Сьогодні, 7 січня, минає два роки, як зупинилося серце мужнього Захисника України — Євгенія Сергійовича Лушнікова...

    Народився Євгеній 20 березня 1997 року в селі Славна. Рано став сиротою. Навчався у місцевій школі, опанував професію електрика в Зозівському ПАЛ, відслужив строкову службу. Влаштувався на роботу в Києві, створив сім’ю, мріяв про великий щасливий дім...

    Коли почалася повномасштабна війна, без жодних вагань пішов добровольцем до лав ЗСУ. В одному з боїв отримав важке поранення, довго лікувався. Навіть маючи групу інвалідності, не зміг сидіти осторонь — повернувся до побратимів і мужньо ніс службу в 46-й окремій аеромобільній бригаді Десантно-штурмових військ ЗСУ.

    За відвагу, патріотизм і вірність присязі був удостоєний високих нагород: медалі «Честь. Слава. Держава», почесного нагрудного знака Головнокомандувача ЗСУ «За взірцевість у військовій службі» та ордена «За мужність» III ступеня.

    7 січня 2024 року ворожий снаряд обірвав молоде життя Євгенія під час обстрілу поблизу Курахового на Донеччині. 

    Його мрії та плани залишилися нездійсненими... У маленькому селі Славна стало тихіше на одну добру душу, на одну щиру посмішку. Пам’ять про його мужність і доброту залишиться вічним світлом у серцях рідних, побратимів і всіх, кого він оберігав. Вічна пам’ять і глибока шана Герою України!