Мова материнська квітни в душі й на устах

 Мова материнська квітни в душі й на устах

«Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова,

ота жива сходинка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ

 складає і своє давнє життя, і свої сподівання, розум, досвід, почуття».

Цей відомий вислів класика української літератури Панаса Мирного в повній мірі розкриває величезне значення мови в житті кожної людини. Адже мова – це безцінний духовний скарб нації.

День української писемності і мови як свято духовності українського народу запроваджене на знак затвердження великого національного надбання, коштовного скарбу, який поєднує досвід, мрії і надії мільйонів людей, подвижників українського слова.

Вона є найголовнішою ознакою народу, що дає йому право називатися нацією. Саме мова формує і визначає свідомість, творить людину, культуру, історію.

Мова є душею нації, її генетичним кодом, адже у її глибинах народилося культурне надбання, яким може пишатися український народ.

Заснування Дня української мови – це не лише проголошення благородної мети, а й справжня настанова нам, українцям, шанувати рідне слово, любити рідну мову і вивчати її протягом усього життя!

Людина може володіти багатьма мовами, але найкраще, найдосконаліше повинна знати рідну мову. Адже рідна мова – це той чарівний інструмент, на звуки якого відгукуються найтонші та найніжніші струни людської душі.

Напередодні до Дня української писемності та мови в читальній залі відділу обслуговування дорослих користувачів КЗ « Липовецької публічної бібліотеки» було презентовано книжково – ілюстративну виставку  під назвою «Мова материнська квітни в душі й на устах», для користувачів бібліотеки.

 Створена виставка розкриває перед користувачами бібліотеки історію походження української мови, непростий шлях її розвитку, всю велич та красу рідної мови, а також знайомить з навчальною літературою, в якій розглядаються питання фонетики, орфографії, правопису та стилістики сучасної української мови.