середу, 26 лютого 2020 р.


Масляна до нас прийшла


24 лютого розпочинається останнє зимове свято Масниця, або Пущення, Сиропуст, Колодій — традиційне слов'янське, а головне, українське свято, що відзначається протягом тижня (іноді трьох днів) перед Великим постом. Початок нового циклу залицянь і пошуку пари з метою продовження роду. Щедра трапеза, що супроводжувала Масляну, уособлювала магію родючості, а масляничний розгул був відгоміном давніх весняних шлюбів.
У сучасному житті своє місце знайшло трансформоване свято Весни (або проводи Зими), що увібрало в себе чимало рис давньої слов’янської Масниці.
Сьогодні, у читальній залі відділу обслуговування користувачів Липовецької ЦРБ відбулися народознавчі посиденьки під назвою «Масляна до нас прийшла» на засіданні молодіжного екологічно-народознавчого клубу «Над Собом-рікою».

пʼятницю, 21 лютого 2020 р.


«Бринить, співає наша мова, чарує, тішить і п’янить…»


Сьогодні, 21 лютого – Міжнародний день рідної мови, бо саме завдяки їй ми об'єдналися в один народ, в одну націю.
Рідною мовою говорить серце й душа української землі. Не з примусу, а лише за покликом власного сумління та гідності плекаймо в душі любов до рідної мови.
Рідна мова в кожного із нас єдина, як мати, як рідна земля. І де б не були ми, завжди хвилюємось, зачувши рідне слово, скрізь відчуваємо поклик Батьківщини. Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати до себе поваги.
До Міжнародного дня рідної мови на абонементі відділу обслуговування користувачів Липовецької ЦРБ представлений бібліографічний огляд літератури «Бринить, співає наша мова, чарує, тішить і п’янить…».

четвер, 20 лютого 2020 р.


Гордий зватися українцем


Ула́с Олексійович Самчу́к — український письменник, журналіст і публіцист, редактор, лауреат УММАН, член уряду УНР на вигнанні, член ОУП «Слово».
Народився Улас Олексійович Самчук 20 лютого 1905 року в селянській родині у с.Дермань (Рівненська область). По закінченні народної школи в с.Телявці навчався у приватній гімназії у Крем’янці (Тернопільська область).
1927 р. – призваний до польської армії, з якої дезертирував і нелегально перейшов через кордон до Німеччини. Вступив до Бреславського університету, але невдовзі переїхав до Чехословаччини.
1929 – 1931рр. – закінчив Український Вільний Університет у Празі.
1926р. – опубліковане перше оповідання «На старих стежках » у журналі «Наша бесіда» (Варшава).
Довгий час перебував у Чехословаччині та в Закарпатській Україні.
1936р.роман «Гори горять», спогад про перебування за кордоном.
1941-43 рр.редактор газети «Волинь», що виходила у тодішній «столиці» України Рівному.
Був учасником змагань за створення держави Карпатська Україна. Цей досвід послужив для написання письменником низки творів, зокрема романів «Гори говорять» та «Сонце з заходу», які не втратили свого значення до дня сьогоднішнього – особливо в контексті тих подій, що зараз відбуваються на Закарпатті.
Багато їздив по Україні, побачив на власні очі жахи фашистської окупації, жалюгідний стан України.
У перші повоєнні роки Самчук був ініціатором створення нової літературної організації емігрантських письменників – Мистецького українського руху – МУР. Його було обрано першим головою цього об’єднання.
Творчість Самчука була довгий час під забороною в Україні. Лише за часів незалежної української держави письменник почав повертатися на свою Батьківщину. Було перевидано низку його творів. Це і згадувана «Волинь», перевидання якої викликало чималий резонанс. Це й роман «Марія», який вважається першим в українській літературі твором про Голодомор 1933 року.
«Улас Самчук – як справедливо зазначав Остап Тарнавський, – виправдав себе своєю творчістю, він не порушував вимог, поставлених перед собою…, в цьому сприяли йому не тільки врівноважений і твердий характер, а й талант, що ним обдарувала його українська земля, літературний досвід, здобутий на Заході, послідовна праця й бажання нового, кращого, досконалішого.»
Сьогодні, до 115-ї річниці з дня народження Уласа Самчука на абонементі відділу обслуговування користувачів Липовецької ЦРБ була представлена виставка-вшанування під назвою «Гордий зватися українцем».



«А сотню вже зустріли небеса…»


Їх назвали Небесною Сотнею –  українців які загинули у Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській. Гинули за честь, за волю, за право бути народом – джерелом і мірилом влади у власній державі.
Небесна сотня – це наш біль і наша гордість, це наші сльози і наш душевний щем вдячності за все, що вони зробили для нас. Сьогодні вони дивляться на нас з небес і думають – не дайте злу перемогти, адже Україна і нині в сльозах, на її захист у війні з російським агресором стають тисячі й тисячі патріотів своєї держави, борються за її єдність та цілісність. Тому ми не маємо морального права здаватися, не маємо морального права не боротися, адже нам сам Бог велів захищати свою Батьківщину.
20 лютого назавжди увійде в історію України, як день жалоби і пам’яті.
Сьогодні до Дня пам’яті Героїв Небесної Сотні на абонементі відділу обслуговування користувачів Липовецької ЦРБ для юнацтва було проведено патріотичну бесіду «А сотню вже зустріли небеса…».


Нашу душу гріє мова – українська, барвінкова


Наша рідна українська мова – одна з найбагатших і наймелодійніших мов світу. Її порівнюють з калиною, бо вона така ж красива, як народний, улюблений символ українців, її порівнюють зі співом солов'я, бо лине вона, як ніжна пісня співучого соловейка.
Розкривали велич і красу рідної мови учням 3- А класу ОЗ ЗОШ І- ІІІ ст. № 2 (класовод А. Я. Сплодитель) бібліотечні працівники районної бібліотеки для дітей. Вони завітали в школу, до своїх активних читайликів з мовним серпантином «Нашу душу гріє мова – українська барвінкова» в переддень Міжнародного дня рідної мови.
Діти поринули у чудовий і прекрасний світ  рідної мови, відчули її багатство,  мелодійність, красу. З гордістю та піднесенням читали вірші-присвяти мові ,залюбки приймали участь у вікторині «Подорож океаном рідної мови», змагалися у мовних конкурсах.
Книжкова викладка «І зачаровує серця пісенна українська мова» запросила юних шанувальників рідної мови в безмежний мовний дивосвіт.
Бібліотекарі закликали дітей любити рідну  мову, вивчати, берегти її та збагачувати.




середу, 19 лютого 2020 р.


Вічна пам’ять синам України, що стали героями в наших серцях


20 лютого вся Україна сумно зітхає, проливаючи гіркі сльози за душі тих, кого забрало небо… Забрало несправедливо і невблаганно… Забрало справжніх патріотів, справжніх героїв своєї держави.
Гідність, відданість та патріотизм сьогодні засяяли новими гранями, стали своєрідним поштовхом для переосмислення глибокої суті людського буття.
На жаль, Україна сьогодні стикнулася з іншим, опинившись в трагічній ситуації. Події на Майдані та на Східному фронті проявили вражаючу незламність, патріотизм та хоробрість українських захисників, які ціною свого здоров’я і життя боронять від агресора незалежність та цілісність нашої країни.
До Дня  вшанування Героїв Небесної Сотні  у читальній залі відділу обслуговування користувачів Липовецької  ЦРБ відбулося чергове засідання жіночого клубу «Горлиця». На засіданні пройшла година пам’яті     під назвою «Вічна пам’ять синам України, що стали героями в наших серцях». 
Найкращою пам’яттю про Героїв Небесної Сотні та тисяч солдатів, які загинули в зоні АТО на Сході України сьогодні повинна бути активна громадянська позиція кожного у справі захисту завоювань Революції гідності, суверенітету і територіальної цілісності України від зовнішньої агресії, встановлення миру й налагодження нормального життя на нашій землі. Будьмо сильними, єдиними, згуртованими і гідними світлої пам’яті наших героїв!
 Слава Україні!  







Вони виборювали майбутнє України


Світлій пам’яті Героїв Небесної Сотні в районній бібліотеці для дітей приурочили історичну годину «Вони виборювали майбутнє України». Розповіді бібліотечних працівників біля виставки-вшанування «Майдан-мужність,воля,біль»,перегляд героїчної хроніки, декламування дітьми  патріотичних віршів наших земляків про трагічні події на Майдані, хвилина мовчання-усе це справило глибокі враження і не залишило нікого з присутніх байдужими.
Небесна Сотня – це справжні Герої. Але Герої не вмирають! Вони завжди будуть в наших серцях!




вівторок, 18 лютого 2020 р.


Калинове розмаїття – мови нашої суцвіття

Ти велична і проста.
Ти стара і вічно нова.
Ти могутня, рідна мово!
Мова – пісня колискова.
Мова – матері уста.
І. Багряний

Рідна мова для кожної людини – це важливий елемент культурної свідомості. Мова накопичує досвід і традиції попередніх поколінь і передає їх нащадкам. Однак багато мов у світі, а їх зафіксовано близько 6000, знаходяться на межі повного зникнення. Деякі мови вже не мають живих носіїв, тому експерти визначають, що вивчення іноземних мов сприятиме збереженню лінгвістичного багатства планети.
Рідна мова дорога для кожної людини. Нею ми промовляємо свої перші слова, висловлюємо думки, навчаємося. Вона є тим, що підтримує нас протягом всього життя, навчає повазі до себе, до історії свого народу, культури і до інших людей.
Українська мова пройшла довгий і нелегкий час у своєму розвитку. Незважаючи на всі перешкоди і труднощі, для багатьох мільйонів людей вона залишається рідною і прекрасною. Хочеться сподіватися, що наша рідна мова, мова наших батьків, стане такою ж рідною і для наших дітей, що краса і сила українського слова приверне до себе серця інших людей.
       Напередодні Міжнародного дня української мови у читальній залі  відділу обслуговування користувачів Липовецької ЦРБ оформлено книжкову виставку, для користувачів бібліотеки під назвою "Калинове розмаїття - мови нашої суцвіття". Тут  представлено розмаїття мовознавчих видань, словників, довідників, збірників, посібників, книги корифеїв українського слова Т.Шевченка, Л.Українки, І.Котляревського, Л.Костенко, О.Кобилянської, О.Довженка, М.Гоголя тощо. Ми сподіваємося, що ці видання допоможуть збагнути всю велич рідного слова, викликають бажання вивчати українську та милуватися її красою. А твори видатних українських письменників та поетів розкриють багатство та силу українського слова.
Мова народу – найкращий цвіт, що ніколи не в’яне, а вічно живе, розвивається. Тож бережімо рідну мову, шануймо і розвиваймо, дбаймо про її чистоту і красу, намагаймося говорити один одному лише добрі слова, тоді і світ навколо стане кращим, добрішим.


пʼятницю, 14 лютого 2020 р.


Працівники районної бібліотеки для дітей щиро дякують усім поціновувачам книги, усім, хто долучився до акції «Даруймо книгу з любов’ю!» присвячену Міжнародному Дню дарування книг. Завдяки усім Вам, книжковий фонд бібліотеки збагатився новими, цікавими, сучасними виданнями.
Можливо, саме Ваша книга стане у пригоді дітям, спонукає замислитись, чи дасть пораду, а може просто стане їм гарним співрозмовником, чи додасть гармонії у життя.





Сьогодні, 14 лютого, в усьому світі відзначають День святого Валентина й іменують Днем усіх закоханих . 
День святого Валентина відзначатимуть майже всі. Адже це свято любові, про який знає весь світ.
«Я тебе кохаю...». Різні віки, різні мови... все різне. Єдине — кохання. Кохання — вогонь і лід, поезія і проза, о, як пісня, без кінця та краю, що лине над безкрайніми степами: як біг струмка, як грім і блискавиця, як зірка, що вражає сміливця красою й простотою водночас. Кохання — все, що було, буде. Воно зігріває вас у свята й будні.
Найкращими словами, що причаїлись у найпотаємніших глибинах сердець, передають закохані одне одному свої почуття, розповідають про радість і щастя, про тугу та біль. Саме кохання, любов — джерело творчого натхнення багатьох поколінь. До цієї одвічної теми завжди зверталися художники, скульптори, філософи, композитори...
До Дня Святого Валентина на абонементі відділу обслуговування  користувачів Липовецької ЦРБ було проведено літературно-інформаційну бесіду «Кохання крізь віки».


четвер, 13 лютого 2020 р.


Гіркими шляхами чужої війни



Чужа. Неждана. Непотрібна.
Геройство. Біль. Дочасна сивина.
Прокляття чаша випита до дна.
Жорстока тиша. Вибухоподібна
Війна. Війна. Війна.

Афганістан… У нашій свідомості це слово стало синонімом справжнього людського лиха, справжнього пекла. Афганська війна безжально перекреслила тисячі молодих життів, понівечила долі. В ці пам’ятні лютневі дні ми вшановуємо  пам’ять кожного зі своїх земляків, воїнів, які не повернулися додому.
 Війни! Скільки їх було в історії людства. І завжди – це страждання, сльози, втрата самого дорогоцінного в житті, біль… Таким болем для багатьох громадян України став Афганістан. Залишається він біллю і сьогодні
До Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав  в читальній залі Липовецької ЦРБ була презентована виставка – пам’ять «Гіркими шляхами чужої війни » для користувачів бібліотеки.
На виставці представлені історичні документи, художні твори, фотографії, присвячені героїчним подіям в Афганістані.


                                                    

середу, 12 лютого 2020 р.


Гартовані Афганістаном


15 лютого в Україні вшановуємо учасників бойових дій на території інших держав, віддаємо шану усім тим, хто з честю та гідністю виконав свій військовий обов’язок у різний час, у різних державах, загалом у 26 країнах світу. Найбільш масштабною та трагічною була війна в Республіці Афганістан. Районна бібліотека для дітей про ту страшну неоголошену війну, що розтяглася на довгих 10 років, розповіла мовою цифр, мовою відеоматеріалів, мовою хроніки в історичному віражі «Гартовані Афганістаном», проведеному для користувачів бібліотеки напередодні.
         Пішла в історію  афганська війна. Але в пам’яті людській їй ще жити довго, тому що її історія написана кров’ю солдатів і слізьми матерів. Покоління, обпалене її вогнем, як ніхто засвоїло військові та моральні уроки тієї ніким і нікому неоголошеної, героїчної й трагічної афганської війни.
 І зараз, у ХХІ столітті, на нашій планеті вирують війни, злочини, насилля. Але ми маємо надію, що в майбутньому на Землі пануватимуть мир та злагода, батьки виховуватимуть своїх дітей добрими, чесними, істинними патріотами своєї країни, люди забудуть навіть значення слова «війна».
Пам’ятаймо про загиблих героїв, поважаймо і шануймо живих!






вівторок, 11 лютого 2020 р.

Інтернет - світ широких можливостей


Інтернет - унікальна мережа, що об'єднує мільйони комп'ютерів по всьому світу. Завдяки Інтернету ми можемо спілкуватися з людьми, які знаходяться у найвіддаленіших куточках планети.   Інтернет є середовищем, де зберігається величезна кількість інформації, в тому числі конфіденційної. З метою її нерозголошення було запроваджено Всесвітній день безпеки Інтернету. Відзначається у вівторок другого тижня лютого.  
Проблема безпеки  в Інтернеті вже не здається Україні такою далекою. Ніхто не може заперечити, що на сьогоднішній день вона постала особливо гостро. Кожного року аудиторія користувачів всесвітньої мережі дедалі розширюється і її переважну частину становить молоде покоління, які повністю не усвідомлюють загрозу, що може чекати на них у віртуальному просторі.
11 лютого в Липовецькій ЦРБ до Дня безпечного Інтернету, бібліотекар І кат. читальної зали та Інтернет-центру Козел Т.С. провела для користувачів бібліотеки слайд – бесіду на тему «Інтернет - світ широких можливостей ». Користувачі ознайомилися з правилами Інтернет-безпеки та  Інтернет-етики , поділились своїми враженнями про свій  досвід у всесвітній мережі.


суботу, 8 лютого 2020 р.

Вічна слава Героям!

Вічна слава Героям!

Грушко Роман Миколайович (18.05.1985, с. Щаслива Липовецького р-ну Вінницької області – 09.02.2015, м. Дебальцево Донецької обл.) - воїн-розвідник 30-ї окремої мотострілецької бригади, оператор-навідник БМП.
Народився у сім’ї кадрового військового Грушка Миколи Терентійовича і Наталії Миколаївни. Після закінчення у 2002 році Липовецької середньої школи №2 поступив у Вінницький залізничний технікум на відділення «Лісівництво», Строкову військову службу проходив у Вінницькій мотострілецькій частині № 3008 з 18.05.2004 по 15.11.2005. Демобілізувався з військовим званням  старший стрілець.
Призваний 20.08.2014 до 30-ї окремої мотобригади (місце постійної дислокації Новоград-Волинський, вела бойові дії на Дебальцевському секторі Антитерористичної операції). Брав участь у бойових зіткненнях із проросійськими сепаратистами (позивний «Лісник»).
Старший стрілець відділення взводу розвідки, оператор-навідник БМП-2 Р.Грушко відбивав шалені атаки ворога на Дебальцевський плацдарм. Під час атаки танкового підрозділу з Бурятії не покинув позиції; обгорілий, без ноги намагався колоти собі знеболююче, щоб зберегти свідомість. Тіло героя вдалося відбити через півтори доби. Як повідомив командир частини, Роман Грушко 09.02.2015 «загинув у бою за волю і незалежність України смертю хоробрих».
Похований у м. Липовець 20.02.2015. На школі, яку він закінчив, 8.05.2015 встановлено меморіальну дошку. Ім’я героя залишиться в назві однієї з вулиць міста. Указом Президента України від 13.08.2015 нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
         9 лютого виповнюється 5 років з дня смерті нашого земляка Романа Грушка.
Вічна слава нашим героям. Велика їм шана і вдячність за те, що вони зробили для всіх нас… Герої не вмирають вони житимуть в наших серцях.


четвер, 6 лютого 2020 р.

«Я народився хліборобом»


«Я народився хліборобом»

Сьогодні виповнюється 90 років від дня народження Героя Соціалістичної праці, жителя територіальної громади с. Вахнівка Степан Володимировича Магдича!
 До славного ювілею на абонементі відділу обслуговування користувачів Липовецької ЦРБ організовано перегляд літератури під назвою «Я народився хліборобом».
Народився  Степан Володимирович 6 лютого 1930 року, в бідній селянській родині. До війни закінчив лише два класи Вахнівської семирічкі. Потім були страшенні повоєнні злидні, які не дали змогу закінчити навчання в школі.
Довелося хлопчині скуштувати і шахтарського хліба на копальнях Донбасу.
Майже рік пропрацював юнак забійником-відвальником на вугільних шахтах Макіївки – поки не травмував ногу.
Восени 1952 року Степана забрали в армію. Служив у Підмосков’ї.
Через чотири роки армійської служби повернувся додому, і вже за кілька днів з’явився на тракторному стані МТС проситись на роботу.
Степан Володимирович був зайнятий на вирощуванні різних сільськогосподарських культур. Але найбільшої майстерності досяг у буряківництві. Адже у 1966 році Магдич С. В. отримав свій перший орден за високі виробничі успіхи у вирощуванні цукристих, потім був нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, орденом Леніна. А наприкінці грудня  1976 року здобув звання Героя Соціалістичної праці.
Зичимо імениннику міцного здоров’я, довгих років життя, радощів від дітей, онуків і правнуків. Хай кожен день життя повниться яскравими барвами та емоціями!
А також, щиро дякуємо Герою за його самовіддану працю, трудові подвиги, якими він вписав яскраву сторінку в історію Липовеччини.



Крим: історія та сучасні проблеми


Сьогодні в Липовецькій ЦРБ, бібліотекар І кат. читальної зали та Інтернет – центру Козел Т.С. провела Історичну слайд – бесіду «Крим: історія та сучасні проблеми» присвячену питанням анексії півострова.
Учасники заходу знайомилися з основними етапами розвитку Криму, доведеннями його нерозривного зв’язку з Україною. Йшла розмова про сучасні проблеми Криму та перспективи їх розв’язання. Метою заходу було формування об’єктивної оцінки історичних подій та фактів, а також виховання в учнів патріотичних почуттів, усвідомлення єдності України та відповідальності за збереження її цілісності.
Ми живемо у бурхливому, непередбачуваному світі зі складною системою політичних відносин, алгоритми якої іноді передрікають найсміливіші прогнози експертів. Все може відбутися раптово і у найближчій політичній перспективі.
Крим повернеться до складу України, адже «Крим – це Україна»!