30 червня — День народження Героя... Сьогодні Дмитру Олександровичу Музиці мало б виповнитися 32 роки. Та він назавжди залишився 31-річним... 1 липня 2024 року, під час виконання бойового завдання біля Красногорівки на Донеччині, наш захисник, що проживав у селі Попівка, загинув, захищаючи Україну.

    Ще у 2017 році Дмитро добровольцем став на захист України. Три роки провів на фронті в зоні АТО. За проявлену мужність і героїзм був нагороджений медаллю «Ветеран війни». Повернувшись до мирного життя, Дмитро працював за кордоном, проте вже на початку повномасштабного вторгнення повернувся додому й знову став у стрій.

    У складі 59-ї окремої мотопіхотної бригади ім. Якова Гандзюка молодший сержант Дмитро Музика — позивний «Анубіс» — воював у найгарячіших точках: Херсон, Бахмут, Авдіївка... Служив командиром машини взводу спостереження розвідувальної роти.

    За сумлінну службу та героїзм Дмитра нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня, відзнакою Президента України “За участь в АТО”, медалями: “За відвагу”, “Захиснику Вітчизни”, “За поранення” та “За службу державі”.

    Похований Герой — на Миколаївщині, у рідній землі. На фасаді школи села Попівка встановили меморіальну дошку в пам’ять про захисника-мешканця села.  Його ім’я тепер — у нашій пам’яті, у наших серцях, у наших молитвах. Слава та пам’ять Захиснику!

    Сьогодні, 29 червня минає рік, як у самому пеклі війни, під час бойового завдання біля населеного пункту Курдюмівка на Донеччині, героїчно загинув капітан Державної прикордонної служби України, наш земляк із с.Росоша Олег Анатолійович Яківчук.

    Його шлях — це шлях справжнього воїна. Службу проходив у Сумському, а згодом — у Луганському прикордонному загоні. З перших хвилин повномасштабного вторгнення був на передовій, відбиваючи ворога під Краснопіллям.

    За відвагу і вірність Україні нагороджений почесними відзнаками, серед яких: медаль «Ветеран війни – учасник бойових дій», нагрудний знак «За мужність в охороні Державного кордону України», «Відмінний прикордонник», відзнака «Третій прикордонний загін ім. Героя України полковника Євгенія Пікуса».

    Нехай подвиг Олега буде гідним прикладом для майбутніх поколінь, а пам’ять про нього — вічною.

    Світла пам’ять, вічна шана і низький уклін Герою!

Знаємо права, виконуємо обов’язки

 Знаємо права, виконуємо обов’язки

    Наближається 28 червня - День Конституції, він є особливою датою для всієї України. Наша бібліотека радо відчинила двері для юних користувачів, які захотіли дізнатися більше про головний закон нашої країни – Конституцію України.

    Під час правової абетки «Знаємо права, виконуємо обов’язки» діти виявили неабияку активність: ставили безліч цікавих запитань, активно брали участь в обговореннях, розбиралися, з яких основних частин складається Конституція, дізнавалися про права кожного громадянина  і про обов'язки, які ми всі маємо. 

    Дорогі друзі, пам’ятайте, що  Конституція України – це наш оберіг, наш захист. Знайте свої права, виконуйте свої обов'язки, і будьте гідними громадянами нашої прекрасної України!

ПРАВА, ОБОВ’ЯЗКИ, СВОБОДИ

                             ПРАВА, ОБОВ’ЯЗКИ, СВОБОДИ

    Права, свободи та обов'язки особи є ключовими елементами правового орієнтиру, які визначають зміст і напрями діяльності держави та регулюють відносини між державою і людиною, а також між самими громадянами. Права – це закріплені законом можливості для фізичного існування та духовного розвитку людини, які надають їй певні можливості. Свободи – це особисті права і свободи, які включають право на життя, свободу та особисту недоторканність, право на повагу до гідності, право на вільний розвиток своєї особистості та свободу світогляду і віросповідання. Обов'язки – це конкретні дії та норми поведінки, яких необхідно дотримуватися, щоб забезпечити порядок, власний розвиток та повагу до прав інших. 

      Для кожної людини природними та особливо цінними є її свобода та особиста недоторканність, що є надважливими для забезпечення людської гідності та реалізації всіх інших конституційних прав і свобод.

    У відділі обслуговування дорослих користувачів КЗ “Липовецька публічна бібліотека“ представлено правовий орієнтир до Дня конституції України “Права, обов’язки, свободи”.

    Сьогодні, своє 33-річчя міг би відзначати Роман Володимирович Федоренко, воїн, син України, сержант Національної поліції, боєць полку «Цунамі» Об’єднаної штурмової бригади «ЛЮТЬ».

    На початку 2023 року Роман зробив свій свідомий вибір — став до лав Об’єднаної штурмової бригади Нацполіції. Разом із побратимами він стояв на захисті українського неба, нашого спокою, нашої свободи. Він був гідним прикладом мужності, сили духу, патріотизму.

    Та 15 березня 2024 року, життя нашого земляка обірвала жорстока війна. Під час масованого ракетного удару по місту Одеса, Роман загинув, виконуючи бойове завдання.

Його життя, сповнене мрій і надій, обірвалося занадто рано… Та пам’ять про нього — вічна.

Його подвиг — незабутній.

Його ім’я — у наших серцях.

    За самопожертву та відданість Україні Романа Володимировича Федоренка посмертно нагороджено відзнакою “За оборону України” та орденом “За мужність” ІІІ ступеня. Вічна пам'ять Герою!

Наркоманія: від відчаю до надії

Зловживання наркотиками — одне з найбільш загрозливих явищ сучасного світу. Загальновідомо, що наркотичні препарати досить швидко призводять людину до моральної деградації та втрати фізичного здоров’я. При цьому наркобізнес залишається найприбутковішою кримінальною індустрією, а кількість тих, хто починає вживати наркотики, лише зростає, при цьому більша частина цих людей — молодь і підлітки. Сьогодні в Україні середній вік, в якому діти  пробують наркотики, – 14 років. Значить до цього віку підлітки повинні мати чітку позицію відмови від наркотиків, і профілактика наркоманії повинна починатися набагато раніше.

Профілактичні заходи щодо попередження  наркоманії в школах та інших навчальних закладах повинна бути обов’язковою і мати систематичний, масовий характер. Інформація, яка надається в доступній для дітей формі з урахуванням вікових особливостей, спрямована на формування однозначної позиції відмови від наркотиків.

Сьогодні, 26 червня, у Міжнародний день боротьби проти зловживання наркотиками та їх незаконного обігу, до уваги  читачів юнацького віку було представлено виставку-попередження «Наркоманія: від відчаю до надії».

 Конституція – спільний крок до майбутнього

 

28 червня цього року Україна відзначатиме 29-ту річницю прийняття Конституції України – головного нормативно-правового акту держави, який закріплює основи суспільного ладу, державний устрій, систему, порядок утворення, принципи організації і діяльності державних органів, права та обов’язки громадян.

Наша Конституція визначає, що Україна є правовою державою, яка базується на принципах поваги до особи й недоторканності її прав і свобод, верховенства права, дотримання закону. Вона забороняє дискримінацію. В Конституції закріплений суверенітет нашої держави над всією її територією, яка є недоторканною. А захист цього суверенітету і територіальної цілісності є найважливішою функцією держави і справою всього Українського народу. Дієвість цієї норми Конституції українці демонструють на практиці вже майже десять років, боронячи Україну від російської агресії. Ухвалення Верховною Радою України Основного закону 28 червня 1996 року стало важливим етапом утвердження державності, мало величезне політичне та правове значення для розвитку української політичної нації та громадянського суспільства. Венеціанська комісія визнала нашу Конституцію однією з найдемократичніших у Європі, особливо в частині прав, свобод та обов’язків громадян, які повністю відповідають міжнародним стандартам у галузі конституційного права.

Напередодні Дня Конституції України у читальній залі на черговому засіданні жіночого клубу «Горлиця» представлена виставка –календар «Конституція - спільний крок до майбутнього». На виставці представлені видання, що відображають найважливіші історичні моменти конституційного процесу на складному і довгому шляху державотворення України.

Магічне свято Івана Купала

    Ось і прийшло одне з наймістичніших та найулюбленіших свят українського народу - Івана Купала. Воно має язичницьке коріння і оповите легендами та повір'ями, що передаються з покоління в покоління. Головні атрибути Купала - вогнища, через які стрибають для очищення, та вінки, які дівчата пускають на воду, ворожачи на свою долю. За легендами, саме в цю ніч цвіте чарівна папороть-квітка, яка дарує тому, хто її знайде, надзвичайні здібності та багатство.

    У нашій бібліотеці відбулася етно-хвилинка «Магічне свято Івана Купала». Вона занурила юних відвідувачів у світ магії, стародавніх українських традицій та літнього сонцестояння. Захід пройшов у теплій та пізнавальній атмосфері: діти з цікавістю слухали про купальські обряди, переглядали тематичні книги, зачитували купальські пісні та розглядали яскраві ілюстрації, що допомогло створити справжню атмосферу свята.

    Дорогі друзі, нехай Івана Купала нагадує вам, що світ сповнений див! Шукайте їх не тільки в легендах про папороть-квітку, а й у красі природи навколо нас, у щирих усмішках друзів та в кожній новій книзі, що відкриває для вас світ знань.

    Бережіть наші традиції, адже вони роблять нас особливими!

Таємниці купальського вінка

Таємниці купальського вінка

    Свято Івана Купала — одне з найзагадковіших і видовищних у народному календарі. Його особлива чарівність — у великій кількості давніх обрядів, прикмет і звичаїв. У ніч на Купала дівчата плетуть віночки з польових квітів і пускають їх по воді, ворожать на судженого. Раніше люди співали пісень, очищувались вогнем, перестрибуючи через багаття, а найсміливіші вирушали у пошуки легендарного цвіту папороті. Також, наші предки виготовляли опудала Купала й Морени — символи літа та зими, життя й смерті, і проводили ритуали, що мали зберегти гармонію в природі та в людському серці.

    Напередодні цього магічного свята, коли природа буяє на повну силу, у нашій бібліотеці зібралося коло юних дівчат, щоб торкнутися глибинної краси наших традицій. Таємницями виготовлення купальського вінка поділилася бібліограф-краєзнавець відділу обслуговування дорослих користувачів. Разом учасники плели віночки, вплітаючи в них не лише трави й квіти, а й частинку дівочої душі — мрії, надії, теплі думки. Творили красу власноруч та занурювалися в купальську магію — слухали легенди і дізнавалися про символіку трав.

    Щиро дякуємо всім учасницям нашого майстер-класу!

    23 червня минає рік з того дня, коли у боях за Україну загинув наш земляк — мужній воїн, стрілець-снайпер, справжній патріот Микола Олексійович Гаврилюк.

    До останнього вважався зниклим безвісти. Лише нещодавно з'явилося підтвердження — Миколи більше немає... Але він назавжди залишився у пам’яті людей як чоловік великої гідності, доброти та сили духу.

    У квітні 2024 року Миколу мобілізували до лав Збройних Сил України. Після навчання — на передову. Стрілець-снайпер 1 штурмового відділення 1 штурмового взводу 1 роти служив поблизу Бахмута, де велися запеклі бої.

    23 червня 2024 року, під час контрнаступу в районі населеного пункту Сокіл Донецької області, він потрапив у бій, з якого не повернувся. Родина понад дев’ять місяців жила в надії, вірячи, що він живий. Але серце стислося, коли надія згасла — Микола загинув.

    Згадаймо ім’я захисника у молитві, яке залишиться серед тих, хто віддав найдорожче — життя — за майбутнє України.

    Вічна слава! Герої не вмирають — вони живуть у нашій пам’яті, у кожному вільному дні.

    Сьогодні Андрію Петровичу Гончаруку виповнилося б 49 років... Та замість святкового дня — спогади про Героя, який поклав життя за Україну.

    Наш земляк із Попівки, добрий, щирий, відповідальний чоловік, був мобілізований до лав Збройних Сил України у серпні 2022 року. У складі 21-ї окремої механізованої бригади стрілець-зенітник захищав Батьківщину на Авдіївському напрямку.

    17 лютого 2024 року, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Колодязі на Донеччині, Андрій Петрович потрапив під артилерійський обстріл. Отримавши важке поранення, був доставлений до госпіталю в Дніпрі, а згодом — до Києва. Місяць лікарі боролися за його життя... Але 17 березня серце Захисника перестало битися.

    За короткий час на фронті Андрій Гончарук проявив справжню стійкість, силу духу, вірність присязі й любов до своєї землі. Його ім’я викарбуване не лише на меморіальній дошці у рідному селі — воно навіки вкарбоване в серцях усіх, хто його знав, поважав і пам’ятає.

    Слава Герою!

Запалим пам'яті свічу

 Запалимо пам’яті  свічу

22 червня – трагічна дата в історії України. День, який об’єднує людей у скорботі та вшануванні пам’яті мільйонів жертв війни та нагадує нам про страшні події, що відбувалися на українській землі під час Другої світової війни.

Страшне слово „війна" увірвалося в життя людей. Затамувавши подих, слухали вони урядове повідомлення про напад фашистської Німеччини. Важко передати, якою трагедією для них був перший день війни. Усіх охопило пронизливо-щемливе почуття тривоги за свою рідну землю, за життя рідних і близьких, над якими нависла смертельна небезпека. Але і в ті червневі дні всі вірили, що ворог буде розбитий, а перемога буде за нами.

Українські землі були полем битви від самого початку Другої світової війни й, на жаль, українці змушені захищати власну землю, культуру та незалежність сьогодні.

Сучасна ситуація в Україні має паралелі з історичними подіями, коли країна знову змушена боротися з агресором. Російський режим, що поєднує ознаки нацистського та комуністичного тоталітаризму, становить загрозу не лише для України, але й для всього світового порядку.  

До Дня скорботи і вшанування пам’яті жертв війни у читальній залі КЗ «Липовецька публічна бібліотека» відбулась бесіда під назвою «Запалимо пам’яті свічу» для дорослих користувачів бібліотеки. В ці дні ми віддаємо данину поваги всім тим, хто пережив жахіття війни, і вшановуємо пам'ять тих, хто віддав своє життя заради нашого майбутнього.

    Вшануймо пам’ять Героя... 18 червня минає три роки, як загинув захисник з села Очитків Дмитро Громлюк.

     Його патріотизм проявився ще з юності — після строкової служби добровільно вирушив боронити рідну землю: спершу у зоні АТО, згодом — у лавах 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка, де став сапером. З 2018 по 2021 рік Дмитро проходив службу у в/ч А2896. А з початком повномасштабного вторгнення — сам встав до лав захисників.

    18 червня 2022 року, під час виконання бойового завдання поблизу села Времівка на Донеччині, життя Дмитра обірвалося...

    За героїзм і відданість Україні посмертно відзначений орденом “За мужність” ІІІ ступеня. У рідному селі, на будівлі старостату, встановлено меморіальну дошку — як вічне нагадування про його подвиг. 

    Пам’ятаймо. Вшановуймо. Не забуваймо. Вічна слава!

Сторінками – веселинками від Ігоря Січовика

                             Сторінками – веселинками від Ігоря Січовика

    Сьогодні виповнюється 80 років від дня народження  Ігоря Січовика – відомого українського дитячого поета, чия творчість вирізняється особливим гумором, легкістю та оптимізмом. Тож наша бібліотека гостинно відчинила двері для юних поціновувачів поезії. На поетичне віконце «Сторінками - веселинками від Ігоря Січовика» прийшли діти, щоб поринути у світ гумору та яскравих віршів.

    Малі книголюби із захопленням відгадували загадки, кросворди, шаради, слухали веселі скоромовки, вірші та навіть спробували самі складати кумедні римовані рядки.  У бібліотеці панував щирий сміх і гарний настрій, адже кожна «веселинка» знайшла відгук у дитячих серцях.  

    Ця зустріч стала чудовою нагодою не лише познайомитись із творчістю талановитого автора, а й ще раз переконатися, що читання – це не лише пізнавально, а й надзвичайно весело.

    Дякуємо Ігорю Січовику за безліч позитивних емоцій, які він подарував своїми творами! 

    16 червня Владиславу Валерійовичу Стадніку могло б виповнитися 28 років. Молодий, сильний, вірний Україні — він віддав своє життя за нашу свободу.

    У травні 2022 року, виконуючи бойове завдання поблизу н/п Попасна на Донеччині, Владислав зазнав важкого поранення. Попри зусилля лікарів, 5 травня його серце зупинилося...

    Захищати Батьківщину він почав ще у 2016-му. Впродовж шести років військової служби неодноразово поновлював контракт, доріс до командира взводу, здобув повагу побратимів і високі державні нагороди — чотири відзнаки, серед яких дві президентські.

    Його пам’ятають як мужнього, відповідального і неймовірно мудрого хлопця, людину, на яку завжди можна було покластися.
    Ті, хто пішов за нас — залишаються з нами. Вони — у кожному спокійному ранку, у кожному нашому дні. Світла пам’ять!  Вічна слава і шана!

    14 червня, два роки тому, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Старомайорське на Донеччині, героїчно загинув наш земляк, мужній воїн, учитель і справжній син України — Юрій Павлович Мигун. Йому навіки 29...

    Навесні 2022 року Юрій став до лав Збройних Сил України, щоб боронити Батьківщину. Сержант 35-ї окремої бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Остроградського, інструктор інженерно-дорожнього взводу, досвідчений сапер і професіонал. Сильний духом, щирий, відповідальний — він мріяв повернутися з Перемогою, знову навчати дітей, жити мирним життям... Та війна обірвала його шлях.

    За вірність українському народові та незламність у бою Юрія Павловича Мигуна посмертно нагороджено медаллю “За військову службу Україні”.

    На фасаді Білозерівської гімназії, де Юрій був учителем і яку сам колись закінчив, встановлено меморіальну дошку в його честь.
    У Вінницькому обласному краєзнавчому музеї відкрито фотовиставку «Еней: Невідзнятий кадр», присвячену пам’яті Героя.

    Бути Воїном — означає жити вічно. Вічна слава і світла пам’ять!

    Сьогодні, 13 червня, Анатолію Олеговичу Собку могло б виповнитися 26 років.

    Та жорстока війна обірвала молоде життя нападівчанина, не давши здійснити мрії, побачити, як зростає донечка, відчути смак мирного життя...

    Анатолій, як відданий син України, обрав шлях захисника — на контрактній основі вступив до лав Збройних Сил України. З початком повномасштабного вторгнення солдат і старший стрілець в/ч 2643, продовжив службу, ставши на захист рідної землі.

    У свої роки він уже мав власну родину. Та життя — надто крихке. 3 березня 2023 року, під час відпустки, серце воїна зупинилося. Йому було лише 23…

    Світла пам’ять Анатолію. Царство небесне.Запалімо сьогодні свічку у його пам’ять… За кожного, хто більше ніколи не зустріне світанок у свій день народження.

    Вшануймо пам’ять Героя... Сьогодні Дмитру Петровичу Громлюку мало б виповнитися 33.

    Наш земляк із села Очитків, середній із трьох дітей, з юних років був справжнім патріотом. Відслуживши строкову службу, він добровільно став на захист кордонів України — спочатку у зоні АТО, а згодом у складі 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка, де виконував обов’язки сапера.

    З 2018 по 2021 рік Дмитро служив у в/ч А2896, а з початком повномасштабної війни не чекав повістки — сам вирушив на фронт. Його знання, мужність та рішучість викликали глибоку повагу серед побратимів.

    На жаль, 18 червня 2022 року поблизу села Времівка на Донеччині Дмитро загинув під час виконання бойового завдання.

    За проявлену відвагу та самовідданість у захисті держави оборонець посмертно нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня. У рідному селі на адмінбудівлі старостату встановлено меморіальну дошку на його честь.

    Пам’ятаймо кожного, хто віддав життя за нашу свободу. Вічна слава Герою!

    Сьогодні, 8 червня, Сергію Миколайовичу Мельнику могло б виповнитися 44 роки... У цей день згадаймо в молитві світлу і добру людину, щирого сина України, відданого чоловіка, люблячого батька та справжнього воїна.

    Коли Україна покликала — Сергій без вагань став на захист Батьківщини. Був зарахований до лав військової частини А0222 — окремої президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького, де служив навідником у 3-му механізованому батальйоні. Від серпня 2023 року брав участь у бойових діях на Донеччині.

    2 квітня 2024 року, виконуючи бойове завдання поблизу села Урожайне, Сергій Миколайович віддав своє життя за Україну. Його довго вважали зниклим безвісти. Та через рік стало відомо: захисник загинув як Герой.

    На Липовецькому ліцеї №2 відкрито меморіальну дошку на честь нашого воїна. 

    Пам’ятаймо кожного, хто віддав своє життя, захищаючи Україну. Це найменше, чим ми можемо віддячити загиблим захисникам за мир у наших домівках та захист. Вічна пам’ять Герою!

    Новий день. І знову 9 ранку. Час, коли ми згадуємо наших загиблих воїнів. Тих, завдяки кому наша держава все ще тримається й буде триматись далі. Сьогодні вшануймо пам’ять Олексія Ігоровича Мазура, вірного сина України, який два роки тому, 8 червня 2023 року, загинув, рятуючи побратимів під час евакуації поранених у населеному пункті Мала Токмачка Запорізької області.

    Його життєвий шлях — це шлях справжнього служіння. У 2015 році вступив до лав добровольчого батальйону спецпризначення "Свята Марія". У 2017 — пройшов курс НАТО і здобув фах медика військ спецпризначення. Брав участь у бойових діях на Донеччині. Служив фельдшером медичної роти полку «Азов», згодом — у спецпідрозділі ДПСУ “Дозор”. Рятував життя під вогнем, вивозив поранених, залишаючись на передовій навіть після важкої травми ноги.

    За свою мужність і відданість Олексій був нагороджений численними відзнаками, серед яких: відзнака Президента України «За участь в АТО», нагрудний знак «За доблесну службу», орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). На фасаді рідної школи відкрито меморіальну дошку, яка увіковічнює пам’ять про Героя. 

    Згадаймо в молитві людину, яка присвятила життя допомозі іншим, яка не боялась бути там, де найстрашніше. Людину, для якої "бути медиком" означало нести життя у найтемніші миті війни. 

    Вічна пам’ять та слава Герою!

Зелене свято у травах іде

Щороку православні християни відзначають одне з найважливіших і найсвітліших свят - Трійцю. Воно присвячене триєдності Бога: Отця, Сина і Святого Духа. Воно покликане надихати вірян на глибше усвідомлення духовної сутності життя та нагадує, що кожна людина, яка йде шляхом віри, належить до вселенської родини Божої любові й благодаті. Воно символізує момент, коли Святий Дух зійшов на апостолів, відкривши нову епоху — народження Церкви Христової. У народі його прозвали Зеленим святом, Зеленою неділею або П'ятидесятницею, оскільки завжди відзначається на 50-й день після Великодня.  

В Україні це свято глибоко вкорінене не лише в церковній, а й у народній традиції. Старослов’янські обряди поклоніння деревам збереглися в українців у звичаях ставити на Трійцю клечання у вигляді берізок, кленів і лип на подвір’ях, розвішувати на стріхах. Прикрашали оселі і зсередини - стелити долівки запашними травами, духмяним зіллям заквітчували ікони, вікна, стіни. Раніше  на Трійцю плели вінки, а молодь співала, водила хороводи і просто веселилася, накривали святковий стіл із різними стравами.

У відділі обслуговування дорослих користувачів була презентована книжково-ілюстративна виставка до свята Трійці – «Зелене свято у травах іде». 

Від нитки до книги: створюємо куміхімо - закладки

                Від нитки до книги: створюємо куміхімо - закладки

    У нашій бібліотеці відбувся захопливий майстер-клас зі створення оригінальних закладок для книг «Від нитки до книги: створюємо куміхімо – закладки». Це давнє японське мистецтво плетіння шнурів зібрало чимало охочих опанувати нові навички та створити щось гарне власними руками.

    Учасники майстер-класу мали змогу зануритися у світ яскравих ниток та дізнатися про основи цієї техніки. Діти крок за кроком вчилися плетінню, використовуючи нитки та спеціальні диски. Кожен учасник обрав власну комбінацію кольорів, що дозволило створити справді унікальні  закладки.

    Такий майстер-клас - це не лише можливість навчитися новому рукоділлю, а й чудова нагода поспілкуватися, провести час у приємній атмосфері та отримати задоволення від творчого процесу. Створені закладки стануть не тільки корисним аксесуаром для книг, але й приємним нагадуванням про час, проведений у бібліотеці.