Купало іде – молодь 
за собою веде

Один раз на рік , за народними повір’ями, в ніч під Івана Купала, папороть  квітне маленькими, як на кропиві, квіточками, що горять як вогонь. Кому вдасться розбудити квітку папороті, для того немає нічого неможливого: він знатиме, де є сховані скарби в землі, і діставатиме їх без усяких зусиль, як тільки він торкнеться рукою замка , вони йому відмикатимуться без ключа, він зможе закохати в себе будь-яку дівчину, але роздобути квітку дуже важко, бо вона квітне всього лиш одну мить.

Івана Купала – це традиційне свято, яке відзначають в Україні в ніч на 7 липня. Історично цей день був днем сонцестояння . Головними атрибутами свята є Купало й Марена.

Сам Купало – це був Бог літнього сонцестояння, покровитель шлюбу, кохання, продовження роду.

До цього свята молодь заздалегідь готувалася: робили опудала, плели з живих квітів вінки, збирали хмиз. Потім навколо опудал водили танці , співаючи ритуальні пісні.

Дівчата плетуть вінки з польових квітів і перед заходом сонця збираються на вигонах біля річок.

Увечері або вже пізньої ночі дівчата опускали на воду сплетені ними вінки з прилаштованими запаленими свічками. Існує прикмета: якщо вінок пливе добре і свічка горить, то дівчина впродовж року вийде заміж ,а якщо крутиться на місці – доведеться їй ще трохи дівувати. Якщо вінок відпливе далеко й пристане до якогось берега, то з тієї сторони й прийде  наречений дівчини.

Народні повір’я, традиції і обряди – відгуки сивої давнини, відгомін наших предків, це те, що нерозривно нас пов’язує з минулим. Вони є живильним бальзамом для нашої душі та цілющою, потужною енергією, яка заряджає нас для майбутнього подальшого життя.

На свято Івана Купала бібліограф – краєзнавець  Липовецької ЦРБ Кривенко С.М. провела народознавчу подорож під назвою «Купало іде – молодь за собою веде».