терміналів отримали почесне ймення «кіборги». Коли почалося повномасштабне вторгнення на наші землі, кожен воїн-захисник одягнув броню кіборга, що символізує стійкість і незламність, пронизану вірою та молитвами українців.

    До Дня вшанування захисників Донецького аеропорту у відділі обслуговування дорослих користувачів було проведено героїко-патріотичну годину «Кіборги» витримали, не витримав бетон» для учнів десятих класів Липовецького ліцею № 2. Також на заході, до слова був запрошений учасник бойових дій, вчитель фізики ліцею Пшеничний Роман Федорович. Він наголосив на тому, що сьогодні кожне місто на сході України це «аеропорт» і кожен день наші військові роблять надзвичайний подвиг гідний «кіборга».

    Сьогодні мав би святкувати свій день народження вірний захисник України родом із села Нападівка Олександр Іванович Власюк. Але він віддав своє життя заради інших, боронячи нашу державу від ворожої навали.

    З початком повномасштабного вторгнення Олександр Іванович без вагань став на захист України. Ніс службу стрільцем 1 резервної роти в/ч 3028 Національної Гвардії України. Брав участь у героїчній обороні Василькова, Макарова та зупинці ворожого наступу на підступах до Києва. Війна, сповнена болю й несправедливості, залишила глибокий відбиток на його великому серці, яке не витримало. 28 квітня 2022 року, на одному з блокпостів під Києвом, серце Олександра Власюка зупинилося.

    Схилімо голови у шані перед пам’яттю українського Героя, гідного сина нашої громади та незламного народу. Вічна слава і пам’ять Захиснику України!

     Вшануймо пам’ять захисника, який народився цього дня – Анатолія Анатолійовича Юзви, уродженця міста Липовець, що віддав своє життя за Україну.

    Анатолій служив майстром-гранатометником у складі 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. З 2015 року він стояв на захисті єдності та суверенітету України в зоні Антитерористичної операції. З початком повномасштабної війни знову став до лав Збройних Сил, захищаючи рідну землю від ворога.

    2 травня 2022 року, під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Шевченкове під Волновахою, Анатолій Юзва отримав смертельне осколкове поранення.

    За відвагу та самопожертву посмертно нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня. 

    Час минає, але імена Героїв, які боролися за свободу й незалежність, назавжди залишаться в наших серцях. Вічна пам’ять!

    Згадаймо в молитві нашого земляка Василя Олексійовича Муху, який сьогодні міг би святкувати свій день народження, але віддав життя за Україну. 

    8 березня 2022 року Василь Олексійович був мобілізований до лав Збройних Сил України. Проходив службу у складі 110-ї окремої механізованої бригади імені генерала-хорунжого Марка Безручка. Сержант матеріального забезпечення механізованої роти до останнього подиху залишався вірним військовій присязі, захищаючи рідну землю, сім’ю та всіх нас. 15 липня 2022 року він віддав своє життя, захищаючи Україну, у запеклому бою поблизу Авдіївки на Донеччині. 

    Подвиг Василя Мухи відзначений орденом “За мужність” III ступеня. У рідному селі на його честь встановлено меморіальну дошку та названо вулицю.

    Схиляємо голови перед пам’яттю Героя. Він назавжди залишиться у наших серцях як приклад мужності, вірності й любові до Батьківщини.

    Вічна пам’ять Захиснику!

    Сьогодні ми вшановуємо пам’ять Героя України, родом із села Росоша,  Віталія Миколайовича Заводнюка, який у день свого народження міг би відзначати 45-річчя. Але доля вирішила інакше — його життя обірвалося на полі бою за нашу свободу та незалежність.

    З початком повномасштабного вторгнення Віталій не залишився осторонь. Усвідомлюючи небезпеку, він вступив до лав Національної гвардії, ставши на захист рідної землі. Служив у складі військової частини 3027, де відзначився своєю мужністю та самовідданістю.

    2 травня 2023 року, виконуючи бойове завдання в районі населеного пункту  Білогорівка на Луганщині, Віталій Миколайович загинув, поклавши своє життя за Україну.

    Пам’ять про нього назавжди житиме в серцях рідних і близьких. Його подвиг є символом незламності та любові до рідної землі.

    Світла пам’ять і вічна слава Герою!

 «Я – українець! Ось і вся моя біографія!»

8 січня виповнюється 90 років від дня народження українського поета Василя Симоненка. Він один із найвизначніших українських поетів XX століття, представник «шістдесятників».

Василь Симоненко залишив по собі невеликий, але яскравий доробок — численні статті, театральні та літературні рецензії, казки для дітей і доросли та збірка віршів. В своїх віршах окрім любові до Батьківщини часто критикував радянський устрій і ворогів української державності. Українська нація, був впевнений Симоненко – після тоталітарних жахів імперії, після геноцидів і голодоморів – посяде гідне місце в житті цивілізованого вільного людства. Переживши жахіття Другої світової війни, повоєнного голоду і радянської несправедливості, Симоненко крізь свої рядки говорив правду, яка боліла. Він став символом незламного духу української нації. Був палким патріотом та борцем за правду.

У відділі обслуговування дорослих користувачів було презентовано виставку-портрет «Я – українець! Ось і вся моя біографія!», завдяки якій читачі мали змогу детально ознайомилися з творчим доробком письменника.

І голос твій наші душі окриляє

 І голос твій наші душі окриляє

    Сьогодні виповнилося б 90 років відомому українському поету Василю Симоненку – одному з найяскравіших представників покоління «шістдесятників».

    Твори письменника дістали всенародне визнання. Більшість творчого доробку  була опублікована посмертно: казка «Подорож у країну Навпаки» (1964), збірка поезій «Земне тяжіння» (1964), новела «Вино з троянд» (1965), «Вірші» (1966).  У 1995 р. В. Симоненка було посмертно нагороджено Державною премією України ім. Т. Шевченка за збірки поезій «У твоєму імені живу», «Народ мій завжди буде», «Лебеді материнства».

    У відділі обслуговування дітей та організаторів дитячого читання проведено бібліографічний огляд літератури «І голос твій наші душі окриляє». Присутні ознайомилися з життєвим та творчим шляхом видатного поета-шістдесятника, зокрема з біографічними матеріалами, щоденниковими записами,  добіркою листів та збірками поезій.

    Двадцять вісім літ накувала зозуля Симоненкові. Всього 28. Він спалахнув зорею і – згас, гнаний владою. Його чорнили й залякували, переслідували й перетинали творчі шляхи, але талант поета  не згас.

    Ім’я Василя Симоненка яскравою зорею продовжує сяяти на небосхилі української літератури поетичне слово й через багато десятиліть зворушує душі та серця читачів.