Липовецький скрипаль всесвітньої слави

Липовецький скрипаль всесвітньої слави

Петро Соломонович Столярський народився 30 листопада 1871 року в м.Липовці Київської губернії. У 1890 році закінчив Одеське училище Російського музичного товариства по класу скрипки. У 1898-1919 роках працював в Одеському оперному театрі, граючи в оркестрі. Викладав в Одеській консерваторії з 1920 року.

У 1933 році засновує першу в країні спеціальну музичну школу-десятирічку для обдарованих дітей.

Педагогічна діяльність П. С. Столярського відіграла значну роль у розвитку вітчизняної скрипкової школи. Серед його учнів – скрипаль Д. Ойстрах, Е. Гілельс, а також Н. Бельштейн з США, М. Гольдштейн з Німеччини та інші.

Можна навести силу-силенну захоплених відгуків про Столярського його сучасників і шанувальників. Найчастіше всі цитують французького скрипаля-віртуоза Жака Тібо, який сказав: «Великий учитель, педагогікою якого може пишатися світове мистецтво».

На його честь у нашому місті названа вулиця, проводяться музичні концерти.

До 150 років від дня народження Петра Соломоновича Столярського організовано виставку-вшанування «Липовецький скрипаль всесвітньої слави».

Ми маємо знати, пишатися та пам’ятати видатних людей нашого краю!

Не відбирай у себе завтра

Не відбирай у себе завтра

СНІД є однією з найболючіших проблем, з якими зіткнулося людство у двадцятому столітті та увійшло в двадцять перше. До Всесвітнього дня  боротьби зі СНІДом у відділі обслуговування дітей організовано  інформаційну викладку «Не відбирай у себе завтра», оскільки проблема СНІДу є особливо гострою серед підлітків та молоді.

Юні друзі, кожен з вас повинен до кінця усвідомити всю небезпеку , яку несе СНІД і зробити все можливе, щоб уберегти себе від цієї страшної інфекції.

Митрополит – липовчанин Василь Липківський

 Митрополит – липовчанин Василь Липківський

Митрополит Василь Липківський (1864— 1937) – церковний і освітній діяч, історик, перший митрополит Української автокефальної православної церкви. Народився в с. Попудня Липовецького повіту Київської губернії  в родині священика. Навчався в Уманському духовному училищі, Київській семінарії. У 1889 р. закінчив Духовну Академію зі ступенем кандидата богослов’я. Згодом після прийняття сану священика – став настоятелем собору  в  м. Липовці, повітовим інспектором церковно – парафіяльних шкіл Липовецького повіту.

Василь Липківський — одна із найбільш трагічних фігур у сучасній історії України, людина, яка стояла у витоків творення Української автокефальної православної церкви (УАПЦ) і віддала за її становлення своє життя. Липківський очолював УАПЦ у 1921—1927 роки. Це були часи більшовицької окупації України та розгорнутого тотального владного терору, метою якого було фізичне винищення всіх інакодумців. До них належали також ті люди церкви, які не йшли на компроміси чи на співпрацю з органами.

Помер Василь Липківський насильницькою смертю, без належного слідства та суду, за рішенням так званої «трійки» — Митрополита незалежної української православної церкви було розстріляно в НКВC. Це сталося 27 листопада 1937 року.

Напередордні Дня пам’яті Василя Костянтиновича Липківського в читальній залі відділу обслуговування дорослих користувачів  Комунального закладу "Липовецька публічна бібліотека" організована виставка – пам’ять під назвою « Митрополит – липовчанин Василь Липківський».

У 1997 році Помісний Собор відновленої УАПЦ у Києві ухвалив щороку відзначати день страти Митрополита Василя Липківського – 27 листопада, - як День пам’яті святих новомучеників землі Української – жертв комуністичного терору . Світла пам’ять про полум’яного українського патріота Митрополита Василя Липківського назавжди залишиться в наших серцях. 

«У листопадові жалобні дні…»

«У листопадові жалобні дні…»

На початку 20 століття Україна пережила три Голодомори: 1921-1923, 1932-1933 та 1946-1947 років. Найбільш трагічним з них виявився голод 32-33 років, що був організований радянською владою під час сталінських репресій. Керівництво Радянського Союзу довгий час приховувало факт смерті українців від штучного голоду. Лише після оголошення незалежності України почалося розслідування масштабів Голодомору. За різними оцінками, від 4,5 до 10 мільйонів українців померли під час жахливих подій 1932-1933 років.

Нашим спільним обов’язком є гідне вшанування знищених голодом жертв комуністичного режиму, а також розповісти про причини, наслідки Голодоморів та спротив злочинній політиці тоталітарного режиму.

До Дня пам’яті жертв Голодоморів, який щорічно проводиться у четверту суботу листопада (цьогоріч 27 листопада) на абонементі відділу обслуговування дорослих користувачів організовано бібліографічний огляд літератури «У листопадові жалобні дні…».

«Голодний рік, як чорна птиця, над краєм змореним йшов…»

       До Дня пам’яті жертв голодоморів, відділом обслуговування дорослих користувачів підготовлена слайд-презентація «Голодний рік, як чорна птиця, над краєм змореним йшов…».

Біль голодних років

                       Біль голодних років

Голодомор – одна із страхітливих сторінок в  історії українського народу, яка  вписана криваво - чорним кольором.  У світі не фіксовано такого голоду, як той, що випав на долю  народу, найродючішої і найблагодатнішої землі.

                   До  Дня пам'яті жертв голодоморів у відділі обслуговування дітей організовано тематичний перегляд літератури «Біль голодних років».

Друзі! 27 листопада о 16 – тій годині у віконцях домівок запаліть свічки пам'яті,  згадайте про людей, які померли внаслідок голодоморів.

         Ми - пам'ятаємо!

Голодомор – біль душі і пам’ять серця

Голодомор – біль душі і пам’ять серця

Серед багатьох болючих сторінок історії українського народу тема голодоморів залишається однією з найскладніших та найдраматичніших. Правда про Голодомор перебувала під суворою забороною розголошення. І лише після отримання Україною незалежності тема Голодомору повертається до пам’яті народу, стає його болем, реквіємом і одночасно символом незнищенності нації. У 2006 році Верховна Рада України ухвалила закон про визнання Голодомору геноцидом Українського народу.

Напередодні Дня пам'яті жертв голодоморів в читальній залі відділу обслуговування дорослих користувачів КЗ «Липовецька публічна бібліотека» оформлена виставка – інсталяція під назвою «Голодомор – біль душі і пам’ять серця».

У виданнях, які представлені на виставці, публікується велика кількість матеріалів, що переконливо розкривають причини, перебіг, масштаби та наслідки цієї страшної події, яка забрала мільйони життів безвинних людей.

Народ України пам’ятає сторінки свого життя, але з часом відійдуть у небуття свідки тих трагічних подій. А тому варто робити все, щоб їх нащадки, особливо молодь, знали про ті лихоліття, свято берегли їх у своїй пам’яті в ім’я того, щоб таке страшне минуле ніколи не повторилось.

Майдан : сторінка живої історії

Майдан : сторінка живої історії

День Гідності та Свободи відзначається 21 листопада – у день початку подій, які стали для України історичними: Помаранчевої революції 2004 року та Революції Гідності 2013 року.

Цього дня вшановується патріотизм і мужність громадян, які восени 2004-го та в листопаді 2013 – лютому 2014 року стали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини й громадянина, національних інтересів Української держави та її європейського вибору.

Напередодні Дня Гідності та Свободи  в  Інтернет - центрі відділу обслуговування дорослих користувачів  КЗ «Липовецька публічна бібліотека» відбулося чергове засідання жіночого клубу «Горлиця», на якому бібліотекар І категорії Козел Т.С. презентувала  виставку -  спогад під назвою «Майдан : сторінка живої історії » ,на якій представлені видання, які висвітлюють революційні події в сучасній Україні 2013–2014 років, а також провела історичну бесіду « Україна – територія Гідності та Свободи».

Гідність, відвага, сила духу

Гідність, відвага, сила духу

Під такою назвою у відділі обслуговування дітей та організаторів дитячого читання проходять патріотичні читання, приурочені Дню Гідності та Свободи.

Проникливо, натхненно лунають з дитячих уст поетичні твори, що символізують захист нашої гідності, свободи і незалежності, прагнення і відстоювання кожним українцем кращого, щасливого і вільного життя для теперішнього і майбутніх поколінь.

Запрошуємо долучитися до патріотичних читань.

Молодь – це сучасність, це майбутнє

Молодь – це сучасність, це майбутнє

Молоді люди – це майбутнє держави! Молодь виконує в суспільстві важливу функцію зміни поколінь, бере безпосередню участь у перетворенні всіх сфер життєдіяльності соціуму.

Всесвітній день молоді – міжнародне свято молодих людей, яке відзначається щорічно 10 листопада. Саме в цей день на Всесвітній конференції молоді у Лондоні в далекому 1945 році була заснована Всесвітня федерація демократичної молоді.

Серед багатьох свят, які відзначають всі країни світу – воно особливе та унікальне, бо саме такою є молодість. Це неповторна та відповідальна пора, коли молода людина починає самостійне життя, ухвалює перші власні рішення.

Сучасна молодь має великий потенціал, запал та енергію, які саме у молодому віці потрібно спрямувати у правильне русло – формування особистості, розбудову суспільства, формування молодого політикуму.

До Всесвітнього дня молоді на абонементі відділу обслуговування дорослих користувачів КЗ «Липовецька публічна бібліотека» проведено бесіду - спілкування «Молодь – це сучасність, це майбутнє».

Рідна мово, ти квітнеш пелюстками слова

   Рідна мово, ти квітнеш пелюстками      слова

Сьогодні, в день, коли вся наша країна відзначає день української писемності і мови, в Липовецьку публічну бібліотеку завітали найменші читайлики, вихованці Липовецького ЗДО №1 (вихователь Холімончук В. П.)

Бібліотечні працівники відділу обслуговування дітей провели цікаву мовознавчу гру  «Рідна мова в іграх, віршах, загадках, прислів’ях, приказках». Захід пройшов цікаво і захопливо. Багато теплих і ніжних слів, цікавих фактів про нашу милозвучну чудову українську мову почули дітки, переглянули відеоролики, ознайомилися з найкращими книжковими новинками.

Бібліотекарі побажали усім  бути справжніми патріотами своєї Батьківщини, любити, шанувати і берегти рідну мову. Допоки ми її бережемо – говоримо, співаємо, навчаємося нею, доти буде жити та процвітати наша Україна!

І там, де живе рідна мова, живе український народ

І там, де живе рідна мова, живе український народ

9 листопада – День української писемності та мови. Українська мова – мова віршів, пісень, казок, прислів’їв, приказок, скоромовок, легенд нашого народу. Це наше багатство. Розкривали велич і красу української мови працівники відділу обслуговування дітей Липовецької публічної бібліотеки під час проведення інформини «І там, де живе рідна мова, живе український народ» з учнями 3- Б класу ЗОШ І-ІІІ ст. №2 (класовод Косенко О.О.)

 Юні  шанувальники рідного слова поринули в чудовий і прекрасний світ нашої мови, виявилися гарними знавцями українських прислів’їв, приказок та загадок, чудовими читцями віршів про українську мову, були активними  учасниками вікторини «Горджуся і радію, що рідною мовою я володію».

Наша рідна українська мова – особлива, співуча та милозвучна, ми повинні шанувати та гордитися нею.

 Адже допоки буде жити мова – буде жити Україна.

З рідним словом міцніє держава

 З рідним словом міцніє держава

Мова − це найважливіший засіб спілкування і пізнання та один із ключових факторів незалежності країни. Щороку 9 листопада Україна відзначає День української писемності та мови. Це свято було встановлено указом Президента України у листопаді 1997 року. Зазвичай в цей день вшановують пам’ять Преподобного Нестора-Літописця, автора «Повісті минулих літ». Цей літопис – перша пам’ятка у Київській Русі, в якій відображена історія держави та показано її розвиток на тлі світових подій. Нестор був ченцем Києво-Печерської лаври, а також одним із учнів Кирила та Мефодія – творців слов’янського письма. Варто відзначити, що саме автора «Повісті минулих літ» Нестора Літописця вважають «батьком української словесності».

До Дня української писемності та мови в Інтернет - центрі відділу обслуговування дорослих користувачів Липовецької публічної бібліотеки була проведена історична  година під назвою «З рідним словом міцніє держава».  

Як парость виноградної лози, Плекайте мову…»

«Як парость виноградної лози,
Плекайте мову…»

Кожного року, 9 листопада, в Україні відзначають День української писемності та мови. Свято започатковано в 1997 р., коли Президент України на підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства видав Указ № 1241/97 «Про День української писемності та мови».

Дата Дня української мови та писемності припадає на православне свято – день вшанування преподобного Нестора-літописця – послідовника творців слов'янської писемності Кирила і Мефодія. Адже дослідники вважають, що саме з його праці починається писемна українська мова. Колись навіть дітей віддавали до школи саме у цей день, після служби у церкві, де молились та просили у Нестора-літописця аби благословив майбутніх учнів. Це й не дивно, адже преподобний здобув всесвітню славу взявши участь у літописанні Київської Русі і залишивши світу неоціненний скарб – «Повість минулих літ».

Напередодні Дня української писемності та мови на абонементі відділу обслуговування дорослих користувачів Липовецької публічної бібліотеки організовано перегляд літератури «Як парость виноградної лози, Плекайте мову…».