ПАВЛО СТОЛЯРСЬКИЙ
МУЗИЧНИЙ ПЕДАГОГ ТА СКРИПАЛЬ-ВІРТУОЗ
ІНФОРМ ДОСЬЄ
ВІДОМІ ЗЕМЛЯКИ
(до 155-річчя від дня народження)
Майбутній відомий скрипаль народився у містечку ремісників Липовці Київської губернії, успадкувавши прізвище, як свідчить одна з сімейних легенд, від пращура – столяра, котрий виготовляв дерев’яні іграшки. Якось до нього потрапила поламана скрипка. Відремонтувавши її, майстер зробив іще один інструмент, а потім навчився грати на ньому. Так народилася родинна капела Столярських…
Обдарованим музикантом був батько. Він керував капелою, або мандрівним ансамблем Столярських, який обслуговував весілля, похорони, свята й інші події в житті мешканців не тільки Липовця, а й усієї округи. Петра, наймолодшого у родині, змалечку долучили до сімейної справи. Тож першими його вчителями музики були батько і старший брат.
Здобувати професійну освіту Петро Столярський розпочав 1885 року у Варшаві, в класі відомого польського скрипаля, педагога і диригента Станіслава Барцевича. Паралельно довелося заробляти на життя, граючи в оркестрі місцевого пересувного українського театру.
Невдовзі доля привела театральну трупу до Одеси, і юний скрипаль залишився жити в цьому місці. Тут він закінчив музичне училище і з 1998 року працював в оркестрі Одеської опери.
Одночасно з роботою в театрі Петро Соломонович активно займався педагогічною діяльністю й у 1911 році (за іншими даними – у 1908-му) відкрив власну школу «Приватні музичні курси» для обдарованих дітей (з 1933 р. – Школа імені Петра Столярського). Столярський якимось незбагненним чином умів миттєво розпізнавати в дітлахах майбутніх музикантів.
У 1937 році, у час найжорстокіших політичних репресій компартійної влади, на міжнародному конкурсі Ежена Ізаї у Брюсселі ім’я Петра Столярського стає відомим усьому світові. Його учні – Давид Ойстрах, Михайло Фіхтенгольц, Єлизавета Гілельс, Борис Гольдштейн, Марина Козолупова – зайняли найвищі призові місця. Такого успіху ні до, ні після цього не досягав жоден педагог! Після чого в Одесі відкрили музичну школу імені Столярського.
Школа та діти були для Петра Соломоновича над усе. Коли у роки війни він був змушений евакуюватися до Свердловська (тепер Єкатеринбург), то відкрив і там школу при консерваторії.
У квітні 1944 року фашисти, залишаючи Одесу, спалили музичну школу. Ця звістка приголомшила Столярського. Довелося його доправити в лікарню, де він і помер 29 квітня від крововиливу в мозок.