СИЛА ЄДНОСТІ В ЧАСИ ВИПРОБУВАНЬ

       СИЛА ЄДНОСТІ В ЧАСИ ВИПРОБУВАНЬ

8 травня Україна відзначає День пам’яті та перемоги, вшановуючи загиблих у Другій світовій війні 1939–1945 років.

Друга світова розпочалася для України нападом нацистської Німеччини на Польщу 1 вересня 1939 року і бомбардуванням німецькою військовою авіацією Львова та інших наших міст. А з 22 червня 1941-го після вторгнення військ Німеччини та її союзників на територію СРСР уся Україна стала ареною запеклих бойових дій. Близько 7 мільйонів осіб було мобілізовано за роки війни. Кожний другий із них загинув, а кожний другий із тих, хто залишився живим, отримав інвалідність.

Під час Другої світової війни українці зробили значний внесок у перемогу над нацизмом, відзначилися героїзмом, хоробрістю та самопожертвою на всіх фронтах та в багатьох арміях Антигітлерівської коаліції. Мільйони українців чинили спротив зі зброєю в руках у різних регулярних арміях світу, сотні тисяч боролися в підпільних і повстанських структурах. Майже всі українські підприємства були переорієнтовані на потреби оборони. Українська земля була одним із основних театрів воєнних дій, місцем масштабних битв і найзапеклішого спротиву.

Сьогодні українці зі зброєю в руках захищають не тільки себе, а всі країни Європи від російської експансії і дають шанс на побудову більш тривкого миру і створення нової, більш справедливої, світової системи безпеки. Умовою для цього є перемога над Росією, відновлення територіальної цілісності України та унеможливлення майбутньої агресії російського імперіалізму проти будь-кого на нашій планеті. Сьогодні в умовах агресії єдиний шлях відновлення миру – перемогти загарбника.

До Дня пам’яті та перемоги над нацизмом для користувачів юнацького віку організовано виставку – пам'ять  «Сила єдності в часи випробувань».

Відкриваємо Європу: цікаві факти

Відкриваємо Європу: цікаві факти

До Дня Європи у бібліотеці відбулася година цікавих повідомлень «Відкриваємо Європу: цікаві факти», гостями якої стали учні 7-А класу Липовецького ліцею №2. Під час заходу всі переконалися: ми не просто сусіди ЄС, ми - його невід’ємна частина за історією та духом.

Разом ми здійснили віртуальний тур континентом. Пронеслися крізь історію : від перших малюнків у печерах та грецької демократії до винайдення парових двигунів та штучного інтелекту. Аби перевірити кмітливість, діти взяли участь у вікторині «Цікава Європа», грі «Вгадай країну за асоціаціями», проявляючи неабияку інтуїцію та патріотичному квізі про Україну.

Дякуємо семикласникам за їхню щиру цікавість, активність та неймовірні емоції. Саме за таким талановитим молодим поколінням - наше успішне європейське майбутнє.

Дорогі друзі, наші двері завжди відкриті для вас. До нових зустрічей у бібліотеці!

 

Для малят від 2 до 102: до 65- річчя від дня народження Івана Малковича

Для малят від 2 до 102: до 65- річчя від дня народження Івана Малковича

10 травня 1961 року народився Іван Малкович — справжній чарівник українського слова, який навчив нас вірити в дива. Сьогодні стіни нашої бібліотеки сповнилися особливим світлом, адже ми зібралися, щоб відсвяткувати 65-річчя майстра. На літературну візитку «Для малят від 2 до 102» до нас завітали наші активні читайлики - учні 3-В класу Липовецького ліцею №2.

Разом ми мандрували сторінками книг легендарного видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», яке вже багато років дарує дітям віру в дива.  Наші гості дізналися захопливу історію про те, як щира мрія маленького хлопчика з Карпат перетворила українську дитячу книгу на одну з найкращих у світі.

Діти занурювалися у різдвяну атмосферу разом із «Золотим павучком», захоплено розгадували таємниці художників-ілюстраторів та змагалися у літературних вікторинах. Справжній азарт викликала подорож «Абеткою», де кожна літера оживала у дотепних віршах, а збірка «Улюблені вірші» подарувала кожному відчуття затишку й тепла. На завершення ми щиро побажали пану Івану, щоб його талант і надалі дивував світ, а нашим читачам - ніколи не розлучатися з доброю книгою.

Дорогі друзі, дякуємо всім за цю світлу зустріч! Пам’ятайте, що двері нашої бібліотеки завжди відчинені для тих, хто прагне нових книжкових пригод. 

КРИЛА ВЕСНИ

 КРИЛА ВЕСНИ

Щорічно у другу суботу травня відзначається Всесвітній день мігруючих птахів – щорічна подія, яка підкреслює важливість захисту перелітних птахів та місць їхнього проживання. Це всесвітня ініціатива, яка ефективно підвищує обізнаність про проблеми, з якими стикаються перелітні птахи, про їхнє значення для екосистем і про глобальну співпрацю, необхідну для їхнього збереження.

Україна — це справжній дім або важливий транзитний пункт для сотень видів перелітних птахів. Щороку, відчуваючи наближення холодів, вони вирушають у неймовірно довгі та небезпечні подорожі, а навесні повертаються, щоб вивести потомство.

В Україні живуть понад 400 видів птахів. До переліку входять осілі види, птахи, що гніздяться в країні, перелітні види, які зупиняються під час міграцій, та птахи, які залишаються в Україні на зимівлю.

Щороку велика кількість мігруючих видів птахів перетинає моря, океани, гори та пустелі під час своїх мандрівок на виживання. Охороняючи їх, ми робимо внесок у збереження біорізноманіття. Останнім часом чисельність мігруючих птахів, значно скоротилася. Відзначення цього дня дає можливість кожному зробити свій внесок у зменшення загроз для птахів та для їхнього захисту.

Сьогодні на базі Липовецького ліцею №1 ім. В. Липківського, під гаслом «Крила весни» відбулося чергове засідання екологічного молодіжного клубу «Зелена хвиля». Метою  заходу було розширити знання про мігруючих птахів, звернути увагу на глобальні екологічні зміни, що руйнують екосистеми пташиного ареалу, сприяти відновленню природних умов, звичних перелітним птахам для міграції, розмноження та висиджування яєць.

 

   

    5 травня — день болю, пам’яті й глибокої вдячності... Сьогодні ми схиляємо голови у скорботі, вшановуючи світлу пам’ять нашого земляка — Владислава Валерійовича Стадніка, відважного Захисника України, який віддав своє життя за свободу і незалежність рідної землі. 

    Владислав народився 16 червня 1997 року у місті Липовець. Навчався у Липовецькій школі №2, згодом здобув освіту в Іллінецькому державному аграрному коледжі та у Вінницькому національному аграрному університеті. За фахом був ландшафтним дизайнером. Та війна змінила його шлях...

    У березні 2016 року він добровільно став на захист України. Пройшов бойовий шлях від солдата до головного сержанта та командира взводу. Шість років служби, три контракти, найгарячіші точки Донеччини, служба «на нулі», участь у визволенні Лук’янівки, Рудницького, Перемоги, Борщагівки, Нової Басані...

    Владислав завжди був там, де найважче — попереду своїх побратимів. Його поважали і цінували за рішучість, відповідальність і турботу про своїх бійців. 

    З початком повномасштабної війни Владислав долучився до добровольчого батальйону «Братство», брав участь у захисті аеродрому «Бориспіль» та звільненні українських сіл. Він мав великі плани на життя, щиро любив Україну і до останнього подиху боровся за неї. 

    5 травня 2022 року, під час виконання бойового завдання на Миколаївщині, Владислав отримав важке поранення. Врятувати його не вдалося... Йому було лише 24 роки. 

    За мужність і самовідданість нагороджений відзнаками, серед яких — дві нагороди Президента України, медалі «Учасник АТО» та «Ветеран АТО». Його ім’я навіки вписане в історію рідного краю: у Липовці на його честь названо вулицю, встановлено меморіальну дошку на фасаді школи, створено пам’ятний стенд. Та найголовніше — він живе у серцях людей, які його знали і пам’ятають. 

    Світла пам’ять Герою! Вічна слава!

    5 травня... День, який мав би бути наповнений світлом, теплом родинних обіймів і щирими привітаннями... Сьогодні свій 32-й день народження міг би зустрічати наш земляк — Юрій Віталійович Сорока. Але замість святкових слів — тиша, біль і пам’ять...

    Юрій народився 5 травня 1994 року у селі Іваньки. Ріс добрим, щирим, працьовитим хлопцем — турботливим сином для своїх батьків, надійним другом, людиною з великим серцем. Навчався у Вінниці, продовжив освіту на Черкащині, будував плани на життя, кохав, мріяв... Та понад усе — любив Україну. 

    Його шлях воїна розпочався ще у 2014 році, коли він служив у прикордонному загоні на Донеччині. Саме його контрольно-пропускний пункт одним із перших прийняв бій з ворогом. Там, у вогні війни, загартувався його характер, там він став справжнім Захисником. 

    Після служби Юрій повернувся до мирного життя — працював, одружився, підтримував батьків, допомагав у господарстві. Здавалося, життя починає входити у спокійне русло... Та знову прийшла війна. 

    З перших днів повномасштабного вторгнення він не зміг залишитися осторонь — знову став до зброї, знову пішов захищати свою землю. Як старший сержант, воював на одному з найгарячіших напрямків — під Мар’їнкою, де кожен день був боротьбою за життя і за Україну. 

    16 серпня 2022 року, у бою за рідну землю, обірвалося життя мужнього воїна. Йому було лише 28...

    За свою відвагу, вірність присязі та незламність духу Захисник посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. В Іваньківській гімназії відкрито меморіальну дошку на честь Юрія Віталійовича Сороки - випускника цієї школи.

    Світла пам’ять синові, чоловікові, щирому другові, безстрашному воїну... Він живе у наших серцях — у кожному спогаді, у кожній молитві, у кожному подиху вдячності. Вічна слава та пам’ять Герою!

    2 травня — день, що назавжди залишив болючий слід у серцях рідних, друзів, земляків та всієї громади. Минає три роки відтоді, як у боротьбі за свободу і незалежність України загинув наш земляк, мужній Захисник із села Росоша — Віталій Миколайович Заводнюк. 

    Віталій народився 9 січня 1980 року у селі Росоша. Тут минули його дитячі роки, тут він здобув шкільну освіту, а згодом обрав фах зварювальника, навчаючись у Зозівському ПТУ. Після строкової військової служби працював у місцевому господарстві, на Росошанській паперовій фабриці, а згодом — у столиці, у комунальному підприємстві Солом’янського району.

    Його життя було прикладом працьовитості, чесності та любові до родини. Але з початком повномасштабного вторгнення мирна праця змінилася військовим обов’язком. Віталій був мобілізований до лав Національної гвардії України та став на захист рідної землі. Служив солдатом, номером обслуги 1-го відділення, 1-го взводу ОП 12-ї роти військової частини 3027. 

    2 травня 2023 року, під час виконання бойового завдання поблизу Білогорівки Сіверодонецького району на Луганщині, воїн загинув. Він віддав найдорожче — своє життя — за Україну, за наше майбутнє, за мирне небо для наступних поколінь. 

    Для всіх, хто знав Віталія, він назавжди залишиться щирою, життєрадісною людиною, надійним другом, люблячим чоловіком і батьком, а для України — мужнім воїном. Світла пам’ять Герою! Вічна слава!