Згадаймо сьогодні в молитві ім’я нашого земляка з Липовця — Анатолія Анатолійовича Юзву, який віддав своє життя за Україну. У цей день він мав би відзначати свій день народження.

    Народився 10 січня 1975 року. Навчався у Липовецьких школах, здобув професію водія в Зозівському ПТУ. У житті опанував також будівельну справу, мав “золоті руки”. Любив працю, був веселим та добрим.

    Ще у 2015 році Анатолій Юзва став на захист України на Донеччині. Коли ворог розв’язав повномасштабну війну, він знову без вагань повернувся до війська — за рідну землю, за родину, за майбутнє. 

    2 травня 2022 року, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Шевченкове під Волновахою, гранатометник 59-ї окремої мотопіхотної бригади загинув від осколкового поранення. До останнього залишався вірним присязі та своєму народові. 

    За проявлену мужність посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. На Липовецькому ліцеї №3 встановлено меморіальну дошку на знак шани. 

    Біль втрати не стихає й сьогодні, але не затьмарює світло спогадів про людину, яка віддала найдорожче заради майбутнього своєї родини і народу. Світла пам’ять і низький уклін Герою!

    Сьогодні мав би святкувати свій 52-й день народження наш земляк із села Зозівка — відважний боєць, сержант Збройних Сил України Василь Олексійович Муха. Проте доля розпорядилася інакше. 15 липня 2022 року під час артилерійського обстрілу поблизу Авдіївки Донецької області він загинув у бою, до останнього подиху залишившись вірним військовій присязі, своєму народові та Україні. 

    Василь Муха народився 9 січня 1974 року у Зозівці, ріс у багатодітній родині. Закінчив місцеву школу, навчався у Вінницькому училищі, після чого проходив строкову військову службу. Повернувшись додому, працював у місцевому фермерському господарстві, одружився та разом із дружиною виховував сина й доньку. 

    У перші тижні широкомасштабного вторгнення був мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив у складі 110-ї окремої механізованої бригади імені генерала-хорунжого Марка Безручка, на посаді сержанта матеріального забезпечення механізованої роти механізованого батальйону військової частини А4007. Пліч-о-пліч зі своїм сином Віталієм боронив українську землю від окупантів. 

    За проявлену мужність і самопожертву нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). На честь Героя у рідній Зозівці встановлено меморіальну дошку, а одну з вулиць названо його іменем — щоб пам’ять про нього жила не лише в серцях, а й у просторі громади.

    Вічна шана і низький уклін Герою!

    Сьогодні, 9 січня, Віталію Миколайовичу Заводнюку виповнилося б 46 років... Народився він 1980 року в селі Росоша. Закінчив місцеву середню школу, опанував професію зварювальника в Зозівському ПТУ. Працював у місцевому господарстві, на Росошанській паперовій фабриці, відслужив строкову службу. Згодом переїхав до Києва, де працював у комунальному підприємстві Солом’янського району. Був життєрадісним, щирим, чесним чоловіком, люблячим сином, чоловіком і батьком. 

    З початком повномасштабного вторгнення Віталій був мобілізований до лав Національної гвардії України. Служив солдатом — номером обслуги 1-го відділення 1-го взводу оперативного призначення 12-ї роти військової частини 3027. 

    2 травня 2023 року, виконуючи бойове завдання в важких боях поблизу Білогорівки на Луганщині, Віталій Заводнюк загинув за Україну. 

    Ціною власного життя він захищав майбутнє для всіх нас. Пам’ять про нього житиме, доки боротимемося за перемогу, заради якої він віддав усе. Вічна пам’ять і глибока шана Захиснику України!

    Сьогодні, 7 січня, минає два роки, як зупинилося серце мужнього Захисника України — Євгенія Сергійовича Лушнікова...

    Народився Євгеній 20 березня 1997 року в селі Славна. Рано став сиротою. Навчався у місцевій школі, опанував професію електрика в Зозівському ПАЛ, відслужив строкову службу. Влаштувався на роботу в Києві, створив сім’ю, мріяв про великий щасливий дім...

    Коли почалася повномасштабна війна, без жодних вагань пішов добровольцем до лав ЗСУ. В одному з боїв отримав важке поранення, довго лікувався. Навіть маючи групу інвалідності, не зміг сидіти осторонь — повернувся до побратимів і мужньо ніс службу в 46-й окремій аеромобільній бригаді Десантно-штурмових військ ЗСУ.

    За відвагу, патріотизм і вірність присязі був удостоєний високих нагород: медалі «Честь. Слава. Держава», почесного нагрудного знака Головнокомандувача ЗСУ «За взірцевість у військовій службі» та ордена «За мужність» III ступеня.

    7 січня 2024 року ворожий снаряд обірвав молоде життя Євгенія під час обстрілу поблизу Курахового на Донеччині. 

    Його мрії та плани залишилися нездійсненими... У маленькому селі Славна стало тихіше на одну добру душу, на одну щиру посмішку. Пам’ять про його мужність і доброту залишиться вічним світлом у серцях рідних, побратимів і всіх, кого він оберігав. Вічна пам’ять і глибока шана Герою України!

 Традиції Водохреща : історія та обряди

   Святкування  Водохреща відбувалося 6 січня на річці або біля криниці. Напередодні чоловіки вирубували на льоду великий хрест, обливали його червоним буряковим соком. Тут відбувалася Божа служба. Завершенням служби було занурення священником хреста у воду. З цього часу вода вважалася освяченою. Освячена вода вважалася цілющою. Люди набирали її у глечики і берегли цілий рік, ласкаво називаючи її водичкою-йорданичкою, бо це була жива вода, яка приносила здоров'я і красу , захищала від лиха , наповнювала життєдайною енергією. Свято Водохреща для українського народу – це джерело світлої радості, очищення душі, зміцнення віри в добро.

Пропонуємо вам ознайомитися з книгами , які висвітлюють історію святкування зимового свята Водохреща, представленими на виставці«Традиції Водохреща : історія та обряди».

Запрошуємо до перегляду виставки у читальній залі КЗ «Липовецька публічна бібліотека».

Поезія зігріта сердешним теплом

Поезія зігріта сердешним теплом

    6 січня відзначається 85 років від дня народження Ганни Танасівни Чубач — української поетеси, письменниці, піснярки, чия творчість стала вагомою сторінкою національної культури.

    Народилася майбутня поетеса 6 січня 1941 року на Поділлі в хліборобській родині. Її дитинство припало на важкі воєнні та повоєнні роки: батько загинув на фронті, родина жила в нестатках. Вірші Ганна Чубач почала складати ще змалку, а перші публікації з’явилися у 1966 році.

    Закінчила Український поліграфічний інститут імені Івана Федорова та Вищі літературні курси. Від 1971 року — член Національної спілки письменників України. Працювала в редакціях газети «Літературна Україна» та журналу «Дніпро».

    Ганна Чубач — авторка понад 60 книжок для дорослих і дітей, близько 30 поетичних збірок, серед яких «Журавка», «Жниця», «Ожинові береги», «Срібна шибка», «Житня зоря», «Літо без осені». Окреме місце у її творчості займають твори для дітей, зокрема музична абетка «Алфавітні усмішки» на музику Олександра Білаша.

    Поетеса створила сотні пісень, багато подорожувала, представляла українську літературу за кордоном. Її твори перекладено багатьма мовами світу. Ганна Чубач — Заслужений діяч мистецтв України, лауреатка численних літературних премій.

    У відділі обслуговування дорослих користувачів КЗ “Липовецька публічна бібліотека” підготовлено бібліографічний огляд творчості письменниці, що є нагодою глибше пізнати поетичний світ Ганни Чубач, наповнений любов’ю до людини, рідної землі та України.

Теплий світ віршів для малят

 Теплий світ віршів для малят

    Сьогодні в нашій бібліотеці панувала особлива магія слова! На дитячий ранок «Теплий світ віршів для малят», присвячений 85-річчю від дня народження Ганни Чубач, завітали вихованці ЗДО №1.

    Наші юні гості вирушили у захопливу мандрівку сторінками книжок, де кожна рима - це маленька пригода. Разом ми мандрували сторінками «Абетки», вчилися рахувати з веселою «Рахівничкою», розфарбовували світ словами з книжечкою «Кольори» та з особливим трепетом читали щирі вірші поетеси. Малеча просто насолоджувалася світлою поезією, яка дарувала посмішки та радість кожному учаснику.

   Такі зустрічі виховують у дітей любов до рідної мови та показують, що книга - це справжній друг. Дякуємо нашим маленьким гостям за активність і кмітливість, а вихователям - за виховання нового покоління читачів.