Єдина духом

 Україна

Після революції в Росії та розпаду Австро-Угорської імперії утворилися дві держави: ЗУНР та УНР. Незважаючи на розбіжності, уряди обох республік перед лицем смертельної небезпеки вирішили об’єднатися. Здійснювалася віковічна мрія народу про соборність та незалежність України. Ініціатором злуки став уряд ЗУНР, який опинився перед загрозою польської й румунської агресії. 6 листопада 1918 р. до Києва прибула делегація з проханням воєнної й морально-політичної підтримки ЗУНР до гетьмана І. Скоропадського. Останній обіцяв підтримку. До Львова було відправлено спеціальну комісію та трохи зброї. Прихід до влади Директорії та відновлення УНР дало новий поштовх об’єднавчому процесові. 1 грудня 1918р. у Фастові було укладено попередній договір про об’єднання. 3 січна 1919р. у Станіславі Рада ЗУНР проголосила об’єднання ЗУНР та УНР в єдину суверенну Українську Народну Республіку. Урочистий Акт Злуки розпочався 22 січня 1919р. о 12 годині дня на Софійській площі в Києві.

У сучасному українському національному календарі дата 22 січня посідає одне з провідних місць і має глибокий символічний зміст: одвічної мрії українців на вільне життя в самостійній соборній незалежній державі.

До 100-річчя Дня Соборності України у відділі обслуговування користувачів Липовецької ЦРБ організований бібліографічний огляд літератури «Єдина духом Україна» та проведено годину історії для юнацтва «Соборність – з’єднання духовності та сили».