четвер, 25 лютого 2016 р.

Мед – дивовижний витвір природи
 24 лютого  у читальному залі Липовецької центральної  бібліотеки відбулось засідання клубу «Надвечір'я».  Тема засідання «Мед – дивовижний витвір природи»
 Мед є символом достатку, добробуту і процвітання. Цей цінний продукт відомий людству з давніх часів. Його їли, ним лікувалися і багато ще для чого застосовували. Чудові властивості меду не тільки надають організму енергію та лікують від багатьох хвороб, а й сприяють омолодженню і довголіттю, про це в своїй бесіді розповіла присутнім  бібліотекар Раїса Скоропад, та порекомендувала  для прочитання книгу Чудо –мед. Источник молодости, здоровья, долголетия.- М.: 2006.- 192с.
 Зустріч  продовжувалася дружнім спілкуванням за чашкою чаю з медом, учасниці клубу у невимушеній атмосфері, обговорювали прочитані книги, ділилися своїми кулінарними рецептами.
 Для присутніх  оформлено викладку літератури  «Мед – дивовижний витвір природи».

«Ти себе  Українкою звала…»
Життя Лесі Українки – великий подвиг в ім’я народу:
« її мужність, пристрасність борця,її стійкість, її непохитність  у біді – властивості, які вирізняють не лише поезію, а й життя великої  Лесі  Українки».
М.Бажан  
Леся Українка зійшовши зорею першої величини яскраво світить на осяйнім видноколі української літератури. Винятковість життєвого шляху письменниці, трагічність, що важкою печаттю з дитинства лягла на її особистість, а найперше - геніальність писань, що їх вона щедро подарувала у спадок людству, глибоко хвилюють. 
Поетеса до останньої хвилини життя не покидала своєї єдиної зброї – поетичного слова.
«Нехай моїм останнім акордом буде молитва до сонця», - говорила вона.
Леся вірила, що тільки сонячне тепло витіснить із нас дух рабської покори, зла, байдужості, бо ми – ті люди, які можуть і вміють цінувати талант, шанувати розум, поважати людську гідність, вірити у перемогу справедливості.
Велика дочка України втілила у своїй творчості кращі почуття свого народу – його гідність, його мужність, його непохитність у боротьбі за свободу й правду, його горду силу.
Вона безсмертна, як безсмертний народ.
Того слова співучого сила
Кличе нас до щасливих висот.
У піснях свій народ ти любила -
І тебе не забуде народ.
  В Липовецькій центральній районній бібліотеці до 145- річчя від дня народження Великої української поетеси Лесі Українки, бібліотекар інтернет-центру Козел Т.С. провела слайд-бесіду з старшокласниками під назвою "Ти себе Українкою звала..."


Любов. Страждання. Боротьба і слово
Довго щирими сими словами
До людей промовлятиму я…
Л.Українка
Леся Українка… Це ніжне і дзвінке ім’я належить до найвеличніших імен нашого народу. Псевдонім Лариси Косач твердо і назавжди залишиться у пам’яті кожного українця, і не тільки українця.
Ім’я поетеси овіяне всенародною любов’ю. Це була людина виняткової мужності і принциповості, духовної краси і мистецького обдарування, її талант виявився у багатьох різновидах літературної праці – поезії, драматургії, прозі, літературній критиці і публіцистиці, перекладацькій роботі і фольклористиці.
  Віддати шану українській поетесі, перекладачці, громадській діячці Лесі Українці, 145-у річницю від дня народження якої відзначають 25 лютого,  познайомитися з  її літературною  спадщиною, з багатющим  джерелом  краси і творчого духу, з якого черпати усім живущим і прийдешнім поколінням, брати наснагу для життя і праці, пропонує   читачам Липовецької центральної районної бібліотеки   книжкова викладка  «Любов. Страждання. Боротьба і слово».


Невтомна Бояриня українського духу

Я прилину до вас,
Першим вітром тужливим весняним,
Журавлиним ключем
Прилечу із натомлених дальніх доріг,
Повернуся сюди
Солов’їними первопіснями,
Рушником обернус
В прадідівський святий оберіг.


     Люди, як зорі, полишають свій слід у свідомості майбутніх поколінь, особливо люди талановиті. Мовби крізь серпанок легендарності проступає до нас образ Лесі Українки, образ ніжний і чистий. Інколи веселий, частіше в задумі чи смутку. Саме такий образ намагалися висвітлити і донести до своїх користувачів працівники Липовецької  районної бібліотеки для дітей в літературно-музичній вітальні «Леся Українка: сонети з життя», присвяченій  145-річчю від дня народження поетеси.
Захід був організований завдяки творчій  співпраці дитячої бібліотеки з восьмикласниками колегіуму ім.В.Липківського (педагоги Т.М.Зарічна, О.В.Терещенко) і восьмикласників школи №3 І-ІІІ ступенів (класний керівник  Н.Г.Турчин, шкільний бібліотекар Н.І.Сабадин).
Любителі поетичного слова пройшлися найцікавішими стежинами Лесиного життя. Зворушливо звучали з дитячих уст поетичні рядки співачки досвітніх вогнів. Заполонила присутніх пісня «Вечірня година» на слова Л.Українки у виконанні дитячого  ансамблю «Дударик».
Вершиною поетичної творчості Лесі Українки стала її безсмертна перлина, драма-феєрія «Лісова пісня». Це-пісня, ніжна як голос сопілки, пісня волинського лісу, пісня-дивосвіт. Зачарував учасників заходу відеоуривок  з «Лісової пісні» - «Сповідь Мавки».
Змістовним додатком до заходу стала яскрава літературна експозиція «Невтомна Бояриня українського духу» та огляд літератури «Безсмертний талант в ореолі страждання».
Велика дочка України втілила у своїй творчості кращі риси свого народу- його гідність, його непохитність у боротьбі за свободу й правду, його горду силу. Вона- невтомна  Бояриня нашого українського духу. То ж будемо і ми вчитися терпінню, вірі, любові і надії у нашої неповторної Лесі.


понеділок, 22 лютого 2016 р.

Левко Боровиковський – український поет – романтик, байкар, етнограф, філолог
      Першим українським поетом - романтиком називають Боровиковського дослідники. З його іменем в українській поезії нового періоду пов’язане звернення до національної історичної тематики, зокрема козацької та широке культивування жанру балади. Поетові притаманний значний інтерес до національного фольклору та його творче освоєння: запровадження мотивів народних переказів, повір’їв, легенд, розбудова поетики віршового твору на основі елементів народної пісенності. Л. Боровиковський шукав також шляхи закладання нових естетичних принципів інтерпретації іншомовних текстів в українському письменстві.
        Левко Іванович Боровиковський народився 22 лютого 1806 р. (за іншими – опосередкованими – даними, народився 1808 р.) в с. Мелюшки Хорольського повіту на Полтавщині в родині дрібного поміщика. Початкову освіту здобув удома, згодом навчався в повітовому училищі в м. Хоролі, у Полтавській гімназії.
         Як поет-романтик Боровиковський не тільки сприйняв ранні романтичні імпульси, а й багато в чому визначив провідні тематичні і жанрово-стильові тенденції наступного розвитку романтизму в українській літературі. Чільне місце в його творчості належить фольклорно-побутовій баладі («Молодиця», «Убійство», «Рибалка», «Розставання», «Чорноморець», «Вивідка»), нерідко з казково-фантастичним змістом («Маруся», «Чарівниця», «Заманка», «Гайдамаки»
         До 210 - річниці від дня народження Левка Івановича Боровиковського бібліотекар кафедри юнацтва Безверха А. С. провела з старшокласниками бесіду - портрет «Левко Боровиковський – український поет – романтик, байкар, етнограф, філолог».



пʼятницю, 19 лютого 2016 р.

Відкрий, о рідна мово, свої скарбниці золоті
Рідна мова для кожної людини є важливим елементом культурної свідомості. Вона дається нам із молоком матері, з батьківською порадою, несе мудрість попередніх поколінь. У ній навіки зашифровано генетичний код рідного народу, накопичено традиції й досвід, які саме завдяки мові передаються нащадкам. Цей день ще раз підкреслює неоціненну роль мови у становленні нації. Нетлінним скарбом століть називають національну мову – цінністю, що передається від покоління до покоління, що об’єднує минуле й прийдешнє. Мова — живий організм, вона розвивається за своїми законами, адже - це серце нації. Уся історія нашого народу доводить величну місію рідної мови в утвердженні української державності.
До дня української мови в читальному залі Липовецької центральної  бібліотеки  оформлено книжково ілюстративну виставку  «Відкрий , о рідна мово, свої скарбниці золоті»
Друковані видання представлені на даній виставці переконують нас в тому, що рідна мова – є важливим чинником самовизначення нації, надійна основа розвитку країни.
Вітаємо Вас з Міжнародним днем рідної мови і бажаємо щоб материнське слово було для всіх нас оберегом.

«Герої не вмирають . Просто йдуть з Майдану – в небо. В лицарі- зі смерті…»

 21 листопада 2013 року за кілька днів до укладання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, український уряд радикально повернув курс держави від євроінтеграційного до курсу, спрямованого на розвиток співпраці з державами-членами СНД. Поступальний рух колеса історії зупинено. Обурена таким рішенням уряду України молодь виходить на Майдан Незалежності у Києві. Невдоволення підтримують по всій Україні. Це був початок Революції Гідності.
Майдан. Мабуть, нині це слово знають у всіх країнах світу. Майдан Незалежності – це не тільки велика й головна площа в центрі Києва. Майдан – це прагнення жити за європейськими стандартами. За це прагнення Україна заплатила більше сотні людських життів та кілька сотень покалічених людей. Страшна ціна. Революція людської гідності. Саме так назвали ці буремні дні боротьби народу проти злочинної влади в засобах масової інформації, що тривала впродовж усіх зимових місяців 2013-2014 рр. та призвела до повалення тоталітарного режиму. Ця революція була не лише за людську, а й за національну гідність.
Минуло 2 роки із того моменту, як загинули   Герої Небесної Сотні, яких народила революція Майдану. Тепер нашу Україну ціною своєї крові, а інколи й життя оберігають учасники АТО в Донецькій та Луганській областях.
До Дня Героїв Небесної Сотні працівники відділу обслуговування  Липовецької    центральної   районної  бібліотеки  провели  вечір - пам'яті  «Герої не вмирають . Просто йдуть з Майдану – в небо. В лицарі – зі смерті…» 
 На заході були присутні учні старших класів Липовецького колегіуму ім. Василя Липківського. Ведучі  вечора  Безверха  А.,   Скоропад  Р. та   Козел Т. намагалися  відтворити  події майдану,  які  стали символом боротьби, символом прагнень до європейських цінностей у споконвічно європейській державі,  також  читали  вірші,  які   не залишили байдужим ні одного присутнього в  читальній залі.
Кадри кривавої розправи над мирними демонстрантами, присутні змогли побачити з продемонстрованих  відеокадрів  подій на Майдані.
Хвилиною мовчання вшанували пам'ять наших земляків Героїв Майдану  та воїнів – захисників які загинули в АТО, за світле майбутнє України.
 На захід був запрошений наш  земляк ,Віннічук Вадим Олександрович, який захищав  Батьківщину в зоні АТО і був поранений. Зав. відділом обслуговування Валентина Цивилюк  вручила квіти  герою, і   подякувала йому за доблесть, честь і хоробрість.
На заході була  презентована книжкова виставка  - вшанування «Тобі Україно моя, і перший мій подих, і подих останній». Представлені на виставці  книги, статті з періодичних видань,  проникливо відтворили  усю  палітру буремних протистоянь наших Героїв за свободу та незалежність нашої неньки України .





Хто вмирає в боротьбі , в серцях живе повіки
                                Народ почути треба й поважати,
І поступать так, як він велить.
Щоб потім ні за чим не жалкувати,
Відчути серцем історичну мить.
Щоб зберегти людей і Україну,
І провести до світлої мети.
А не вести усіх нас до загину.
З народом треба завжди в ногу йти!
Місяць лютий, сумно і з болем в серці, нагадує нам про події, які відбувалися на Майдані у 2014 році…У ці дні кожен з нас, у свій спосіб, відновлює у пам'яті обличчя Героїв, страшні картини палаючого Майдану, «дзвін» металу і звук сирен…
  З метою вшанування пам’яті героїв Небесної Сотні, друга річниця якої відмічається
18-20 лютого, виховання патріотичної свідомості  дітей, працівники  Турбівської міської  бібліотеки для дітей провели патріотичний альманах   спільно з учнями  3-б класу школи №2 . Також, на розгляд учасникам заходу,  організували книжкову викладку
  « Хто вмирає в боротьбі , в серцях живе повіки». Бібліотекар Ірина Володимирівна зачитала вірші  зі збірки  Ольги Стасюк «Не хочу стояти осторонь».
Історія нашого народу – це війни і повстання, це сльози і перемоги, це ненависть і любов, вірність і зрада. Це гарячі серця  від Січових стрільців до   Героїв Небесної Сотні, це сотні  тисяч  патріотів нашої держави, які зараз знаходяться на передовій, захищаючи від ворогів  свободу, незалежність та територіальну цілісність України. Сьогодні увесь свідомий український народ низько схиляє свої голови перед подвигами героїв,  які віддали свої життя і перед тими, які захищають і будуть захищати нашу землю!». 
  Кожна людина з Небесної сотні , як і ми з вами мали свої сім᾿ї, батьків, друзів, захоплення і свої невідкладні справи. Але поклик їхньої душі саме в цей час призвав їх до боротьби за вільну, демократичну, чесну Україну. 
 Ще довго – довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто залишив життя земне у 2013-2014рр. Ця подія сколихнула увесь світ, не залишила байдужою жодної душі.

Хай пам᾿ять про всіх   невинно убитих , згуртує нас живих, дасть нам силу на волю і наснагу для зміцнення держави. Нехай кожен з нас запалить свічку пам᾿яті, яка буде даниною поваги тим, хто навічно пішов від нас, але залишився в наших серцях. 



четвер, 18 лютого 2016 р.

Небесна сотня… юнаки й батьки, їх імена ніколи не забути

Минає 2 роки з дня трагічних і водночас героїчних подій на Майдані в Києві, подій, які стали символом волелюбності, мужності, та нескореності українців. Саме цим подіям присвячена героїко-патріотична година, яку провели працівники районної бібліотеки для дітей спільно з дев’ятикласниками школи-колегіуму ім. В.Липківського. Учасники заходу перегорнули хроніку героїчного спротиву народу. 
Старшокласники були вражені силою духу, єдністю і взаємопідтримкою майданівців, масштабністю протестних акцій, які прокотилися по всій Україні та за рубежем. Але найсильніші емоції діти отримали від перегляду відео «Небесну Сотню,  Господи,  прийми» та «Борітеся – поборете»  про Сергія Нігояна. Зворушили присутніх пісня «Мальви» у виконанні Ані Лорак, та вірші присвячені Небесній  Сотні, які натхненно читали однокласники.
Долучитись до високого подвигу героїв допомогла книжкова виставка «Затиснувши болючі рани, Україна проростає Майданом…», яку майстерно презентувала бібліотекар читального залу Т.Наконечна. Один з розділів виставки присвячений героям воєнного конфлікту на Сході України, які стали гідними спадкоємцями героїв Майдану. Серед них і наші земляки. На превеликий жаль четверо із них віддали найдорожче – своє життя: Сергій Шевчук, Володимир Полупанов, Роман Грушко, Руслан Заєць. Пам’ять всіх загиблих героїв присутні вшанували хвилиною мовчання.
Цей захід - про цінність людського життя, про важливість віри, про необхідність пам’яті, про те, що кожен мусить докласти своїх зусиль, щоб жертви, принесені на вівтар України,  не були марними, щоб віра героїв в могутню процвітаючу європейську Україну стала дійсністю.


понеділок, 15 лютого 2016 р.

Афганістан: Подвиг. Трагедія. Пам'ять
15 лютого в нашій країні відзначають скорботний День пам'яті воїнів-афганців. Всі ті, хто воювали на афганській землі і повернулися з Афганістану і ті, хто назавжди залишилися там, і ті, хто вірили в перемогу – довго чекали цього дня – 15 лютого 1989 року. Десять років йшла неоголошена війна. На тій війні обірвалися тисячі життів молодих радянських воїнів.
Через горнило Афганістану пройшло  3193 – уродженців Вінниччини. З них 143 не повернулося до батьківських осель, згоріли в полум'ї тієї несправедливої і незрозумілої для них війни, 182 отримали поранення і контузії різної тяжкості, 116 стали інвалідами.
 З Липовецького району  було призвано на службу  63 чоловіки, загинув один наш земляк Степанюк  Володимир.
Липовецька центральна районна бібліотека  до 27 річниці виведення військ з Афганістану презентувала  книжкову виставку-панораму «Афганістан: Подвиг. Трагедія. Пам'ять»,  на якій були представлені книги про війну в Афганістані, портрет нашого  земляка , який загинув  виконуючи  свій інтернаціональний обов'язок, фотографії учасників бойових дій.  Для присутніх було  оформлено фотостенд під назвою "Забути Афганістан? Немає можливості" на якому розкривалась Афганська війна 1979 -1989р.р. у фотоматеріалах.
Вічний вогонь пам'яті не згасає над воїнами-інтернаціоналістами. Він попереджує, він закликає: не місце війнам в житті людей! Хай чорну війну навічно переможе світлий, чистий, ясний мир!


пʼятницю, 12 лютого 2016 р.

І знову мені Афган наснився
Кожен день , кожен час пам᾿ятайте,
Скільки жертв нам війна принесла.
Все, що можна , для миру віддайте,
Збережіть для нащадків життя!
Народна мудрість говорить , що земля може нагодувати людину своїм хлібом, напоїти водою із своїх джерел, але захистити себе вона не може, це святий обов᾿язок тих , хто їсть хліб, п᾿є воду, милується красою рідної землі. Тому і встають молоді люди в солдатський стрій. Афганська війна…, брудна, неоголошена…   Коли чуєш цю фразу, відразу уявляєш  щось дуже велике і страшне. Це не тільки бої,  героїзм і подвиг. Це важкі людські втрати, страждання, нелюдські випробовування.
До Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав в Турбівській міській бібліотеці для дітей відбувся тематичний огляд літератури «І знову мені Афган наснився».  Наші діти мають знати і пам᾿ятати ,що війна – горе не однієї людини , а цілого народу. Що в тих страшних подіях, які відбувалися на території палаючої Афганської землі до останнього подиху захищали інтереси її багатостраждального народу українські воїни –інтернаціоналісти. Багатьом із них ніколи не повернутись до рідної хати, не побачити ні рідних , ні неба, ні гарної землі. Над їхніми головами свистіли кулі, кожна хвилина життя могла стати останньою. Роки , скільки їх не минуло , не зітруть у пам᾿яті імена воїнів афганців.
Схилімо голову  перед світлою пам᾿яттю тих, хто віддав своє життя, увійшовши у безсмертя.


четвер, 11 лютого 2016 р.

Не гоїть рани біль Афганістану
За понад тисячолітню історію мільйони синів і дочок нашого народу поклали свої голови в нескінченних війнах та воєнних конфліктах як захищаючи рідну землю, так і в жорстоких війнах за інтереси чужих держав і правителів. Однією з чорних сторінок для українців, які тоді служити в Радянській Армії, стала участь наших співвітчизників у кривавій неоголошеній війні в далекій середньо азійській країні – Афганістані.
Афганська війна залишила тяжкі трагедії для України. В Афганістан з України було направлено понад 160 тисяч чоловік. Не повернулося додому з війни понад 3360 воїнів, з яких 3280 загинули, а 80 пропали безвісти та потрапили в полон. Нині в Україні проживає близько 150 тисяч учасників війни в Афганістані. З них було поранено майже 8 тисяч, а 3560 стали інвалідами. Залишилися без підтримки синів 1982 батьків і 2729 матерів. Стали вдовами 505 молодих жінок і сиротами стали 711 дітей. Ми повинні завжди пам’ятати: за кожною з наведених цифр – людські сльози, біль та страждання.
До Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав в Липовецькій ЦРБ у відділі обслуговування (абонемент) організована виставка - спомин «Не гоїть рани біль Афганістану».





Час і досі не загоїв рану – цей одвічний біль Афганістану

15 лютого Україна відзначає День вшанування учасників бойових дій на території інших держав.
День 15 лютого омитий сльозами горя і радості. Сльозами горя тих, хто втратив, сльозами радості тих, хто дочекався. Саме 15 лютого 1989 року розпочалося виведення радянських військ з Афганістану після десятилітньої неоголошеної війни, яка тривала вдвічі довше ніж ІІ світова. Молоді солдати поверталися до рідного дому не переможцями, але й не переможеними. Вони виконували чужу волю, захищаючи чужий дім. Незважаючи на це, вони гідно виконували свої обов’язки. Рани тієї війни кровоточать і досі.
У рідні домівки не повернулися 13 тисяч 850 юнаків колишнього Радянського Союзу, 312 – пропали безвісти,  доля 330 – невідома. Воювали в Афганістані і наші земляки, частина яких у тій непотрібній війні отримала поранення, а уродженець с. Війтівці Володимир Степанюк загинув в далеких афганських горах.
     Вихідцям з України довелось воювати не лише в Афганістані, а і в Сирії, Лівані, Югославії, Іраку, Анголі та в інший гарячих точках, загалом в 26 країнах світу.
Ми повинні пам’ятати тих, хто пережив війну, і тих, хто не повернувся.
Про все це розповідає організована в Липовецькій бібліотеці для дітей викладка літератури «Війна без перемоги». Читачі бібліотеки стали також учасниками бесіди «Свистіли кулі над Афганом». Розповіді про Афганістан, поезії учасників війни, пісня «Афганістан», стривожили юні серця і дали зрозуміти, що найстрашніше і найбезглуздіше – це війна. На превеликий жаль вона не закінчилась на афганській.
І сьогодні, коли на Сході України закрутився вихор війни, воїни-інтернаціоналісти в перших рядах захисників Вітчизни, вони є зразком мужності, стійкості, відваги і героїзму. Вони бережуть наш спокій, а ми за них молимося і просимо: «Повертайтесь живими!».


Із ніжністю дарую серденько своє
Кохання – одне з найкращих і найглибших людських почуттів, невичерпне та вічне, як саме життя. Його сила облагороджує, робить людину добрішою та кращою, спрямовує на величні діла й героїчні вчинки, а іноді змушує тяжко страждати. За однією з легенд ми дізнаємося, що в 3 ст. до н.е. римський імператор заборонив одружуватись молодим людям. Він вважав, що одруження робить чоловіків поганими солдатами. Молодий єпископ Валентин порушив наказ імператора і одружував молоді пари таємно. За це його кинули до в’язниці.
Там Валентин закохався у сліпу дочку тюремника. Перед стратою своїй закоханій він надіслав листівку-зізнання в коханні з підписом “Від Валентина”. 
Відтоді в день Валентина закохані закоханим надсилають анонімні листи-зізнання і називаються вони “валентинками”.Найкращий подарунок до Дня всіх закоханих - це подарунок, в який вкладаєш свою любов. А що може більше розповісти про твою любов, ніж серце, зроблене своїми руками? Один з найбільш доступних способів створення подарунка - це виріб із солоного тіста.

До Дня Святого Валентина в Липовецькій ЗОШ І-ІІІ ст.№2, бібліотекар Липовецької ЦРБ кафедри юнацтва Безверха А. С. разом з вчителем трудового навчання Любченко М. М., для учнів 10 – Б класу провели майстер - клас по виготовленню валентинок з солоного тіста під назвою «Із ніжністю дарую серденько своє».

Любов єднає душі і серця

Кохання нам прикрашує життя,
Цю істину з нас кожен пам’ятає,
Кохання – це щасливе майбуття,
Нема кохання – то й життя немає.
Кохайте, люди, будьте чарівні!
Де б не жили, в якому краї,
Найкращими хай будуть на землі
Три звичних слова: «Я тебе кохаю!»
14 лютого весь світ святкує День Святого Валентина. Кохання, як відомо, найзагадковіше з усіх людських почуттів. Воно надихало поетів і художників, музикантів і скульпторів на створення безсмертних шедеврів. І, якби поставити собі за мету прочитати все, що написано про нього, людині не вистачило б цілого життя. Існує багато чарівних легенд, обрядів, ритуалів, заснованих на цьому прекрасному почутті.
 В читальному залі Липовецької центральної бібліотеки  оформлено романтичну книжкову викладку під назвою  «Любов єднає душі і серця».   На викладці зібрані неймовірні історії кохання від класики до сучасності, які можливо, надихнуть Вас на творчість.
Такої великої кількості закоханих, як у бібліотеці немає ніде. Ми знаємо, що вони живуть на сторінках книжок, які ми із задоволенням читаємо, дізнаючись про їх   історії кохання: М. Старицький «За двома зайцями», Л. Українка «Лісова пісня»,   Л.Костенко «Маруся Чурай»,
І. Котляревський «Наталка Полтавка»,  П.Загребельний «Роксолана», Г. Квітка-Основ'яненко «Сватання на Гончарівці», В. Шекспір «Ромео і Джульєтта», І. С. Тургенєв «Перше кохання», О. С. Пушкін «Руслан і Людмила», О. Грін «Багряні вітрила», Мігель де Сервантес Сааверда «Дон Кіхот», Л. М. Толстой «Анна Кареніна».
Всі ці всесвітньовідомі твори  ознайомлять Вас з  найпрекраснішим почуттям  у цьому світі - Любов'ю.


вівторок, 9 лютого 2016 р.

Безпечний Інтернет
02.2016 року – День безпечного Інтернету
В останні роки в Україні стає традицією щороку, другого вівторка лютого, відзначати всесвітній День безпечного Інтернету.  
 Для більшості з нас Інтернет - це доступ до корисної інформації, однак ми часто забуваємо, що за його допомогою простіше отримати дані і про нас самих. Адреса, телефон, особисті фото, дані про родичів, паспортні дані, відомості про банківські рахунки, - ось далеко не повний перелік тієї інформації, яку активний користувач мережі зберігає на її серверах.
Безпечний Інтернет- це ще один привід для того,аби об'єднати зусилля держави,бізнесу і громадськості у пошуку шляхів безпечного використання Інтернету,обговорити питання Інтернет-етики та Інтернет-безпеки, вжити заходів з популяризації механізмів безпечної роботи в мережі,перш за все серед дітей і молоді.
Проведення Дня безпечного Інтернету дозволяє привернути увагу в суспільстві з   одного боку до негативних аспектів використання Інтернету, а з іншого-до позитивних ініціатив і проектів,спрямованих на підвищення освіченості користувачів у використанні інформаційних технологій.
В Липовецькій центральній районній бібліотеці до Дня безпечного інтернету, бібліотекар Інтернет-центру Козел Т.С. провела інформаційну бесіду на тему: «Створимо позитивний інтернет разом з користувачами»

А також відбувся флешмоб « День безпечного Інтернету» з учнями 9-11 класів.


пʼятницю, 5 лютого 2016 р.

ТІЛЬКИ  У НАС, НАЙКРАЩЕ  ДЛЯ ВАС
Захопити дитину читанням – завдання не просте. Масова робота – один з шляхів бібліотеки досягнення цієї мети. Новітні дослідження доводять: читання книжок сьогодні не є дуже популярним заняттям.
Книга не тільки здатна вплинути на життя людини, її виховання, поступки а, навіть, і змінити його в певній мірі. Прикрим є те, що люди не завжди роблять висновки із прочитаного і часто повторюють помилки, часом фатальні, описані в художніх творах. Жаль, що сьогодні література перестала виконувати основну роль позитивного чинника виховання підростаючого покоління і джерела пізнання навколишнього світу.  Читати сьогоднішнє покоління не любить, а потрібно...
Великий український Кобзар вчив нас і чужого навчатися, і свого не цуратися. Тому що знати власне коріння, власну історію, власний родовід - це велика сила. Саме своїм корінням сильне дерево, саме , своїм корінням сильна людина.
  Так  в Турбівській бібліотеці для дітей до уваги користувачів була представлена виставка нових надходжень « ТІЛЬКИ  У НАС , НАЙКРАЩЕ  ДЛЯ ВАС».
  Література  , що експонувалася на виставці надійшла з Вінницької обласної бібліотеки  ім. І. Я. ФРАНКА.
Хто ще не визначився, які книги корисні власній дитині, можуть знайти поради у відповідній літературі, в журналах. Діти свідомого віку здатні самі вирішувати, які книги їм цікаві. Організуйте для цієї мети спільний похід до бібліотеки. Особистий приклад дуже важливий. Якщо мама і тато не беруть в руки друковані видання, будь то художня література, публіцистика або електронні книги, навряд чи й діти зацікавляться читанням.
Тому читаймо книги і будьмо мудрими.


середу, 3 лютого 2016 р.

  Полинова зоря Валер’яна    Підмогильного
2 лютого 2016 р. виповнюється 115 р. від дня народження Валер’яна Підмогильного. В. Підмогильний – український письменник і перекладач, яскрава самобутня постать українського “розстріляного відродження”, жертва сталінського терору.
В читальному залі Липовецької центральної бібліотеки  відбувся захід – літературний портрет трагічної долі “Полинова зоря Вале р’яна Підмогильного”.
" Життя його було важким та коротким,а творчість самобутньою,яскравою, вистражданою та правдивою, що йшло всупереч тогочасній владній ідеології і не могло залишитися непоміченим", – розповіла у своєму виступі бібліотекар читального залу  Раїса Скоропад.
  Увазі присутніх була презентована викладка - персоналія  "Полинова зоря Вале р’яна Підмогильного".