Історія і сучасність

СКАРБНИЦЯ ЗНАНЬ

Понад столітню історію мають на Україні більше 70 бібліотечних закладів. До їх складу входить і наша Липовецька книгозбірня – найдавніша районна бібліотека Вінниччини. Заснована у далекому 1897 році, вона пройшла шлях  - від 400 до 50 000 книжкових найменувань, які зберігаються в її фондах. 

«В місті Липовці засновується громадська бібліотека з читальнею при ній з метою надати можливість всім бажаючим за незначну плату, а бідним зовсім безкоштовно, задовольнити потребу у читанні різних періодичних видань та корисних книг». (Із Статуту поданого у 1897 році, затвердженого 1898 року і надрукованого у 1899 році).

КРАЙ ЛЮБИТЕЛІВ КНИГИ

Липовеччина має глибокі літературні традиції. Через р. Соб проїжджали великі поети Тарас Шевченко та Олександр Пушкін, про що й досі в Липівці ходять легенди. Тут бували декабристи, вчився герой оповідань О. Герцена філософ В. Печерін. «Липовецькі корені» мають польський письменник Юліус Саса (Струтинський), російський письменник Андрій Новодворський, український фольклорист Іван Демченко з Росоші, літературознавець Самуїл Щупак, українські митці ХХ століття Василь Земляк з Конюшівки, Володимир Рабенчук і Олекса Шеренговий із Зозова, Валерій Кукурудза-Негарний з Липовця та багато інших.

Після реформи 1861 року у тодішньому повітовому місті Київської губернії народилася ціла плеяда наших славних земляків – гордість України. Варто лише згадати музичних діячів П. Столярського, М. Тутковського, Г. Літинського, дефектолога А. Володимириського, географа П. Тутковського та багатьох інших. В повіті було кілька друкарень (лише у самому Липовці – Солодаря та Григоровича).

Великий вплив на духовне пробудження краю мало призначення настоятелем Липовецького собору в 1892 році Василя Липківського, невтомного борця за укранізацію церкви. А вже через три роки у його звіті читаємо, що при соборі зібрано «для читання призначену» бібліотеки із 43 томів (без врахування книг церковного округу).

Інтелігенція Липовця збиралась вечорами у музикантів Столярських, де вільно висловлювались думки і декламували вірші Шевченка. Відповідно назрівало заснування громадської бібліотеки…

БІБЛІОТЕКУ ЗАСНОВУЮТЬ ЕНТУЗІАСТИ

Перші українські бібліотеки відомі ще з часів Київської Русі, у складі якої згадується Прилука (село Стара Прилука Липовецького району) – найдавніше літописне місто Вінниччини. З ХІХ століття по Україні виникають публічні міські бібліотеки, найдавнішою з яких на Вінниччині є Липовецька.

Те, що в Липівці виросли паростки бібліофільства, можна пояснити впливом «столичної» Київської губернії, до якої входив Липовецький повіт. У 1894 році було затверджено Статут бібліотеки іншого повітового міста губернії – Чигирина. А через деякий час стрепенувся і Липовець.

1896 році в Російській імперії в центрі уваги була коронація нового царя. Саме ці урочистості використали липівчани для подання на затвердження проекту «Статуту громадської читальні в ознаменування радісної події священної коронації його Імператорської Величності Російського Імператора Миколи Олександровича, Пані Імператриці Олександри Федорівни» (так відразу записали у проекті першого параграфа Статуту).

З приводу цієї «липовецької ініціативи» у 1897 році в губернських колах зчинився страшенний переполох, адже книги у той час пов’язували з «вільнодумством». Насамперед перевірили ініціаторів створення бібліотеки і читальні при ній. Ними виявились тринадцять громадян, які пожертвували 400 томів книг. Серед них такі респектабельні люди, як надвірний радник Ємельянов, титулярний радник Хандриков та інші. Напевно, за їх спинами стояв благочинний по Липовецькому повіту, доглядач церковних шкіл Василь Липківський. Він цікавився станом бібліотек і писав про це у своїх шкільних звітах.

16 лютого 1897 року київському генерал-губернатору подали на стіл позитивну інформацію від віце-губернатора: «Представляючи означений проект Статуту на благо розсуд Вашого Сіятельства, маю честь додати, що засновники бібліотеки, підписавши проект, як виявилось по зібраних даних у моральному і політичному відношенні ні в чому незаконному помічені не були…»

І бюрократичне колесо закрутилося.

ВЛАДА ДОВГО ТЯГНУЛА

Канцеляристи ретельно перевірили, щоб Статут відповідав всім царським обмежуючим актам, в тому числі і відомим антиукраїнським «Височайшим велінням» від 12 липня 1867 та 17 грудня 1871 років. Але засновники знали, з ким мають справу, і в проекті густо «кивали» на погодження всіх питань з поліцією. Навіть строгі чиновники змушені були забрати із другого параграфа одіозне погодження спектаклів, концертів, гулянь, лотерей з поліцією, замінивши: «з дозволу належних урядових властей», так як «дозвіл увеселінь з благочинною метою, а тим більше лотерей від поліції не залежить».

Порядок користування книгами й газетами бібліотеки встановлюється загальними зборами членів і затверджується губернатором, від волі якого згідно прим. 1, §1 Правил, затверджених Міністерством Внутрішніх справ 15 травня 1890 року залежить підкорити бібліотеку рівно і читальню при нії цих правил, коли в ньому є необхідність через постанову загальними зборами умов користування книгами і газетами, які знаходяться в бібліотеці.

Лише впевнившись усуненні всякої «крамоли», київський генерал-губернатор граф Ігнатьєв 21 травня 1897 року підписав листа самому Міністру внутрішніх справ «з додатком проекту Статуту Липовецької громадської бібліотеки з читальнею при ній». Лист закінчувався словами: «Маю честь подати на благо розсуд Вашого Превосходительвства…»

Розглядали аж 17 місяців…І лише в листопаді наступного 1898 року затверджений проект Статуту повернувся до губернської канцелярії.

На місці затримки не було. Перед самим Новим роком, 31 грудня, липовецький повітовий справник Лущик, по вказівці зверху, дозволив друк. Статут Липовецької бібліотеки надрукували в наступному 1899 році в Іллінцях, у типографії Я. Т.Ривкіса, і вже 22 березня три його екземпляри Київський губернатор надіслав генерал-губернатору. Завдяки цьому, ця невеличкого формату книжечка дійшла до наших днів і її кожен може побачити у фондах Центрального Державного історичного архіву міста Києва.

БІБЛІОТЕЧНІ ПРАВИЛА НАШИХ ПРАЩУРІВ

Статут Липовецької бібліотеки-читальні затверджувався товаришем Міністра внутрішніх справ сенатором бароном Ікскуль фон Гільденбандтом та тимчасово виконуючим обов’язки начальника Головного управління в справах друку М. Соловйовим. В кінці завірчий запис зробив завідуючий діловиробництвом, член Ради В. Адикаєвський.

25 параграфів Статуту, згрупованих у 5 «глав» (розділів), визначали основні засади діяльності книгозбірні. Її членами могли стати всі, крім неповнолітніх, студентів, солдат і засуджених. Встановлювалися звання пожиттєвого (за внесок у 100 карбованців), почесного (10 карбованців) і дійсного (4 карбованці) члена бібліотеки. Всі вони могли брати книги додому і мали право голосу на Загальних зборах – найвищому органі управління бібліотекою.

Доходи поступали і від абонементної плати від не членів книгозбірні. Щомісячно читач за право взяти додому книгу платив 25 копійок, за два місяці – 40 копійок і за три – 50 копійок. Крім того, за кожну книгу ще залишали заставу 3 карбованці або поручительством членів бібліотеки. Лише за одне відвідування не члени вносили по 5 копійок. А ось газети, як і тепер, додому не видавалися.

Виконавчим органом вважався так званий «Комітет бібліотеки», який обирався з її членів. До нього входили голова, 4 члени з 3-ма кандидатами при них для заміни вибувших. Передбачалось, що головою може бути лише особа православного віросповідання, а в члени комітету повинні обов’язково входити представники від кожного відомства, місцевого духовного і громадського училищ.

Липовецька бібліотека уже фактом свого відкриття лякала владу, а тому для перестраховки в Статут ввели й інші положення. Так, голова бібліотечного комітету заступав на цю посаду лише після затвердження самим губернатором,комітет зобов’язаний був всі свої дії погоджувати з місцевою поліцією, і в тому числі час, місце і предмети розгляду Загальних зборів. Навіть порядок користування книгами і газетами, форма діловодства,встановлені Загальними зборами, затверджувались на високому рівні – губернатором. Будь-які зміни Статуту доповідались теж особисто йому.

У Статуті Липовецької бібліотеки встановлювалась чітка періодичність: Загальні збори проводились щорічно у січні, за наявності не менше третини членів; бібліотечний комітет засідав щомісячно.

Останній 25 параграф «лякав» аж Міністерством Внутрішніх Справ: «Коли незалежно від наданого губернатору (вказувався закон) права закриття Загальних зборів при виявленні  в них будь-чого противного державному порядку і громадській безпеці, моралі, губернатор визнає необхідним закрити бібліотеку з інших причин, то він представляє про це Міністерство Внутрішніх Справ».

ПЕРШІ ПРОБЛЕМИ

Статутом передбачалось обрання ревізійної комісії лише «на випадок необхідності». Ніби дрібниця, але через 10 років безконтрольність випливала наверх.

У 1907 році комітет Липовецької громадської бібліотеки-читальні (так вже вона іменувалась) звернувся до повітової влади з ходатойством вдвічі збільшити кредит на утримання (до цього щорічно бібліотека одержувала 100 карбованців).

Ходатойство розглядалось на засіданні повітового комітету в справах земського господарства 7 серпня 1907 року, але прохання про виділення 200 карбованців кредиту відхилили.

Повітова управа постановила: «внести у кошторис на 1908 рік виплати для бібліотеки-читальні в місті Липовець в минулорічному розмірі 100 карбованців». При цьому додавалося: «просити комітет бібліотеки-читальні представити Управі звіт про витрачання виплат за попередній час».

Можливо, що про це турбувався член повітового комітету, письменник і громадський діяч Ілля Михайлович Рева. Він мав тісні контакти з одним із впливових засновників Липовецької бібліотеки Дмитром Митрофановичем Хандриковим, на той час уже членом Київської Губернської Управи. Того ж таки 1907 року, 28 вересня, на річних зборах Київського губернського комітету в справах земського господарства Д. М. Хандриков гаряче підтримував пропозиції І. М. Реви.

НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ

Минуло ще десять літ, 1917 рік постав хвилею національного відродження. В Липівці стала виходити газета «Липовецькі вісті», в грудні оголосили про записи на приватні курси українознавства. 12 листопада липовецькими школярами влаштовано шевченківський вечір, а 6 грудня – О. Олеся.

В Липівці та інших значних містечках повіту влаштовувались «народні доми», де засновувались бібліотечки і можна було прочитати пресу: офіційну і профспілкову.

В повітовому центрі і по великих селах виникали організації «Просвіти», про що в газеті «Липовецькі вісті» вказувалось: «При «Просвіті» уже налажена бібліотека та читальня передплачено газети «Народню Волю» і «Липовецькі Вісті». У місті Липовці «Просвіті» належало окреме приміщення з бібліотекою, де також знаходилась редакція місцевої газети.

За прикладом першої Липовецької бібліотеки засновуються нові книгозбірні. 30 листопада на зібрані Липовецької Повітової Народної Ради асигновано 10 тисяч карбованців на бібліотеку службовців Управи і 96700 карбованців на книжки і вчительські бібліотеки.

Значну допомогу книгозбірням надавала Липовецька міська дума. Так, 22 червня 1917 року було позитивно вирішено питання по відношенню комітету Липовецької громадської читальні і бібліотеки № 20 від 19 березня 1917 року про асигнування 500 карбованців на виписку газет. 5 січня 1918 року на бібліотеки міста видали 1000 карбованців. Головою культурно-освітньої комісії обрали авторитетного в повіті лікаря В. Л. Приступова.

На той час бібліотеки виникли і при різних закладах. Так, у Зозові була народна бібліотека при Зозівському училищі. В бібліотеці  Липовецької просвіти малося 400 книг, переважно брошур, на загальну суму 240 карбованців.

Освічені люди відкривали для народу свої бібліотеки. Так, у Василя Лукича Приступова (пізнішезаслуженого лікаря України) кожен учень міг взяти дефіцитну книгу. Відомий драматург О. Корнійчук подарував йому один з перших екземплярів своєї п’єси «Платон Кречет», прототипом одного з героїв послужив знаменитий липовецький лікар. Свою багату бібліотеку Василь Лукич заповів лікарні, у якій пропрацював понад 50 літ.

Ось такі постаті прищеплювали липівчанам любов до книги.

ПОДАЛЬША ІСТОРІЯ БІБЛІОТЕКИ

В 1935 році у Липовецькому районі числилося 28 бібліотек із книжковим фондом у 11131 одиницю.

Так як при царі, за «скарбницею знань» наглядала невсипуще око, тепер уже такої організації, як райліт.

І коли, через сорок літ після заснування Липовецької бібліотеки почалися єжовські репресії, то у вину заслуханого на бюро райкому КП(б)У 24 червня 1938 року райліта Краснянського ставилося те, що він «недостатньо проводить вилучення літератури, випущеної ворогами народу (в рай бібліотеці станом на 20 червня була література … на польській мові)».

ПІСЛЯВОЄННИЙ ПЕРІОД

Повністю знищила бібліотеку війна, після закінчення якої бібліотечна справа набула нового дихання.

В 1947-1949 роках директором районної бібліотеки була Молдавська Міра Абрамівна. В той час в штаті бібліотеки числилось три працівники – директор і два бібліотекаря. Розташування бібліотеки невідомо. Приміщення бібліотеки займала – одна кімната 40 м², з них 25 м² становила читальна зала, в якій було записано 148 постійних читачів.Спеціального дитячого відділу небуло, хоча діти обслуговувалися. Із загальної кількості читачів, яких було в 1949 році 1219, дітей було 362. При книговидачі за даний рік 16328, дітям було видано 8403. По статистичних звітах за 1949 рік фонд бібліотеки становив 6586. Також по звітах видно, що багато уваги на той час приділялося і масовим заходам: було організовано 25 виставок, проведено 27 голосних читань для залучення широкого кола читачів, відбулося 7 літературних вечорів, надано 18 консультацій по освіті та організовано 18 лекцій різної тематики.

У 1941-1944 роках і після війни районна бібліотека для дорослих знаходилася в старому приміщенні будинку культури, на території сучасної школи ім. Василя Липківського. На початку 50-х років післявоєнне приміщення районної бібліотеки, яке було пошкоджено під час війни,не було відремонтовано, про що свідчать записи в Книзі наказів керуючого Липовецьким районним  відділом культури.

У 1951 році за наказом по Липовецькому районному відділі культури встановлено єдиний розпорядок дня для культурно просвітніх закладів району, а саме для районної бібліотеки встановити робочий день з 10.00 год. до 20.00 год., обідня перерва з 14 до 16.00 год.

У 1951 році бібліотеці віддане розбите війною приміщення біля ринку.В 1952 році було передано дитячу літературу та звільнено приміщення районної бібліотеки для дорослих для розташування «вновьоткрывшейся» районної бібліотеки для дітей та юнацтва.

По матеріалам проведеної інвентаризації книжкового фонду в 1954 році, встановлено, що загальна кількість книг становила 8536. Облік книг було запущено. Більше тисячі з них не були записані в інвентарні книги. Про що свідчить і те, що перші інвентарні книги районної бібліотеки для дорослих датуються 1956 роком.

На початку 50 – х років директори Липовецької районної бібліотеки часто змінювалися, ними були: у 1950 році – Шпак Костянтин Олексійович, у 1951 році Бойко Лідія Іванівна, яка була звільнена з даної посади в кінці 1952 року у зв’язку з переходом на виборну роботу в райком ЛКСМУ. Виконуючою обов’язків призначено Присяжну Анну Максимівну, випускницю Тульчинського училища культури, яка в 1955 році була переведена на посаду завідуючої пересувним фондом районної бібліотеки. На посаду завідуючої Липовецької районної бібліотеки призначена випускниця Харківського бібліотечного інституту Твердохліб Ріта Львівна. На початку 1958 року на посаду директора Липовецької районної бібліотеки призначена Липовецька Ганна Самойлівна, 1922 року народження. Пропрацювала на даній посаді до1984 року. Ганна Самойлівна за 25 років роботи зробила чимало для розвитку бібліотечної справи  в районі.

(Липовецька Галина Самойлівна, директор бібліотеки, 1958 р.)

В той важкий час відновлення та становлення, відкриття сільських бібліотек та налагодження їх роботи,до службових обов’язків директора Липовецької бібліотеки для дорослих входило: здійснювати керівництво роботою районної бібліотеки, спрямовувати роботу відділів бібліотеки по обслуговуванню населення літературою; відповідати за ідейний зміст роботи бібліотеки; планувати, звітувати та аналізувати стан роботи районної та сільських бібліотек; нести відповідальність за збереження, якісний склад та чистоту книжкового фонду, організацію комплектування, стан каталогів, облік і класифікацію; щоденно не менше двох годин працювати з читачами; відповідати за фінансово-господарську діяльність; виїжджати до бібліотек району; організовувати філіали і пересувки.

Директор Липовецька Ганна Самойлівна була надзвичайно справедливою людиною – це було її кредо. Вона була порядною, інтелігентною, надзвичайно тактовною в цілому в колективі і з кожним окремо, а також авторитетним керівником. Ганна Самойлівна користувалася повагою як серед колективу, так і поза стінами бібліотеки.

Величезна робота була проведена за її керування, маючи у штаті лиш три працівника: завідуючої читальним залом, бібліотекаря абонементу та методиста.

У часи тотального контролю радянської влади організовано значна робота по вшануванню пам'яті та пропаганді літератури Т. Г. Шевченка. В більшості бібліотек району постійно проводились бесіди, обговорення, вікторини, читацькі конференції та літературні вечори присвячені великому українському Кобзарю. Також проводилася робота по пропаганді сільськогосподарської літератури; збільшились вимоги до пропаганди суспільно-політичної літератури; радянської влади та партії;життя, діяльності та праць В. І. Леніна. Робота закладів культури була під пильним оком влади та контролю.

1959 році запроваджується абсолютно новий вид обслуговування читачів - вільний доступ до книжкових фондів,запроваджуються новіформи роботи: книжкові виставки, бібліотечні плакати, лекції, політінформації, книгозношення, пересувки, читацькі конференції та щомісячні семінари для працівників сільських бібліотек.

З року в рік, завдяки гарному керівництву, значно покращиласьдіяльність Липовецької районної бібліотеки для дорослих, поповнився книжковий фонд, збільшилась кількість читачів, відповідно книговидача.

В 60-х роках читальний зал та абонемент розмістився у новозбудованому будинку культури в центрі Липівця. Нове, гарне, просторе приміщення щиро зустрічало своїх читачів привітними посмішками бібліотекарів.

У 1976 році штат Липовецької районної бібліотеки для дорослих становив:завідуюча районною бібліотекою – Липовецька Ганна Самойлівна, методист – Цивилюк Надія Василівна, завідуюча читальним залом – Мельник Галина Мусіївна, завідуюча абонементом – Дзісь Надія Пантелеймонівна, бібліотекар абонементу–Луцишина(Кравчук) Ганна Олексіївна.

(Ненич Броніслава Михайлівна , Липовецька Ганна Самойлівна, 

Дзісь Надія Пантелеймонівна  )

Працювали пункти видачі літератури: на ремзаводі, в швейному цеху побуткомбінату, на «водолікарні», в райвійськоматі. Також по встановленому графіку виїжджав на обслуговування читачів Бібліобус.

А вже з липня 1977 року внаслідок централізації Липовецька бібліотека для дорослих стає центральною районною бібліотекою. Розширюється штат працівників, вводяться нові посади і відділи, започатковуються школи передового бібліотечного досвіду на базі центральної бібліотеки.Ставиться завдання щодо організації керівництва читання, організації і використання книжкового фонду, пропаганди суспільно політичної літератури,ведення каталогів та інше.

1 липня 1977 року створена Липовецька централізована бібліотечна система. В її склад входила 41 бібліотека. Фонд бібліотек системи становив 535,4 тис видань, 50,4% з яких – українською мовою. Окрім друкованих видань, у фонді налічувались кінофотофонодокументи, 78 назв газет і журналів. Щороку центральна бібліотечна система обслуговувала біля 17,0 тис. користувачів, книговидача складала понад 275,0 тис. видань. В системі функціонувало 16 кімнат юного читача, 7 клубів за інтересами: один – для юнацтва, один – для дорослих, 5 для дітей.

В штаті бібліотечної системи числиться 54 бібліотечних працівників, 68,5 % з яких – фахівці.

Бібліотека гордиться своїми працівниками-ветеранами бібліотечної галузі: Липовецькою Ганною Самійлівною – директор бібліотеки, Ненич Броніславою Михайлівною – заступник директора по роботі з дітьми, Мельник Галиною Мусіївною – завідуюча відділом комплектування і обробки ЦБ, Дзісь Надією Пантелеймонівною – бібліотекарем  І кат. МБА, Цивилюк Надією Василівною – завідуюча методично-бібліографічним відділом ЦБ, Скалозуб Марією Климівною – завідуюча відділом комплектування і обробки літератури, Федоренко Ніною Василівною – бібліотекарем І кат. відділу комплектування і обробки літератури.

ЇЇ ПОКЛИКАННЯ - БІБЛІОТЕКА

Біля 40 років пропрацювала в Липовецькій центральній районній бібліотеці заслужений працівник культури України Липко Варвара Станіславівна.

В 1975 році вона очолила міську бібліотеку №2, яка знаходилася в мікрорайоні Гайсин в колгоспному клубі.

В червні 1977 року, коли в районі відбулася централізація масових бібліотек Варвара Станіславівна переведена у відділ комплектування і обробки літератури центральної бібліотеки – бібліотекарем. Пізніше працювала в читальному залі та методистом центральної бібліотеки. Закінчила Київський державний інститут культури ім. О. Є. Корнійчука. (1981р.)

30 жовтня 1984 року Варвара Станіславівна призначена директором Липовецької централізованої бібліотечної системи. Очоливши біля 30 років бібліотечну систему району,вона вклала немало зусиль щодо розвитку бібліотечної справи на Липовеччинні, її знають і за межами району.

З набуттям незалежності України минули важкі часи ідеологічного контролю за бібліотеками. Символічно, що 1992 року центральній районній бібліотеці передали приміщення колишнього райкому партії, де мали можливість розміститися дитяча бібліотека, абонемент, методичний кабінет та дирекція.

Липко Варвара Станіславівна 29 вересня 1999 року отримала звання «Заслужений працівник культури України», за вагомий внесок у розвиток духовної культури та популяризацію культурно – мистецької спадщини України. В 2001 році занесена на районну Дошку Пошани Липівця.

Варвара Станіславівна як вмілий та досвідчений керівник завдяки своєму досвіду завжди досягала успіху.Щороку значно поповнювався книжковий фонд бібліотеки завдяки гарній співпраці  бібліотеки з районним керівництвом та співпраці з різними міжнародними фондами та організаціями. Передплачувалось біля 80 назв періодичних видань на будь-який смак та на будь-який вік.

У 2003 році на базі відділу комплектування (заввідділом Сичук Надія  Іванівна та бібліотекар комплектування Цивилюк Валентина  Ростиславівна)  відбувся обласний семінар-нарадазавідувачів відділів комплектування бібліотек області з обміном досвіду на тему «Сучасні підходи до формування організації та збереження бібліотечних фондів». Учасники семінару-наради мали можливість ознайомитись із виставкою нових надходжень літератури до районної бібліотеки, із буклетною продукцією, навчально-методичною літературою. Було відзначено високий рівень організації семінару-наради, ефективність співпраці бібліотекиз органами виконавчої та представницької влади.

З ініціативи Варвари Станіславівни у 2008 році створений  жіночий клуб «Надвечір’я» керівником якого була Раїса Федорівна Обара.

Також добре відомі липівчанам клуби, які діяли при центральній бібліотеці: юнацький – «Народознавець» та жіночий «Берегиня».

«Берегиня» - жіночий клуб, який заснований при Липовецькій ЦБ. Його керівником була заввідділом обслуговування Ганна Олексіївна Луцишина. Основним завданням клубу – пропаганда наших традицій, звичаїв та обрядів, а також тісна співпраця з відділом у справах сім'ї та молоді. За сприянням «Берегині» влаштовувалися дійства для юних липівчан – незабутні виставки дитячих виробів декоративно-прикладного мистецтва тощо. А ще учасниці клубу допомагали багатодітним родинам  і словом, і ділом спільно з товариством Червоного Хреста та Спілкою багатодітних сімей району.

Юнацький клуб «Народознавець» заснований із створенням юнацької кафедри в 1977 року, бібліотекарем І категорії по обслуговуванню юнацтва Гупал Світланою Анатоліївною. Мета клубу: патріотичне виховання, поглиблення знань про минуле нашого народу, звичаї та обряди України, відродження традицій наших предків. Засідання клубу: інтелектуальні ігри, фольклорні свята, вікторини, зустрічі та вечори – завжди популяризували друковане слово та книгу.

Основними напрямами роботи Липовецької ЦБС стало відродження, виховання в дусі поваги до України, її історії та видатних постатей, народних традицій.

Багато уваги приділялося краєзнавчій роботі. Адже відомо, що Липовеччина має славне історичне минуле, відома своїми трудовими та культурними традиціями, талановитими людьми – справжніми майстрами своєї справи. Наш край дав світу відомих учених і митців, художників і поетів, талановитих майстрів…

Варвара Станіславівна спільно з  завідуючим райдержархівом, почесним краєзнавцем України Олександром Івановичем Роговим започаткували видання «Календар знаменних і пам’ятних дат Липовеччини», який видається по даний час. У календарі відзначені дати, які відображають основні події і факти історії, економічного і культурного життя нашого району.

ВІКНО У СВІТОВИЙ

ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПРОСТІР

30 вересня 2009 року у рамках співпраці IREX, USAID та Міністерства культури і туризму України стартувала програма «Бібліоміст», на реалізацію якої Фундація Білла та Мелінди Гейтс надала грант у розмірі 25 мільйонів доларів США.

У вересні 2012 року Липовецька центральна районна бібліотека стає переможцем третього раунду – конкурсу «Організація нових бібліотечних послуг з використанням вільного доступу до Інтернету» програми «Бібліоміст».

Згідно умов гранту Липовецька ЦРБ отримала 6 комплектів оргтехніки з усім програмним забезпеченням. Це допомогло краще обслуговувати користувачів бібліотеки і допомагати їм з пошуком необхідної інформації. Програма посприяла розвитку існуючих і введенню нових інформаційних послуг для забезпечення як найширшого оперативного доступу до якісної інформації з різних аспектів та галузей життєдіяльності району. Поява комп’ютерів в бібліотеці стала для всіх категорій населення «вікном у світовий інформаційний простір». Створено блог Липовецької ЦРБ.

Бібліотека гордиться своїми працівниками-ветеранами бібліотечної галузі: Бойчук Вірою Михайлівною – завідуючою методично-бібліографічним відділом ЦРБ, Луцишиною Ганною Олексіївною – завідуючою відділом обслуговування  ЦРБ, Гупал Світланою Анатолівною – бібліотекарем І кат. по юнацтву ЦРБ, Наконечною Тетяною Миколаївною – бібліотекарем І категорії читальної зали бібліотеки для дітей, Липко Варварою Станіславівною – директором ЦРБ  заслуженим працівником культури України.

СЬОГОДЕННЯ БІБЛІОТЕКИ

Для сучасного користувача бібліотека – це одна з сервісних організацій, покликана обслуговувати, допомагати в пошуку потрібної інформації. Говорячи про організацію бібліотечного обслуговування сучасного користувача, необхідно мати на увазі, що це покоління виросло поруч з комп’ютерами та Інтернетом, і відноситься до сучасних технологій не як до чогось нового і революційного, а як до природної і звичайної частими їх буття і культурного середовища. Вони дуже чутливі до якості послуг і мають високий рівень очікувань.

Повнота та оперативність задоволення читацьких запитів, розширення асортименту послуг, що надаються, етика взаємовідносин бібліотекаря і читача, - ось головні завдання, які стоять сьогодні перед бібліотекарями нашої бібліотеки. Вони перебувають в постійному пошуку, ретельному вивченні інтересів різних вікових груп користувачів, індивідуальному підході до кожної особистості.

ПРІОРИТЕТИ У РОБОТІ З

ДОРОСЛИМИ КОРИСТУВАЧАМИ

Відділ обслуговування користувачів – провідний відділ Липовецької центральної районної бібліотеки. Основною метою діяльності якого є оперативне та якісне задоволення потреб користувачів в інформації, удосконалення та підвищення якості бібліотечних послуг, організація комфортного бібліотечного середовища.

Роботою відділу обслуговування користувачів керує та організовує завідувач – Цивилюк В.Р. Разом з працівниками: бібліотекарем ІІ категорії по обслуговуванню юнацтва Дубовиком В.О., бібліотекарем І категорії читальної зали та Інтернет-центру Козел Т.С., бібліографом-краєзнавцем Кривенко С. М. приділяють велику увагу інтересам користувачів, прагнуть найбільш повно задовольняти їх запити та інтереси. Своєю працею вони створюють атмосферу відкритості і доступності, сприяють проростанню у серці кожного зерен добра, моралі, чесності, гуманності та поваги, розвитку творчої особистості. Діяльність відділу в даний час різноманітна, складна, що вимагає від бібліотекарів творчої ініціативи, майстерності, комунікативної культури, втілення інноваційних ідей.

Вся робота відділу обслуговування користувачів Липовецької ЦРБ проводиться у тісній співпраці з органами місцевого самоврядування, установами, школами міста, громадськими організаціями і центрами дозвілля.

(З ліва на право Т. Козел, С. Кривенко, В. Цивилюк, В. Дубовик)

Важливою складовою відділу є організація та проведення різноманітних соціокультурних заходів, а саме: презентації книг, нових книжково-ілюстративних виставок, зустрічі з відомими людьми, літературно-музичні вечори, майстер-класи, флешмоби, вечори-реквієм, вечори пам’яті, вечори вшанування, круглі столи, відеоуроки, відеоподорожі, слайд-бесіди та інші.

Презентація виставки-інсталяції

«Рідний край – це наша Україна, Найкраща в світі, дорога земля…»