Титан сучасної української літератури

В українській літературі є імена, які не потребують представлення. Їхні книги стають подіями, їхні герої — символами незламності, а їхні слова відгукуються в серцях мільйонів. Сьогодні відзначає ювілей саме такий автор — Василь Шкляр.

Василь Шкляр — це не просто письменник, це літописець українського духу. Його творчість — це майстерне поєднання глибокої історичної правди та захопливого художнього сюжету, від якого неможливо відірватися. Це автор для тих, хто не боїться думати та відчувати. Його твори не завжди легкі, але вони дарують найголовніше — розуміння того, хто ми є і на чиїх плечах тримається наш сьогоднішній день. Він не просто розповідає історії — він повертає українцям їхню власну пам'ять.

З нагоди 75-річчя майстра історичного роману, у відділі обслуговування дорослих користувачів організовано виставку-пораду «Титан сучасної української літератури».

«Василь Шкляр: «Звитяга породжує легенди, а відчай - брехню»

    Є люди, чий життєвий шлях не вимірюється лише роками. Він вимірюється добрими справами, любов’ю до рідних, відданістю своєму обов’язку та готовністю пожертвувати найдорожчим заради інших. 

    8 червня минає три роки з дня загибелі нашого земляка, мужнього Захисника України, військового медика бригади спеціального призначення «Азов» Олексія Ігорьовича Мазура. 

    Народився Олексій 11 березня 1995 року у місті Липовець. Ще в дитинстві йому довелося подолати важке онкологічне захворювання. Попри всі випробування, він не втратив віри в життя, мріяв бути корисним людям, любив спорт, гори, веломандрівки, тварин і завжди прагнув нових звершень. Освіту здобував у галузі будівництва та архітектури, однак справжнім покликанням для нього стало служіння Україні. 

    У 2015 році, коли ворожа агресія вже забирала життя українців, Олексій добровольцем вступив до батальйону спеціального призначення «Свята Марія». Попри застереження лікарів та обмеження за станом здоров'я, він свідомо обрав шлях захисника. Згодом проходив службу у Національній гвардії України, успішно завершив навчання за програмою НАТО та став військовим медиком. 

    Фельдшер відділення збору та евакуації поранених медичної роти бригади спеціального призначення «Азов», Олексій щодня ризикував власним життям заради порятунку інших. Він витягував побратимів із-під вогню, надавав допомогу на полі бою, боровся за кожне врятоване життя. Навіть після важкого поранення та складної операції не залишив службу, повернувшись туди, де був найбільше потрібен. 

    8 червня 2023 року, виконуючи свій обов'язок поблизу села Мала Токмачка Запорізької області, Олексій вирушив на евакуацію поранених військовослужбовців. Ворожий снаряд влучив у медичний автомобіль. Рятуючи інших, він віддав власне життя. 

    За роки служби Олексій Мазур врятував сотні українських воїнів. За мужність, професіоналізм і самовідданість був нагороджений численними відзнаками, серед яких відзнаки Президента України «За участь в антитерористичній операції», «Ветеран війни», нагрудний знак «За доблесну службу». Посмертно Героя нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня. 

    Олексій прожив лише 28 років. Але його життя стало прикладом того, як можна гідно пройти свій шлях, залишаючись вірним своїм принципам, своєму народові та  країні. Його подвиг назавжди залишиться в історії України, а світла пам'ять про нього — у серцях рідних, друзів, побратимів і всіх, хто знав цього мужнього воїна. Вічна пам'ять та шана Герою!

    Ще один червневий день прийшов на рідну землю. День, який міг би бути сповнений усмішок, добрих слів і родинного тепла. День, коли Сергій Миколайович Мельник приймав би вітання від рідних, друзів і знайомих. Сьогодні йому могло б виповнитися 45 років... 

    З шаною та вдячністю згадаймо нашого земляка, мужнього Захисника України Сергія Мельника — люблячого батька, відданого чоловіка, турботливого сина та патріота своєї держави, який віддав життя за Україну. 

    Сергій народився 8 червня 1981 року в місті Липовець. Навчався у Липовецькій школі №2, був активним, доброзичливим і щирим. Після закінчення школи здобув освіту в Іллінецькому державному аграрному коледжі, працював, створив сім’ю, виховував сина, будував плани на майбутнє. Та коли Україна покликала своїх синів на захист рідної землі, Сергій став до лав Збройних Сил України. Улітку 2023 року пройшов військову підготовку та був зарахований до окремої президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького. Служив навідником 2-го відділення 2-го взводу 8-ї роти 3-го механізованого батальйону. Із серпня 2023 року виконував бойові завдання на Донеччині, мужньо боронячи українську землю від агресора. 

    2 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Урожайне Донецької області Сергій Мельник потрапив під ворожий обстріл, внаслідок чого загинув... Довгий час його вважали зниклим безвісти, і рідні жили надією та чекали звістки. Згодом стало відомо — Захисник віддав своє життя за свободу і незалежність України. 

    На фасаді Липовецького ліцею №2, де навчався Сергій, встановлено меморіальну дошку на його честь — як символ вдячності, поваги та вічної пам’яті про його подвиг. 

    У день народження Захисника схилімо голови у молитві та вдячності. Пам’ятаймо кожного, хто віддав своє життя за Україну, за наше сьогодення і майбутнє. Вічна пам’ять і слава Герою!

    Сьогодні, 6 червня, згадаймо в молитві Миколу Володимировича Марківського — мужнього воїна, вірного сина України, який віддав своє життя за свободу та майбутнє нашої держави. 

    Народився Микола 6 червня 1975 року у Вінниці. Займався плетінням меблів із лози, працював на будівництві та у Вінницькому пожежному училищі Львівського державного університету безпеки життєдіяльності. Його життя не було легким: рано втратив батька, багато років доглядав за матір’ю, залишаючись для неї надійною опорою та підтримкою. 

    У жовтні 2024 року Микола був мобілізований до лав Збройних Сил України. Після навчання став навідником 2-го механізованого відділення 41-ї окремої механізованої бригади та виконував бойові завдання на найнебезпечніших напрямках. 

    14 грудня 2024 року, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Руське Порічне Курської області, солдат Микола Марківський загинув у бою, залишившись до останнього подиху вірним військовій присязі та українському народові. 

    Захиснику було лише 49 років. Та він обрав шлях воїна — став щитом між ворогом і Батьківщиною. Його повернення додому було довгим і болісним — майже півтора року рідні чекали звістки, але Герой повернувся до рідного краю вже на щиті, назавжди вписавши своє ім’я в історію боротьби за незалежність України. 

    Пам’ятаймо ціну, яку він заплатив за наше право жити під мирним українським небом. Вічна пам’ять і слава Герою!

Планета в твоїх руках

Планета в твоїх руках

У відділі обслуговування дітей та організаторів дитячого читання до Всесвітнього дня охорони довкілля розгорнуто яскраву книжково-ілюстративну виставку «Планета в твоїх руках». Вона покликана нагадати кожному з нас, наскільки крихким є світ навколо і як важливо його берегти.

На полицях експозиції представлені книги з екології, які навчають дбайливого та відповідального ставлення до навколишнього середовища. Юні читайлики зможуть відкрити для себе заплутані таємниці безмежного космосу й дізнатися, як наша рідна Земля живе у Всесвіті. Чимало дивовижних відкриттів обіцяє література, присвячена розмаїттю дикої природи: вона захопливо розповідає про життя та звички тварин з усіх куточків світу. Крім того, діти знайдуть тут багато енциклопедій про рослини, які дарують нашій планеті кисень і життя.

Запрошуємо всіх охочих завітати до бібліотеки, погортати сторінки неймовірних видань та здійснити цю захопливу подорож дивовижним світом природи. Пам'ятайте, що майбутнє нашої квітучої планети - у наших з вами руках. Спішіть відкрити для себе таємниці Землі!

    3 червня — день народження Віктора Васильовича Андрусини. Сьогодні йому мало б виповнитися 50 років... Ще один день народження, який рідні зустрічають не за святковим столом, а зі світлими спогадами, болем втрати та пам’яттю за його життя, любов і жертовність. 

    Віктор Андрусина народився 3 червня 1976 року у багатодітній родині. Навчався у Зозівській школі, згодом здобув професію механізатора у Зозівському професійно-технічному училищі. Працював у рідному селі, проходив строкову службу в Києві, будував своє життя, дбав про родину та вірив у майбутнє. Та коли Україна покликала до захисту, він не залишився осторонь. У 2014 році став до лав Збройних Сил України та брав участь у бойових діях, боронячи державу від російської агресії. Після демобілізації повернувся до мирної праці, але війна знову постукала у двері кожної української родини. 

    У лютому 2022 року Віктор Васильович вдруге став на захист Батьківщини — вже у складі Національної гвардії України. Як справжній патріот, виконував свій обов’язок перед народом і державою, розуміючи ціну свободи та незалежності.  

    16 жовтня 2024 року серце Віктора Васильовича зупинилося. Але не зупинилася пам’ять про нього. Вона живе у спогадах рідних, у вдячності земляків, у кожному мирному ранку, за який він був готовий боротися. 

    Віктор Андрусина належить до покоління українців, які у найважчі часи стали щитом для своєї держави. Світла пам’ять Захиснику! Вічна слава і вдячність воїну, який двічі ставав на оборону рідної землі та назавжди залишився в строю наших сердець.