среда, 24 мая 2017 г.

Золоті скарбниці мови


Щороку 24 травня в усіх слов’янських країнах вшановують пам’ять святих Кирила і Мефодія, а також День слов’янської писемності та культури.
Відзначаючи свято, що сягає глибини віків, вдячні нащадки вшановують і його фундаторів – святих рівноапостольних Кирила і Мефодія, які заклали основу слов’янської писемності. Їх історична місія датується 863 роком, коли вони на прохання князя Великої Моравії Ростислава та відповідного доручення візантійського імператора розпочали створення першої слов’янської азбуки – кирилиці-глаголиці та норм першої літературної мови слов’ян – старослов’янської. Їх каторжна, а на той час й небезпечна праця слугувала благородній меті: допомогти слов’янам  в їх духовному пориванні вивчати й проповідувати істинну християнську віру рідною мовою.
До Дня слов’янської писемності та культури на абонементі Липовецької ЦРБ організований бібліографічний огляд літератури під назвою «Золоті скарбниці мови».


«Життя і служіння Митрополита 
Василя Липківського»


Липовеччина є землею першого Митрополита незалежної Української Православної Церкви Василя Липківського, який сьогодні вважається національним героєм України. Він народився 7(19) березня 1864 р. в селі Попудні Липовецького повіту, Київської губернії в сім’ї священика Костянтина Липківського.  Василева дорога на навчання пролягла – спочатку до Уманської бурси, а після її закінчення – до Київської духовної семінарії та Духовної академії, де він здобув ступінь кандидата богословія.
У жовтні 1921 року Всеукраїнський православний церковний собор  обрав протоієрея Василя Липківського митрополитом Української автокефальної православної церкви, яка стала духовним осередком українського національного визволення. За участі Митрополита Василя було перекладено твори богослужбової літератури українською мовою, відроджено давні традиції українського церковного життя. Його проповіді вражали слухачів силою духу, відвагою й переконаністю. Він став символом українського визволення. Число парафій Української автокефальної православної церкви  швидко зростало. Саме це й викликало тривогу більшовицького режиму. Під жорстким тиском каральних органів Василя Липківського було усунуто від митрополичого служіння  в 1927 році. Через десять років він загинув в катівнях НКВД.
 Багато років досліджував життя та діяльність Митрополита Василя Липківського доктор історичних наук, професор, депутат Верховної Ради України І скликання Арсен Леонідович Зінченко.
Сьогодні у читальній залі Липовецької ЦРБ відбулася презентація його нової книги «Життя і служіння Митрополита Василя Липківського», на яку були запрошені старшокласники Липовецького колегіуму ім. В. Липківського, почесний краєзнавець України Олександр Роговий, заступник голови районної ради Руслан Танасюк, заступник голови райдержадміністрації Олег Фурманюк та користувачі бібліотеки.
Арсен Леонідович змістовно та цікаво ознайомив запрошених зі своєю новою книгою. Закінчилася презентація автограф-сесією і дарунком бібліотеці кількох примірників нової книги. Присутні висловили побажання подальших зустрічей з автором та написання його нових книг.






         Також на заході була презентована книжкова викладка "Митрополит Василь Липківський духовний провідник українського народу".


«Дай же, Боже, сили побороти зло,
А добро, як завжди своє слово скаже»
(Н.Ковальчук)


24 травня, в день слов’янської писемності і  культури, 105 – ї річниці від дня народження видатного письменника – земляка Михайла Стельмаха  в  читальній залі районної  бібліотеки для дітей зібралися учні загально - освітніх шкіл №2 та №3.  Вони з нетерпінням чекали на зустріч з цікавими людьми Липовецького краю. Такі зустрічі в бібліотеці вже  стали традиційними.
В урочистій обстановці присутні зустрічали гостей-поетесу Надію Ковальчук та колишнього директора школи Миколу Гудзя, жителів с. Троща.
Розпочалася зустріч з виконання пісні «Реве та стогне Дніпр широкий» на слова Т. Г. Шевченка, яка стала своєрідним гімном українців. З великою цікавістю школярі слухали поезії Надії Ковальчук «Мамин сад», «Однокласникам», «Тривога», «Хата», «Моя Україно» в авторському виконанні. Бібліотечні працівники презентували першу збірку Н. Ковальчук «Мамин сад», зробили огляд книжкової викладки «Дай же, Боже, сили побороти зло, А добро, як завжди своє слово скаже». Сподобався поетесі поетичний та музичний дарунки від поціновувачів її таланту - Анни Грищук, Євгенії Русецької,  Владислава Васильченка - лауреата Всеукраїнських конкурсів.
Зі словами вітання виступили: М. О. Гудзь, автор передмови до збірки Н. Ковальчук «Мамин сад», автор книги «Колиска села», О. Ф. Ґедзь колишній класний керівник Н.Ковальчук, вчителька української мови та літератури ЗОШ №2 А. В. Ратушна. Вони закликали молоде покоління любити Вітчизну, свій рідний край, знати і пам’ятати свій родовід.
На зустрічі панувала тепла, дружна атмосфера. Під акомпанемент пісні «Україна – це ми» шановним гостям діти вручили квіти, подяки, подарунки.



понедельник, 22 мая 2017 г.

Збереження і невиснажливе використання біорізноманіття України


Біорізноманіття  це міра кількості, різнорідності і мінливості форм живих організмів. Вона включає в себе різноманіття у рамках виду, різноманіття видів та екосистем.
Людина й природа як частина єдиного цілого взаємопов’язані і тісно взаємодіють.  Втручання людини в природу призводять до катастрофічних наслідків. Земля на якій ми живемо, - це дар, але якщо ми не зберігатимемо  навколишнє середовище, то втратимо його назавжди.
Майбутнє біорізноманіття залежатиме виключно від того, який сценарій свого розвитку обере людство: буде це зростаюча глобалізації, а чи повернення до локальних економік та спільнот, панування вільного ринку, а чи планування на довгострокові перспективи.
Сьогодні, 22 травня в Липовецькій ЗОШ І-ІІІ ст.  №3 пройшло чергове засідання молодіжного екологічно – народознавчого клубу «Над Собом рікою» під назвою «Збереження і невиснажливе використання біорізноманіття України».



четверг, 18 мая 2017 г.


Разом з Україною



18 травня 1944 року розпочалася операція з депортації кримських татар. Під час головної хвилі депортації 18-20 травня було виселено 180 тис. осіб.
До операції було залучено 32 тис. співробітників НКВД. Протягом двох днів кримських татар звозили машинами до залізничних станцій Бахчисарая, Джанкоя та Сімферополя, звідки ешелонами відправляли в Узбекистан і сусідні райони Казахстану, Таджикистану і в деякі регіони РРФСР.
У результаті депортації загинуло 46% чисельності кримськотатарського населення, серед яких половина – це діти до 18 років. В Україні депортацію кримськотатарського народу визнали геноцидом.
Сьогодні у читальній залі Липовецької ЦРБ до Дня пам`яті жертв геноциду кримськотатарського народу було проведено слайд-бесіду під назвою «Разом з Україною».





Музей - храм зустрічі з прекрасним

В цьому році відзначається 25-річчя присвоєння Вахнівському краєзнавчому музею звання "народний". Творцем, ініціатором та організатором музею у Вахнівці був учитель історії місцевої школи Олександр Павлович Гук, за рішенням та кошти місцевого колгоспу. І саме цей музей невдовзі стане гордістю не лише села Вахнівки, а й Липовецького району. Його засновник залишив по собі значний слід на землі, за що отримав республіканську премію. Він створив найкращий на Вінниччині сільський краєзнавчий музей. У дев’яти тематичних виставлено понад 1500 експонатів, які постійно поповнюються. А що не експонат - то ціла історія!!! Скляна  посудина, якій кілька століть; є плуг, якого викував у кузні ще прадід Олександра Павловича. В одного сільського дідуся Гук виміняв за звичайного навісного замка діючий дерев’яний замок з дерев’яними ключами. Є набір козацьких люльок і зброї, знаряддя праці і посуд, набір металевих їжаків для чесання конопляних волокон. Окрема кімната вся вишиванках минулого століття, що їх виготовляли та носили наші прабабусі. Чучела зубрів, кабана, вовка, оленів, козуль. Основні з них виготовлені в знаменитій Бєловєжській пущі та Шацькому мисливському технікумі. Частину зробили самі вахнівчани. Є також давні знімки.
Навпроти музею було насипано Курган Слави та перепоховано воїнів-визволителів. При цьому за участю священика відправили панахиду, що було небаченим у радянські часи.
Коли Олександра Павловича не стало на посаду директора Вахнівського народного краєзнавчого музею заступив Юрій Васильович Дячук – прийомний син засновника музею. А про засновника музею нагадує меморіальна дошка при вході.
Наразі з 2014 року завідувачем Вахнівського народного краєзнавчого музею є Анна Юріївна Куник.
Сьогодні у читальній залі Липовецької ЦРБ відбувся вечір-зустріч з Анною Куник, на яку були запрошені старшокласники Липовецької ЗОШ № 2. Вона розповіла учням про музейну справу загалом, про те, як збирає та описує експонати, як займається пошуковою роботою, чим дуже зацікавилася аудиторія. Провела віртуальну подорож до Вахнівського краєзнавчого народного музею. Також учасники заходу були ознайомлені з тематичним бібліографічним оглядом літератури.






Вишиванка цвіте 
над Україною


Вишивка в Україні – це зворушлива розповідь про думки і почуття людини, світ краси і фантазії, поетичного осмислення природи, світ невмирущих образів давньої міфології, звичаїв і уявлень наших предків.
У вишивці яскраво і повно розкривалась душа народу, його споконвічне прагнення до прекрасного, широко розвинулось почуття ритму, композиційної міри у побудові орнаментів, гармонії колірних поєднань. Це давнє і вічно молоде мистецтво. Секрет його молодості – у єдності людини з природою, в умінні упродовж століть зберігати і примножувати красу, дарувати людям радість, зустрічі з прекрасним.
Вишивка – це мистецтво високої естетичної наснаги, мистецтво простого і разом з тим мудрого декоративного мислення. В орнаментах вишивки, у співвідношенні колірних поєднань, у ритмі ліній узору закладено глибокий зміст. Адже у вишивці, як і в народній пісні, відбивалися заповітні мрії на краще майбутнє, прагнення до краси й досконалості. 
         Сьогодні до Дня вишиванки у відділі обслуговування Липовецької ЦРБ було проведено літературно-музичний вечір «Вишиванка цвіте над Україною», на який завітали старшокласники Липовецької ЗОШ I-III ст. №3. 





                 Також до заходу був організований бібліографічний огляд літератури під назвою "Вишиванко, моя вишиванко".


       Ми повинні пам’ятати, що народна вишивка - це мистецтво, яке постійно розвивається. Це величезне багатство, створене протягом віків тисячами безіменних талановитих народних майстринь. Наше завдання - не розгубити його, передати це живе іскристе диво наступним поколінням.

среда, 17 мая 2017 г.

Вишиванка – сила України, 
любові й миру оберіг


До Дня вишиванки (цього річ – 18 травня) районна бібліотека для дітей провела для своїх користувачів  народознавчу годину «Вишиванка – сила України, любові й миру оберіг».
Вишиванка - національна святиня, бо символізує собою і несе в собі духовне багатство, високу мудрість і традиційний зв’язок багатьох поколінь, зв’язок, що не переривається віками. Вишиванку передають з роду в рід, зберігають як безцінну реліквію. Вона – символ здоров’я і краси, щасливої долі і родинної пам’яті, любові і вірності.
Організована книжкова викладка «Українські вишиванки – наче райдуги світанки» розквітає усіма барвами різноманітних орнаментів та кольорів вишиванок з  різних регіонів України.
Тож носімо вишиванки на долю і щастя, це  наш національний оберіг.
   Будьмо справжніми українцями!