Сьогодні, 28 квітня, мав би святкувати свій день народження наш земляк, мужній Захисник України — Олександр Володимирович Колпаков. Йому б виповнилося 45 років... Та, на жаль, війна обірвала його життя, залишивши по собі біль втрати й світлу пам’ять у серцях рідних, друзів і всієї громади. 

    Олександр Володимирович проживав у селі Росоша. У мирному житті працював, будував плани, жив звичайним людським життям, сповненим турботи про близьких та надії на майбутнє. 

    У червні 2024 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив у складі 33 інженерно-саперного батальйону військової частини 4689, захищаючи територіальну цілісність і державний суверенітет нашої країни. 

    Олександр був хоробрим, мужнім і відважним воїном. Його відданість обов’язку, стійкість та самопожертва стали прикладом патріотизму. За проявлену мужність і відвагу в зоні бойових дій у вересні 2024 року був нагороджений почесною відзнакою «Золотий хрест» Головнокомандувача Збройних Сил України. 

    14 травня 2025 року, виконуючи військовий обов’язок, Олександр Володимирович загинув у бою поблизу населеного пункту Миропілля Сумського району Сумської області. 

    Світла пам’ять Герою! Вічна слава Захиснику України!

    У день пам’яті, схилімо голови перед світлою постаттю нашого земляка, мужнього Захисника України — Олександра Івановича Власюка. Сьогодні минає 4 роки, як його добре серце зупинилося.

    Олександр Іванович народився 12 січня 1967 року у селі Нападівка. Навчався у місцевій школі, здобув професію, відслужив строкову військову службу. У мирному житті був людиною праці, дбав про родину. Та коли на українську землю прийшла велика війна, він без вагань став до строю. Уже з перших днів повномасштабного вторгнення був призваний до лав Національної гвардії України. Служив стрільцем 1 резервної роти військової частини 3028. Гідно виконував свій обов’язок, захищаючи Київщину, брав участь в обороні Василькова, Макарова, стримував ворога на підступах до столиці. 

    28 квітня 2022 року серце Олександра Івановича зупинилося під час несення служби на одному з блокпостів під Києвом. Його життя стало прикладом відданості, честі та любові до рідної землі. Для близьких він назавжди залишиться добрим чоловіком, люблячим батьком, турботливим сином і братом. 

    На школі у якій навчався Захисник встановлено меморіальну дошку на його честь. Ім’я Олександра Івановича навіки вписане в історію нашої громади та нашої держави. Вічна пам’ять і слава Захиснику України!

 

 1986 – 2026 :Чорнобиль. Пам’ять крізь час

Минуло 40 років від однієї з найстрашніших техногенних катастроф в історії людства — аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Ця трагедія назавжди змінила долі мільйонів людей і залишила глибокий слід у серці України та світу. 

  Ніч на 26 квітня 1986 року стала точкою неповернення. Невидима загроза — радіація — охопила величезні території, змусивши людей залишити свої домівки, рідні міста й села.

 Та Чорнобиль — це не лише про втрати. Це й про героїзм. Пожежники, ліквідатори, військові, медики — тисячі людей, які першими стали до боротьби з наслідками катастрофи. Вони діяли в умовах, де кожен крок міг коштувати життя. Їхній подвиг — це приклад мужності, самопожертви і відповідальності.    

Сьогодні, через чотири десятиліття, ми по-новому осмислюємо цю трагедію. Чорнобиль став суворим уроком для всього людства — нагадуванням про небезпеку нехтування безпекою, про ціну помилок і про важливість відповідального ставлення до природи та технологій.  

   Ця дата — не лише день скорботи, а й день пам’яті. Ми згадуємо тих, хто загинув, вшановуємо ліквідаторів, співчуваємо постраждалим і дякуємо тим, хто врятував світ від ще більшої біди.  Пам’ять про Чорнобиль живе у серцях поколінь. І поки ми пам’ятаємо — ми маємо шанс будувати майбутнє, в якому подібні трагедії не повторяться.

Світла пам’ять героям Чорнобиля.

        До 40 – х роковин Чорнобильської трагедії в приміщенні Липовецької міської ради представлена книжково – ілюстративна виставка «1986 – 2026: Чорнобиль. Пам’ять крізь час». Запрошуємо до перегляду.

 

Чорнобильський дзвін: відлуння біди

                          Чорнобильський дзвін: відлуння біди

26 квітня - дата, яка назавжди розділила історію України та всього світу на «до» та «після». Аварія на Чорнобильській АЕС стала найбільшою техногенною катастрофою людства, суворим попередженням про те, яку величезну відповідальність несе сучасна наука за життя людей та екологічну безпеку планети.

Масштаби трагедії 1986 року вражають і сьогодні: сумарна радіація викинутих у повітря ізотопів була в 30-40 разів більшою, ніж від вибуху бомби в Хіросімі. Ця катастрофа призвела до непоправних наслідків - мільйони гектарів забруднених земель, зниклі з карти населені пункти та майже чверть мільйона людей, які змушені були залишити рідні домівки. Якби не самопожертва тих, хто першим ступив у вогонь, масштаби біди для всього світу могли б бути непередбачуваними.

Аби зберегти пам'ять про ті події та вшанувати подвиг героїв, у нашій бібліотеці для юних користувачів відбувся бібліографічний огляд літератури «Чорнобильський дзвін: відлуння біди». Разом із читачами ми гортали сторінки книг про мужність пожежників, медиків та військових, які ціною власного здоров’я зупинили невидиму смерть.

Сьогоднішнє покоління має знати правду про ці події, адже Чорнобиль - це не лише сторінка в книзі, а живий біль і символ неймовірної самопожертви. Читаючи таку літературу, ми вчимося цінувати безпеку світу та берегти нашу планету для майбутнього, щоб подібна катастрофа ніколи не повторилася знову.

Курков

 Письменник - це не той, що пише, а той, кого читають

23 квітня свій 65-річний ювілей відзначає Андрій Курков — український журналіст, письменник, сценарист (за його сценаріями знято понад 20 документальних та художніх фільмів), автор більш як 20 книг. Його твори перекладено 42 мовами світу, зокрема англійською, німецькою, французькою, іспанською, голландською, турецькою та багато інших. Андрій Курков пише у жанрах сучасної літератури, детективу, чорного гумору, сатири, а також займається документалістикою (нон-фікшн).
    Книги Андрія Куркова відзначаються захоплюючим сюжетом і сучасними, добре знайомими реаліями. Завдяки цьому створюється враження, ніби персонажі його книг дійсно живуть серед нас, і ми навіть періодично зустрічаємо їх на вулиці.Андрій Курков також є автором книг про російсько-українську війну. Його твори відображають хронологію подій, особисті переживання та зміни у повсякденному житті, аналізуючи вплив війни на звичайних людей. Книжки Куркова потрапили до топ-десятки європейських бестселерів. А роман «Сірі бджоли» відзначено престижною літературною нагородою — Національною премією Медічі (Франція) за найкращий закордонний твір.
    До ювілейного дня народження Андрія Куркова у відділі обслуговування дорослих користувачів організовано виставку-пораду «Письменник - це не той, що пише, а той, кого читають». Запрошуємо до читання!

    23 квітня — день народження, який назавжди залишиться сповненим світлої пам’яті... Сьогодні мав би святкувати своє 52-річчя Захисник — Микола Іванович Сірко. 

    Микола Сірко народився 23 квітня 1974 року у селі Михайлівка Вінницького району. Після закінчення школи навчався у Вінницькому будівельному технікумі. Відслужив строкову військову службу, а згодом обрав шлях служіння людям — вступив до вищої школи міліції. Багато років віддано працював у правоохоронних органах, сумлінно виконуючи свій обов’язок перед державою та суспільством. Вийшовши на заслужений відпочинок, він не залишився осторонь, коли країна потребувала захисту. У травні 2024 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. Після навчання став до бою у складі 46-ї окремої аеромобільної бригади, де служив стрільцем-снайпером. 

    Він брав участь у боях за незалежність України на Херсонщині, Миколаївщині, а згодом — на Донеччині. Вірний військовій присязі, до останнього подиху виконував свій обов’язок. 

    27 липня 2024 року, під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Максимільянівка Донецької області, Микола Сірко героїчно загинув...

    За мужність і відданість Україні Указом Президента Захисник нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). 

    Сьогодні, у день його народження, згадаймо Миколу Івановича у молитві... Згадаймо як людину честі, мужності та великого серця. 

    Світла пам’ять Герою! Слава Україні!

Чорнобиль

 Чорнобиль в серці Україні, а тінь його по всій землі

    26 квітня 2026 року минає сорок років з тієї страшної квітневої ночі, коли мирний атом назавжди змінив хід історії та долі мільйонів людей. Чотири десятиліття тому світ здригнувся від невидимої біди, яка назавжди змінила карту України та долі мільйонів людей. Сталася катастрофа на Чорнобильській ЕАС.

    Сьогодні  у стінах нашої бібліотеки відбувся вечір-вшанування «Чорнобиль в серці Україні, а тінь його по всій землі», присвячений 40-м роковинам аварії на Чорнобильській АЕС. Учасниками заходу стали десятикласники Липовецького ліцею № 2, для яких події 1986 року — це вже сторінка історії, але сторінка, яку неможливо гортати байдуже.

    Чорнобильські дзвони щороку нагадують нам про крихкість життя та велич людської самопожертви. Ми пам’ятаємо. Ми вдячні. І ми зробимо все, щоб подібна трагедія ніколи не повторилася на нашій землі. Сьогоднішня зустріч — це наш спільний крок до того, щоб пам’ять не згасла. Адже поки ми пам’ятаємо — герої живі, а помилки минулого слугують уроком для майбутнього. Ми схиляємо голови перед тими, хто першим ступив у вогонь, хто закрив собою світ від атомного лиха. Їхній подвиг — це не лише історія, це наш вічний борг пам’яті.