Вийся, віночку, вийся...

          Ой на Івана, ой на Купала

          Ой там дівчина квіти збирала,

          Квіточки збирала, віночок сплітала

          ( Українська народна пісня).

  Свято Івана Купала бере початок з сивої давнини. Воно припадає на пору літнього сонцестояння. Це прекрасне свято - поетичний гімн силі і буянню природи.

Споконвіку до початку свята, кожна дівчина-українка плела свій купальський віночок. Навчитись вити такі віночки мали змогу читачі Липовецької РДБ. Для них у читальному залі працівниками бібліотеки проведено майстер-клас "Вийся, віночку, вийся". 

  Вінок - це не просто краса, це - символ безкінечності життя і оберіг. Плетене коло з квітів нагадує сонце, так необхідне людям у жнива. Кожна квітка віночка цілюща, а тому він і болі знімає, і від різних хвороб захищає, оберігає від згубного ока і лихого духу. Є в ньому щось чаклунське, а в ніч на Івана Купала він взагалі наберається чарівної сили, бо допомагає вгадати долю.

  Заплету віночок, заплету шовковий,

  На щастя, на долю, на чорнії брови - лунає українська народна пісня, а дівчатка плетуть свої обереги. Вплітають ромашку, як символ дівочої чистоти і ніжності, вплітають барвінок, як символ щастя і невмирущості, ружі, як символ кохання, деревій, як символ нескореності, мужності, стійкості і довголіття, петрові батоги, як символ гнучкості і розуму, вплітають сердечну траву для захисту від сердечних тривог, волошку і полин - для захисту від злих чарів, завидющого ока. Слухають дівчатка прадавні легенди, вслухаються в таємничий шепіт листочків, вдивляються в тиху замрію квітів і в них відкривають велику силу матінки-землі, яка обдаровує всіх красою, добром і любов'ю.

  

А надверчір кожна дівчинка пустить свій купальський віночок на воду, як свою долю і мрію.