«Поминаючи мертвих сьогодні,

 Ми рятуєм майбутнє живих…»

У четверту суботу листопада українці вшановують жертв голодоморів, зокрема, найстрашнішого – Голодомору 1932-1933 років.

Голодомор став наслідком терористичної діяльності комуністичного режиму, який штучно створив умови існування, несумісні з життям, то­му радянська соціально-економічна політика тих років мала ви­разні ознаки геноциду. Примусові хлібозаготівлі, «червоні валки», «червоні толоки», «чорні дошки», натуральні штрафи, «хлібозаготівельні глибинні пункти», «конвеєрний метод», поз­бавлення житла, присадибної землі, унеможливлення пересу­вання та інші форми терору (розкуркулення, депортації, ув’яз­нення, розстріли) розкривають далеко неповний перелік репре­сивних дій зі свідомою мотивацією масового вбивства великих груп людей. 

Серед багатьох болючих сторінок історії українського народу тема Голодоморів залишається однією з найскладніших та найдраматичніших.

Напередодні Дня пам’яті жертв голодоморів на абонементі відділу обслуговування користувачів Липовецької ЦРБ завідувач відділу Цивилюк В.Р. представила виставку-спомин «Поминаючи мертвих сьогодні, Ми рятуєм майбутнє живи живих…». Виставка має ІІІ розділи:

Розділ І: «Забуттю не підлягає». В ньому представлені документальні свідчення страшних років голодоморів.

Розділ ІІ: «Свіча пам’яті». Містить матеріали про глибокий слід, який залишив голодомор 1932-1933 років в історії українського народу. Голод виявився найжахливішою зброєю масового знищення та соціального поневолення селянства.

Розділ ІІІ: «Спогади про 33-й» вміщує матеріали зі свідченнями очевидців тих страшних років.  Пам'ять - нескінчена книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни.

Сьогодні, через 76 років, жахливо ступати болючими стежками страшної трагедії, яка розігралася на землі квітучого українського краю. Багато сторінок вписано криваво - чорним кольором. Читаєш і подумки здригаєшся від жаху. Особливо вражають сторінки, де викарбувано слова про голод: "Немає страшнішої смерті, ніж повільна смерть від голоду". Отак вмирала майже вся Україна.