"І було пекло на Землі…"

Зроніть сльозу. Бо ми не мали сліз.

Заплачте  разом , а не наодинці.

Зроніть сльозу за тими , хто не зріс.

Що мали гордо зватись – українці!

Заплачте ! Затужіть ! Заголосіть!

Померлі люди стогнуть з тої днини,

Й благають : українці, донесіть

Стражденний біль голодної країни…

                                               Ніна Виноградська

   Достатньо прочитати ці рядки і стає зрозумілим це жахіття, воно постає перед нашими очима… Голодомор.   Скільки загинуло українців у ті жахливі роки, ніхто не знає. Документи , що засвідчували про злочин, вчинений проти цілої нації, нещадно знищувалися. Не одне покоління дітей виросло в необізнаності про жахливі сторінки нашої країни.

 В приміщені Турбівської бібліотеки для дітей відбулась година пам᾿яті  присвячена  пам᾿яті жертв Голодомору  1932-1933 рр., представлена тематична книжкова виставка « І було пекло на Землі…», мета якої привернути увагу до тих страшних днів.  До відвідувачів заходу бібліотекарі звернулись з такими словами:

-У світі сталося багато трагедій. Страшних трагедій.

Так, були різні війни, катастрофи, які забирали життя людей.

Коли гинуть люди від стихійного лиха, аварії літака чи потягу, виверження вулкану – це одне. Коли люди гинуть на війні, захищаючи свою Батьківщину від ворогів, - це друге. А коли люди гинуть від голоду – це зовсім інше. Особливо – голоду, який створили навмисно. Ви вже знаєте, що в Україні родючі землі і вона багата хлібом. Ще нашу Україну називали «житницею Європи».

Хіба можна уявити, що народ – хлібороб помирає від голоду?

Хіба можна уявити, що людина збирала урожай, радувалась, що зможе прокормити свою родину, своїх дітей, а на наступний день влада все забирала, не лишаючи ані зернини, ані картоплини.

В ті часи жертвами ставали не окремі люди, винищувались цілі села. Від голоду помирали і старі, і молоді. Найстрашніше – помирали діти. У вересні 1933 року за шкільні парти не сіли близько 2/3 учнів. Вони не дожили до свого першого дзвоника.

Саме так влада поступила з мільйонами українців у ті далекі 30-ті роки минулого століття.

Людей свідомо морили голодом. Це злочин проти людини. Це злочин проти народу. Це злочин проти усього людства.

А чи так давно це сталося? Ні. Ще досі живі свідки тих часів. Серед них можуть бути ваші бабусі, дідусі. Запитайте у них, що вони знають про Голодомор. Можливо ви почуєте від них багато нового і страшного, але не бійтеся чути це. Не бійтеся питати про це. У свого діда чи бабусі, сусіда чи родича.

Ця трагедія ніколи не повториться. Наша пам'ять не дозволить нікому це зробити.

Це наша історія. Ми не можемо її викреслити з нашої пам’яті. Ми не можемо це забути.