пʼятницю, 30 січня 2015 р.

30 січня бібліотекарі Липовецької РДБ радо зустрічали любителів поетичного слова в літературній вітальні "Літературні обрії Василя Симоненка", 80-річний ювілей якого відзначається цьогоріч на державному рівні.
На передньому плані - портрет поета - ювіляра. Заздалегідь оформлена книжкова виставка - персоналія "Іду до вас із забуття воскреслий..." На ній Симоненкові збірки різних років, тематична тека "Літературна світлиця", на вишитому рушнику зажурено схилені кетяги калини, схожі на ті, що скрашували поетові останні дні його земного життя, зламаний пшеничний колосок, свічка пам'яті.
З щемом у серцях і сльозами на очах слухали учасники заходу про стрімкий та короткий шлях Симоненка від селянської хатини над Удай рікою в мальовничому селі Біївці, що на Полтавщині, до вершин поетичної творчості, про ті неоціненні чисті і світлі духовні скарби, які виніс поет зі свого дитинства, про яскраве життя і обірвану на злеті долю. Організатори заходу прагнули розкрити особистість Симоненка, як геніального поета, великого патріота України, людини з палким, щирим і ніжним серцем.
Проникливо, з любов'ю шанувальники слова читали вірші поета, які їм найбільш припали до душі. Улюблену казку "Цар Плаксій і Лоскотон", яку поет написав для сина Олеся, діти виконали хором.
Лунали пісні на слова Василя Симоненка, поета - патріота, що, як блискавка, спалахнув на небосхилі української літератури і зник у глибині Всесвіту. Але його мерехтливе світло доходить до нас крізь роки і десятиріччя, хвилює наші душі і недоспіваною піснею бринить у наших серцях... Завершилась зустріч нотою життєвого оптимізму В. Симоненка. Рядки його поезії "Ти знаєш, що ти людина" нагадують і нагадуватимуть нам, що кожен з нас - це особистість, яка має жити і творити, щоб залишити по собі добру пам'ять.
Бібліотекарі вдячні за творчу співпрацю учительці української мови й літератури А.В. Ратушній та п'ятикласникам  ЗОШ №2 ім. В. Копитка.






пʼятницю, 23 січня 2015 р.

22 січня в День Соборності України в Липовецькій районній бібліотеці було проведено інформину "Всі ми різні з материнської колиски, та всі ми діти рідної землі".
Продовж дня бібліотекарі та активісти бібліотеки доносили до відвідувачів інформацію про пам'ятний святковий день 19 січня 1919 року - День злуки УНР та ЗУНР, який увійшов в історію як День Соборності України, день єдності. Бібліографічний огляд літератури інформаційні хвилинки, групові та індивідуальні бесіди розповідали  про те, що Україна - наша єдина Батьківщина, спільний дім для всіх людей і народів, які проживають у різних її куточках від Буковини до Донбасу, від Полісся до Таврії, про те як різні регіони взаємодоповнюють і допомагають один одному. Впродовж дня лунали патріотичні пісні і вірші. З цікавістю діти слухали факти про різні народи, що проживають на теренах України: українців, росіян, поляків, угорців, євреїв, болгар, а також малі народи караїмів, кримчаків, гагаузів, про те як і коли вони з'явилися на території сучасної України, про їх кількість, особливості розселення та культури.
І, не зважаючи на те що ми всі різні - всі ми діти єдиної матері - України, всім тут вистачає місця, всі мають право на рідну мову і культуру.





четвер, 22 січня 2015 р.

Даленосна віха нашої історії

22 січня громадськість  м. Липовець  відзначала знаменну дату в історії становлення української державності – День Соборності України. З нагоди свята в Липовецькому районному будинку культури відбулося  урочисте засідання. Центральна районна бібліотека також взяла участь, представивши    тематичну книжкову виставку «Даленосна віха нашої історії». Переглянувши видання  учасники свята мали  можливість простежити  споконвічне прагнення українського народу до волі, свободи та незалежності.

Представлені  книги висвітлюють доленосні події в історіїї нашої держави й дають цілісне уявлення про основні віхи українського державотворення, утвердження української ідентичності, віднайдення Україною шляху до себе.





середу, 21 січня 2015 р.

Хай у вас святиться, веселиться святая йорданськая водиця!

Кажуть у січні скільки днів, скільки й свят. І справді зима прийшла і празників привела. Починаючи від святвечора 6 січня і завершуючи Водохрещем  на Україні проходять святки.
Водохреща – третє і завершальне велике свято різдвяно-новорічного циклу, яке православні та греко-католицькі християни відзначають 19 січня. З ним пов'язують хрещення на Йордані Христа. Вважається, що на Водохреща, з опівночі до опівночі, вода набуває цілющих властивостей і зберігає їх протягом року, лікуючи тілесні й духовні хвороби. В цей день у всіх містах і селах, де є церкви, святять воду. Віддавна в народі посвячену на Водохреще воду вважають своєрідним спасінням від багатьох недуг,  нею напували худобу, щоб краще плодилася, скроплювали домівки та стайні від злих духів. Ця вода ніколи не псується, завжди придатна до вживання, вона до самих наступних зимових свят зберігатиме в собі таємниці загадкового і дивовижного світу казкових уявлень наших предків, сповнених високої поетики духовного самоочищення.
Саме про це та про народні традиції, звичаї та обряди, пов’язані із відзначенням цього величного свята розповіла присутнім під час засідання клубу «Надвечір’я» бібліотекар читального залу  Р. Скоропад.
Присутнім було представлено  тематичний перегляд літератури  «А що третє свято - святе Водохреща».