Якість життя жінки у різні вікові періоди

        

        Рішення охороняти здоров’я жінок було прийнято 28 травня 1987 року під час V Міжнародної наради з питань жіночого здоров’я у Коста-Ріці. З тієї пори  щорічно 28 травня  в світі відзначається ″Міжнародний день здоров’я жінок″, або ″Міжнародний день дій з охорони жіночого здоров’я″.

Цей день покликаний нагадувати всім, що здоров’я жінки має величезне значення для будь-якої нації, адже турбота про жінку — це не лише її особисте благополуччя, а й добробут родини та суспільства.

Кожен етап життя має свої особливості й потребує уваги. У дитинстві та юності важливими є правильний розвиток, здорове харчування, фізична активність і психологічний комфорт. У молодому віці жінка часто поєднує навчання, роботу, родину, тому важливо знаходити час для відпочинку та піклування про себе.

У зрілому віці особливого значення набувають профілактика захворювань, емоційна рівновага та активний спосіб життя. А для жінок похилого віку важливими залишаються увага, підтримка близьких, спілкування та можливість вести активне життя.

Турбота про себе повинна бути постійною у будь-якому віці. Берегти здоров’я — означає берегти життя, силу, красу і гармонію.

        

 Напередодні Міжнародного дня здоров’я жінок у читальній залі КЗ « Липовецька публічна бібліотека» відбулося чергове засідання клубу « Горлиця» на якому була проведена бесіда- обговорення «Якість життя жінки у різні вікові періоди». 

    

 НАЦІОНАЛЬНИЙ ТИЖДЕНЬ БЕЗБАР'ЄРНОСТІ

З 25 по 31 травня в Україні проходить Національний тиждень безбар’єрності – ініціатива, спрямована на привернення уваги суспільства до створення доступного середовища, рівних можливостей для всіх громадян, розвитку культури поваги, гідності та людиноцентричності. Безбар’єрність — це не про "них" (людей з інвалідністю), це про "нас". Це про суспільство, де кожен почувається гідно, незалежно від віку, стану здоров’я чи особистих обставин.

В межах Національного тижня безбар’єрності в Україні в КЗ «Липовецька публічна бібліотека» за участі бібліотекарів було проведено годину безбар’єрності на тему: «Територія безбар’єрності: говоримо правильно». В ході заходу обговорили з колегами етикет спілкування, коротку термінологію, правила взаємодії без незручностей та переглянули коротку відеолекцію «Коли можеш комунікувати без бар’єрів». Також було підготовлено короткий словник безбар’єрності.

    Сьогодні ми з болем у серці згадуємо нашого Захисника... Печолат Микола Миколайович — воїн, який віддав своє життя за Україну, за її свободу і незалежність. 

    Народився 11 березня 1989 року в селі Лукашівка. Тут минули його дитячі роки, тут він формувався — щирий, добрий, працьовитий. Після закінчення школи навчався у Зозівському аграрному ліцеї, де здобув професію механізатора. Відслужив строкову військову службу, а згодом працював будівельником у різних містах України. Мав золоті руки, світлі мрії та плани на майбутнє. Для рідних він був опорою і надією. Добрий син для матері, турботливий брат, вірний друг і щирий сусід. 

    З перших днів повномасштабного вторгнення, 24 лютого 2022 року, Микола без вагань став на захист України. Добровольцем пішов боронити рідну землю. Служив стрільцем-помічником гранатометника у складі 46-ї окремої аеромобільної бригади ДШВ. Проявляв відвагу, стійкість і мужність у боях. Його останнім місцем служби стала Донеччина. 

    27 травня 2025 року він не повернувся із бойового завдання... Відтоді вважався зниклим безвісти. Дев’ять місяців рідні жили надією, вірою, чекали... Та страшна звістка болем розірвала серця — напередодні його дня народження стало відомо: Микола загинув 27 травня 2025 року в районі населеного пункту Андріївка Волноваського району Донецької області.

    Він віддав своє життя за Україну. За кожного з нас. Пам’ятаймо його мужність та подвиг. Світла пам’ять і вічна слава Захиснику!

    У цей день ми з глибоким сумом і вдячністю згадуємо нашого Захисника... Андрій Михайлович Павлов — воїн, який п’ять років свого молодого життя присвятив боротьбі за Україну. Сьогодні минає рік, як оборонець загинув у бою за Україну.

    Народився 16 червня 1992 року в селищі Троїцьке Сватівського району Луганської області. Мав мирну професію — працював трактористом у місцевому господарстві, будував сімейне життя, одружився. Та вже у травні 2020 року він зробив свідомий вибір — став на захист України. Був призваний Білокурахинсько-Троїцьким ОРВК та СП Луганської області й за контрактом служив у 92-й окремій механізованій бригаді імені кошового отамана Івана Сірка. Обіймав посаду оператора 2-го взводу протитанкових ракетних комплексів. 

    У боях проявляв сміливість і рішучість, був взірцем для побратимів. Пройшов випробування війною, був важко поранений, але після лікування у шпиталі та реабілітації в місті Дніпро повернувся у стрій — бо не міг інакше. 

    За мужність і відвагу був нагороджений почесною відзнакою Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий Хрест» та медаллю «За оборону України». 

    26 травня 2025 року солдат Андрій Павлов загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Малі Проходи Харківської області внаслідок мінометного обстрілу. До того часу він вважався зниклим безвісти, поки не відшукали його тіло...

    Він не відступив тоді, коли ворог наступав на Луганщину. Не шукав легших шляхів — обрав шлях воїна і пройшов його до кінця. 

    Свій вічний спочинок Захисник знайшов у селі Росоша, поруч із рідними. 

    Сьогодні схилімо голови у скорботі. Світла пам’ять і вічна слава Захиснику України!

    Сьогодні, 26 травня, минає чотири роки з дня загибелі мужнього воїна, вірного сина України — Федора Васильовича Цуцея...

    Народився 9 квітня 1968 року в селі Вербівка. Зростав на рідній землі, навчався у сільській школі, відслужив строкову військову службу, жив і працював, як тисячі українців. Та коли Батьківщина покликала — став на її захист. 

    Ще у 2015 році, під час перших хвиль російської агресії, Федір Васильович був мобілізований і виконував свій військовий обов’язок у зоні АТО. А вже у березні 2022 року, з початком повномасштабного вторгнення, не вагаючись знову повернувся до лав Збройних Сил України. 

    Штаб-сержант, командир першого відділення кулеметного взводу 2-ї стрілецької роти військової частини 7085 — він був не лише досвідченим воїном, а й опорою для своїх побратимів. 

    26 травня 2022 року, під час виконання бойового завдання поблизу міста Лиман на Донеччині, Федір Цуцей прийняв свій останній бій... Рятуючи життя побратимів, він віддав найдорожче — власне життя. 

    За мужність, героїзм і самопожертву його посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня. 

    Він мріяв про Перемогу, хотів бачити мирне небо над Україною... І вірив у неї до останнього подиху. Його життя — це приклад сили духу, відданості присязі та любові до своєї землі. 

    У рідному селі встановлено меморіальну дошку на честь Героя — як знак вдячності й вічної пам’яті. 

    Світла пам’ять і вічна слава Федору Васильовичу Цуцею!

 

Підготовка до НМТ

 

У нашому Хабі активно проходять заняття з підготовки до НМТ для юнацтва на порталі «Дія.Освіта». Учасники мають можливість не лише перевіряти свої знання, а й вдосконалювати навички роботи з цифровими освітніми платформами.

Під час занять майбутні абітурієнти виконують тренувальні тести, знайомляться з форматом завдань та вчаться правильно розподіляти час під час проходження тестування. Така підготовка допомагає впевненіше почуватися перед важливим етапом у навчанні.

Хаб і надалі підтримує молодь, створюючи комфортний простір для навчання, розвитку та здобуття нових знань .

#бібліотекахабцифровоїосвіти2026

#діяосвіта

#цифровінавички

#розвитокцифровихнавичок

#навчаннякористувачів

Нація сильних. Країна Героїв

 Нація сильних. Країна Героїв

        

23 травня — День Героїв. Це день пам’яті, вдячності та глибокої шани всім, хто присвятив своє життя боротьбі за свободу і незалежність України.

У цей день ми згадуємо героїв минулого і сьогодення — тих, хто зі зброєю в руках, силою духу і незламною вірою захищав рідну землю. Вони стали символом мужності, самопожертви та любові до Батьківщини.

Сьогодні День Героїв набуває особливого значення. Українські воїни, добровольці, медики, волонтери щодня демонструють справжню відвагу та стійкість у боротьбі за мирне майбутнє нашої держави.

Ми пам’ятаємо всіх, хто віддав своє життя за Україну, і дякуємо тим, хто продовжує її захищати. Їхній подвиг назавжди залишиться у серцях українців. У цей день схиляємо голови перед світлою пам’яттю полеглих Героїв та висловлюємо щиру вдячність усім захисникам України.

До Дня Героїв у читальній залі КЗ «Липовецька публічна бібліотека» представлена до уваги користувачів виставка – присвята під назвою « Нація сильних. Країна Героїв».

 День Героїв — це нагадування про те, що справжня сила України — у її людях: сміливих, відданих та нескорених.

Пам’ятаємо. Шануємо. Дякуємо Героям України!