Вшануймо пам’ять Івана Анатолійовича Педоренка – відважного воїна родом із села Війтівці Липовецької громади, який рік тому віддав своє життя за Україну. 

    З 2015 року Іван проживав із сім'єю у Шумській громаді Тернопільської області. Пройшов шлях від працівника сільського господарства до спецпризначенця 73-го морського Центру спецоперацій. Любов до рідної землі та прагнення захистити її привели до лав ЗСУ у жовтні 2022 року. Пройшовши навчання у Великій Британії, захисник брав участь у найскладніших бойових операціях. Його шлях – це шлях мужності: бої за Херсонщину, легендарна висадка на острів Зміїний, за яку він був нагороджений «Золотим Хрестом».

    28 лютого 2024 року, під час операції на Тендрівській косі, Іван Педоренко разом із побратимами віддав життя, прикриваючи відхід свого підрозділу.

    Пам’ятаємо. Шануємо. Вічна слава Герою!

     Сьогодні, у день народження Ігоря Миколайовича Українця, вшануймо його пам'ять як захисника рідної землі, воїна 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади, справжнього борця за справедливість та відданого патріота.

    Ігор Українець став на захист України ще у 2014 році, коли розпочалася війна на сході. Виконував бойові завдання у найгарячіших точках: Мар’їнка, Санжарівка, Соледар, Бахмут. У 2018 році повернувся додому, щоб бути поруч із хворою мамою. Після її смерті у 2019 році  знову добровольцем приєднався до українського війська, не зрадивши своєму покликанню. У 2022 році героїчно боронив Херсонщину, а в лютому 2023-го — Запоріжжя. Ігор завжди був там, де було найважче, де вирішувалася доля української землі.

    Неодноразово поранений, він не здавався і продовжував боротьбу. Ворог застосовував хімічну зброю, від якої Ігор Українець та його побратими зазнали важких уражень легень.

    На 49-му році життя, виснажений ранами війни, Ігор Миколайович Українець відійшов у вічність... Вісім років безперервної боротьби за свободу, за Україну, за кожного з нас.

    Вічна пам'ять і шана захиснику!

Крим. Реалії

 Крим. Реалії

26 лютого 2025 року в Україні відзначатимуть 11 років початку спротиву окупації Криму. Цей день покликаний згадати та вшанувати мужність тисяч жителів Кримського півострова, які 26 лютого 2014 року вийшли у Сімферополі на мітинг на підтримку територіальної цілісності України. Його  підтримали тисячі активістів і небайдужих громадян, які у мирний спосіб змогли не допустити позачергового засідання парламенту та перегляду статусу Автономної Республіки Крим у складі України.Спротив проти окупації почали найхоробріші та найвідданіші мешканці Криму , тепер його чинить разом вся країна.

    Сьогодні в читальній залі бібліотеки відбулося інформ – досьє «Крим.Реалії» до Дня кримськотатарського опору російській окупації для дорослих користувачів бібліотеки.

Два прапори – одна Батьківщина

                       Два прапори – одна Батьківщина

В Україні 26 лютого відзначають День кримського спротиву російській окупації.

Саме цього дня тисячі кримських татар і українців вийшли під стіни Верховної Ради Автономної Республіки Крим, аби підтримати територіальну цілісність України та завадити місцевим депутатам ухвалити звернення до Росії щодо введення її військ.

Поруч проходив проросійський мітинг. Почалися сутички.

Після псевдореферендуму відкритий протест у Криму став небезпечним. Активістів викрадали, били, залякували. За перший рік окупації понад 35 тисяч кримчан покинули півострів.

У 2015-му почалися масові затримання кримських мусульман у так званій "справі Хізб ут-Тахрір". У відповідь у Криму з’явився партизанський рух. Кримчани продовжили боротьбу вже в підпіллі. Почали діяти партизанські рухи “Жовта стрічка”, “Зла мавка” та “Атеш”. По всьому півострову українські активісти розвішували прапори та патріотичні листівки, організовували акції громадянського спротиву.

За даними Кримськотатарського ресурсного центру, з початку окупації в Криму ув’язнено 356 осіб, з них 222 — кримські татари.

Спротив не покидає окупований півострів протягом 11-ти років. Від мітингів до одиничних демонстрацій, від акцій протесту до героїчних вчинків українських військових.

Після повномасштабного вторгнення переслідування та залякування набули тільки більшого розмаху. У квітні 2022 року так звана «влада» оголосила високий («жовтий») рівень терористичної небезпеки у Криму, що діє і досі.

Але посилення репресій не призвело до зникнення спротиву — навпаки, зʼявився потужний поштовх.

Сьогодні для користувачів юнацького віку до Дня кримськотатарського спротиву російській агресії організовано книжково - ілюстративний перегляд на тему: “Два прапори - одна Батьківщина”.

Спротив триває. Крим — це Україна! Слава Україні!

Третій рік моя країна у вогні

 Третій рік моя країна у вогні

    24 лютого…

    День, який змінив усе…

    Три роки боротьби…

    Три роки незламності…

    Ми навчилися жити під сиренами, працювати без світла та тепла, допомагати один одному у найтемніші часи. Ми бачимо біль і втрати, але й бачимо силу – у військових, у волонтерах, у людях, які попри все живуть, будують, творять і мріють про майбутнє на Богом даній рідній землі.

    Сьогодні день пам’яті, вдячності та віри. Пам’яті про тих, кого вже немає. Вдячності тим, хто бореться і працює заради перемоги. І віри, що мир у нашій країні обов’язково настане. Вистояли – переможемо!

    До третьої річниці повномасштабного вторгнення росії в Україну для читачів відділу обслуговування дорослих користувачів презентовано книжкову виставку «Третій рік моя країна у вогні».

Три роки війни: шлях незламності

Три роки війни: шлях незламності

    Сьогодні минає три роки з початку повномасштабного військового вторгнення російської федерації в Україну, яке перетворилося на найбільшу війну в Європі після Другої світової війни. Загарбницька війна зруйнувала життя мільйонів українців, зрівнявши із землею їхні рідні домівки та змусивши їх шукати безпеку та притулок в інших регіонах України та за її межами.

    У відділі обслуговування дітей та організаторів дитячого читання оформлено перегляд літератури «Три роки війни: шлях незламності», на якому представлені видання історичного, політичного характеру та художня література. Запрошуємо всіх зацікавлених до перегляду. 

    Це були три роки стійкості. Небайдужості. Мужності. Болю. Надії. Витримки. Єдності. За цей час українці довели всьому світові своє безкомпромісне прагнення жити вільно у своїй державі. Наша віра зміцніла, наш дух зміцнів. Ми розуміємо, що за кожне завтра треба боротися.

    Віддаємо шану хоробрості і героїзму українців, які захищають Україну. Пам’ятаємо і будемо пам’ятати тих, хто віддав життя, щоб відстояти Україну, її державність, незалежність і соборність.

    Найцінніший подарунок для нас – це рідні та близькі поруч. Найсильніша віра – у мирне небо! Найзаповітніша мрія і єдине, спільне побажання – ПЕРЕМОГИ! І це буде найважливіше свято в історії нашої країни.

    Слава Україні! Героям слава!

    Сьогодні минає два роки з того дня, як у боротьбі за волю України відійшов у вічність уродженець села Троща Дмитро Сергійович Абреліхін.

    Коли ворог підступно розпочав повномасштабну війну проти України, Дмитро не вагаючись став до лав Національної гвардії, обравши шлях справжнього воїна. Ніс службу розвідником-кулеметником 2-го розвідувального відділення взводу розвідки спеціального призначення 3-го батальйону оперативного призначення.

    24 лютого 2023 року час зупинився для його рідних і близьких... Дмитро загинув під час виконання бойового завдання поблизу міста Бахмут Донецької області, залишивши глибоку рану в серцях усіх, хто його знав.

    Дмитро залишив по собі світлий слід у пам'яті кожного, хто мав честь бути поруч. Вічна пам'ять і слава Герою!

Мови велич та краса

 Мови велич та краса

    21 лютого світ відзначає Міжнародний день рідної мови, який був проголошений ЮНЕСКО в 1999 році.

    Найбільше і найдорожче добро кожного народу – це його мова, та жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя і свої сподіванки, розум, досвід, почування. 

 Українська мова належить до найдавніших мов світу. Вона зачаровує своєю милозвучністю, довершеністю, здатністю виражати найтонші вияви думок і почуттів. Українське слово набувало світової величі під пером Тараса Шевченка, Івана Котляревського, Лесі Українки, Ліни Костенко, відтворювалося в перекладах Івана Франка, Пантелеймона Куліша, Максима Рильського, Миколи Лукаша.

    До Міжнародного дня рідної мови працівники відділу обслуговування дітей та організаторів дитячого читання підготували книжкову виставку «Мови велич та краса». Представлені книги висвітлюють історію походження української мови, непростий шлях її розвитку, а збірки віршів українських поетів розкривають всю велич та красу рідної мови.

  Шануйте і любіть рідну мову, піклуйтеся про неї, захищайте, розкривайте для себе її велич й могутню силу. Збережіть її в усій чудовій красі для себе й наступних поколінь, адже неможливо уявити існування народу без рідної мови. Нехай рідна мова буде для всіх нас невичерпним джерелом віри в Перемогу України.

Нації вмирають не від інфаркту.

Спочатку їм відбирає мову…

21 лютого в Україні і світі відзначають Міжнародний день рідної мови. Він покликаний показати важливість та підтримати самобутність кожної окремої мови світу та нагадує про право кожного розмовляти рідною мовою у своїй країні.

Недаремно кажуть, що без мови нація помирає, тому що в ній міститься культура та історія цілої держави. Ці надважливі цінності українці знову виборюють зі зброєю в руках. За українську мову, національну ідентичність та право бути господарями на своїй землі гинуть кращі сини та доньки країни. У ці важкі часи українцям, як ніколи, важливо підтримувати свою рідну мову.

Як і раніше, очевидна істина: мова має значення. Це та рушійна сила, яка об’єднала українців і весь світ та веде до перемоги України. Підтримувати культурне розмаїття, захищати мови корінних народів, утверджувати українську мову як державну, посилювати обороноздатність держави – наше спільне завдання.

До Міжнародного дня рідної мови для читачів бібліотеки у відділі обслуговування дорослих користувачів організовано книжково-ілюстративну виставку «Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову». 

 

Так почалася війна

20 лютого 2025 року минає 11 років від дня масових розстрілів Небесної Сотні на Майдані. Крім того, це 11 років від початку російської агресії. Адже саме тоді, коли на вулиці Інститутській у Києві гинули беззбройні протестувальники, російська федерація розпочала воєнну агресію, анексувавши АР Крим, а згодом окупувавши частину Луганської та Донецької областей. 24 лютого 2022 року почалася повномасштабна російсько-українська війна, яка триває вже третій рік, несучи українцям смерть, горе та руйнацію. Саме таку ціну платить наша країна за право бути суб’єктом на карті світу та мати власні суверенітет і державність, мати можливість говорити рідною мовою на рідній землі. Одними з перших, які рішуче виступили на захист нашої Батьківщини, були саме Герої Небесної Сотні. 

До Дня Героїв Небесної Сотні у відділі обслуговування дорослих користувачів презентовано книжкову виставку “Так почалася війна”. Революція Гідності стала прикладом рішучих дій і доказом того, що ніяка зброя не скорить тих, хто має мрію про вільну Україну. 107 сміливців, які загинули під час протестів на Майдані, відкрили очі мільйонам українців і цей процес став незворотнім.

Небесна Сотня

 

Небесна Сотня – Ангели Майдану

 Небесна Сотня – Ангели Майдану

    Щорічно 20 лютого в Україні відзначається День Героїв Небесної Сотні — знак вшанування відваги, сили духу і стійкості громадян, які віддали своє життя під час Революції гідності, захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини, європейське майбутнє України.

    У відділі обслуговування дітей та організаторів дитячого читання оформлено  книжкову виставку – пам’ять «Небесна Сотня – Ангели Майдану», представлені книги та періодичні видання розповідають про події, які відбувалися на Майдані та героїв Революції Гідності.

    Вони були звичайними людьми. Герої Небесної Сотні здійснили подвиг – віддали найцінніше - своє життя заради нової України. І сьогодні ми знову прокладаємо свій шлях до свободи та незалежності гіркою ціною. Тож кожен день, кожну хвилину, пам'ятаймо ГЕРОЇВ, які поклали своє життя задля світлого мирного майбутнього України.

Щоб у серці жила Україна

 Щоб у серці жила Україна

    16 лютого в Україні відзначається патріотичне свято - День єднання. У цей день українці піднімають Державний прапор і показують всьому світу силу народу та незламне прагнення до миру. Єдність – це найпотужніша  наша зброя  в цій війні.

    З нагоди свята в відділі обслуговування дітей та організаторів дитячого читання була проведена героїко-патріотична година « Щоб у серці жила Україна».

    В умовах війни, постійних ракетних обстрілів та щоденних трагедій День єднання набув особливого змісту. Сьогодні, у нелегкий для держави час, українці об’єдналися в єдине ціле, роблять спільну справу, наближаючи ПЕРЕМОГУ. Ми боремося і будемо боротися за свободу та щасливе майбутнє, а досягти омріяної свободи можна тільки об’єднавшись.

    Слава Україні та нашим захисникам!

Дорогі читачі!

 Дорогі читачі!

    Дякуємо всім хто долучився до благодійної акції «Цікава книга в подарунок бібліотеці» приуроченій Міжнародному дню дарування книг. Фонд нашої бібліотеки поповнився цікавими, гарними книгами, які обов’язково стануть  корисними для наших читайликів.

    Безмежно вдячні за подаровані книги! Така увага радує, надихає і читачів і бібліотекарів!

   Добро множить добро! Разом до Перемоги! Чекаємо в бібліотеці!

Чарівні сторінки кохання

 Чарівні сторінки кохання

14 лютого весь світ відзначає одне з найромантичніших свят – День закоханих. У цей день в  повітрі літає особлива, романтична атмосфера і здається, що все довкілля наповнене коханням. Закохані намагаються провести час разом та відсвяткувати цей день незабутньо. Без сумнівів, головним атрибутом цього свята є «валентинка». Це листівка, найчастіше у формі серця, у якій розповідають коханій людині про свої почуття. Основними кольорами свята вважається червоний та рожевий.

Любов є найбільшою рушійною силою у всьому світі. А цікаве знайомство з найкращими книгами про кохання, красивими життєвими історіями, стало для багатьох незабутнім книжковим побаченням. Найвідоміші та майже незнайомі - все це розмаїття любовних історій стало гімном коханню .

До Дня Святого Валентина читальна зала відділу обслуговування дорослих користувачів презентує книжкову викладку літератури «Чарівні сторінки кохання» для різних категорій користувачів. Кохання існує стільки, скільки існують і люди, і займає головне місце у нашому житті.

    Віддамо шану захиснику Миколі Вікторовичу Синіцькому, який пішов із життя 11 лютого 2023 року під час лікування важкої хвороби.

    Ще у 2003 році підписав контракт із 30-ю окремою механізованою бригадою імені князя Костянтина Острозького, а вже у 2004 році брав участь у миротворчій місії в Косові. За свою службу був відзначений іменним годинником від міністра оборони України та представлений до нагородження медаллю "За мужність" указом Президента України. 

    Після повернення продовжив службу в бригаді, захищав територіальну цілісність країни в зоні АТО. Переживши важке поранення та контузію, Микола не полишив військової справи, продовживши службу в окремому пожежному взводі як механік-водій ГПМ-54.

    Із початком повномасштабного вторгнення Микола Синіцький без вагань став на захист України. Побратими та рідні запам’ятали його як відповідальну, життєрадісну та щиру людину.

    Життя відважного воїна обірвала раптова хвороба у військовому госпіталі. Але пам’ять про його незламний дух, патріотизм та відданість присязі житиме в серцях людей. Вічна слава Герою!

     Низько схиляємо голови перед світлою пам’яттю нашого Героя. 11 лютого могло б стати днем святкування 31-річчя відважного захисника Юрія Павловича Мигуна. Та, на жаль, ця дата більше не буде для нього днем народження — він віддав своє життя, боронячи Україну.

    Навесні 2022 року став до лав Збройних Сил України, вступивши до 35-ї окремої бригади морської піхоти імені контр-адмірала М. Остроградського. Як досвідчений сапер, він виконував найнебезпечніші завдання, демонструючи професіоналізм і мужність.

    14 червня 2023 року життя Юрія обірвалося під час обстрілу поблизу села Старомайорське Волноваського району на Донеччині. Тепер йому назавжди 29... Він не побачив перемоги, але самовіддано наближав її, віддавши найдорожче — своє життя.

    Юрій навічно став частиною небесного війська, але його подвиг житиме у пам’яті та серцях тих, хто знав його, хто шанує і пам’ятає. Бути Воїном означає жити вічно! Вічна слава Герою!

    Схилимо голови в молитві за Героя Володимира Івановича Полупанова, який десять років тому віддав своє життя, загинувши від ворожої снайперської кулі.

    Після строкової служби Володимир брав участь у миротворчій місії в Іраку, а згодом приєднався до «Французького легіону». Влітку 2014 року добровільно став до лав 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади задля захисту України.

     6 лютого 2015 року, під час штурму опорного пункту біля населеного пункту Рідкодуб на Донеччині, Володимир Полупанов героїчно загинув, ціною власного життя врятувавши побратима.

    За виявлену мужність і героїзм у боях на Дебальцівському плацдармі Указом Президента України №108/2015 Володимира Полупанова посмертно нагороджено орденом «За мужність» III ступеня.

    На будівлі школи, де навчався захисник, встановлено меморіальну дошку, а одну з вулиць міста названо на його честь.

    Вічна слава та світла пам’ять Герою!