Магічне чтиво від Джоан Ролінг

Щиро дякуємо пані Світлані за чудову арт-терапевтичну зустріч, що відбулася в стінах бібліотеки – місці, яке завжди дарує спокій і натхнення. Це був простір довіри, взаємної підтримки  та щирого самовираження. Арт-терапевт професійно та з великою чуйністю супроводжувала кожного, давала простір для роздумів, емоцій і висловлення. Після заняття залишилось світле, надихаюче відчуття внутрішньої легкості та сили.

    Цього дня, 29 липня, міг святкувати свій 52-й день народження наш Захисник — Віктор Миколайович Лаврух. Але його життя обірвалося на передовій — у бою за незалежність і свободу України. Замість теплих слів і родинного затишку — вшанування пам’яті, сльози та біль непоправної втрати.

    До лав ЗСУ Віктор Миколайович був мобілізований 24 лютого 2023 року. Солдат, старший водій 3-го мотопіхотного відділення, 2-го мотопіхотного взводу, 1-ої мотопіхотної роти спершу служив у Гайсинській військовій частині, згодом — прикомандирований до частини А2980 м. Подільськ Одеської області. Звідти — бойове відрядження на Донеччину, до гарячої точки – населеного пункту Первомайське. 

    7 березня 2023 року Віктор вийшов на зв’язок востаннє. Того дня, під час жорстоких штурмових дій ворога, отримав смертельне поранення. Більше двох років родина тримала у серці надію. Та наш Захисник загинув... Лише 6 червня 2025 року похований у Липовці на кладовищі м-на Гайсин.

    Вічна слава! Вічна пам’ять!

Сила і краса Володимира Винниченка

 Сила і краса Володимира Винниченка

В бібліотеці відбулася літературна година «Сила і краса Володимира Винниченка», присвячена 145 – річчю від дня народження цього видатного українського письменника, драматурга та громадського діяча.

 Захід відкрив для юних відвідувачів цікаві сторінки життя і творчості митця, який посідає особливе місце в історії української літератури. Діти дізналися про дитинство Винниченка, його шлях до письменницької майстерності та ключові моменти його біографії. Познайомилися з найвідомішими творами письменника, читали та обговорювали уривки з його творів, присвячених дітям.

      Сьогодні ми лише трохи торкнулися великої постаті Володимира Винниченка. Його життя - це приклад того, як одна людина може змінити світ, а його твори - це справжній скарб української літератури. Впевнені, що кожен знайшов для себе щось нове і цікаве.

      Любі друзі! Заходьте до нашої бібліотеки, щоб глибше познайомитися з його творчістю В. Винниченка та відкрити для себе інших видатних письменників.

Грані таланту Володимира Винниченка

 Грані таланту Володимира Винниченка

Володимир Винниченко – один з найвідоміших і найвидатніших громадсько-політичних діячів, який не тільки мистецьки зобразив свою добу, але й був її активним   творцем.  Із думкою про возвеличення нашої нації, піднесення України на рівень європейських держав писав В. Винниченко свої твори, боровся за державну незалежність, прожив понад три десятки років у забутті й вигнанні на чужій французькій землі. Письменника, чия творчість ознаменувала новий напрям розвитку української літератури, слава якого гриміла на рідній землі майже три десятиліття, було грубо, безжально викинуто з пантеону національної культури, його книги вилучено з бібліотек, а на ім`я накладено ідеологічне табу.

В цілому, творча спадщина В.К. Винниченка налічує понад сто оповідань, історико-політичний трактат “Відродження нації”, двотомну етико-філософську працю “Конкордизм”, чотирнадцять романів і сорок записних книжок “Щоденника” за 1911-1951 роки. Проза, публіцистика, драматургія Винниченка перекладалися мовами світу. В період еміграції Володимир Кирилович відкрив ще один свій талант – талант художника, дивуючи всіх своїми досягненнями. Майже сто картин – акварельні та олійні пейзажі, портрети, натюрморти й графічні композиції майстра захоплюють багатою кольоровою гамою. Всі вони експонувалися свого часу у Франції та за її межам.    

Сьогодні після тривалого забуття постать В. Винниченка та його творча спадщина з непоправним  запізненням повертаються до українського читача. Повернення запізніле, але необхідне, бо без його творчості немислиме духовне життя України першої половини ХХ століття. Володимир Винниченко надзвичайно гостро відчував загрозу самому існуванню українського народу, яка йшла від москви – хто б у ній не панував. Його пристрасні заклики до збереження національної ідентичності українців особливо актуальні в наші часи.

До 145 –річниці від дня народження Володимира Винниченка, на черговому засіданні жіночого клубу « Горлиця», була проведена бесіда – портрет під назвою « Грані таланту Володимира Винниченка».

    Сьогодні Сергію Геннадійовичу Дронову виповнилося б 51 рік... Та замість привітань — скорботна тиша, спогади та вдячність. У цей день ми вшановуємо пам’ять Захисника, який віддав життя за нашу свободу, за Україну.

    Останні роки Сергій жив і працював на Липовеччині, будував дім, сім’ю, виховував внуків. Усе, за що брався — робив з душею. Його поважали за майстерність, гумор, людяність.

    27 січня 2023 року Сергій Дронов став до лав ЗСУ. Солдат 21 окремої мотопіхотної бригади, навідник зенітного артилерійського взводу, служив на сході, неподалік тих країв звідки сам родом, де жила його мати.

    16 травня 2024 року, виконуючи бойове завдання біля населеного пункту Терни Краматорського району на Донеччині, Сергій загинув, залишившись до кінця вірним військовій присязі.

    Поховали Захисника в селі Лукашівка, де встановлено меморіальну дошку на його честь. Світла пам’ять і вічна слава Герою України!

    Сьогодні Богдану Анатолійовичу Завадинському могло б виповнитися 22 роки... У цей день схилімо голови в глибокій скорботі, вшановуючи пам’ять нашого земляка, Героя з села Хороша, який віддав життя за Україну.
    Серйозний, працьовитий, відповідальний хлопець мав мрії та плани, але коли ворог ступив на українську землю, без вагань став до зброї. У січні 2023 року Богдан уклав контракт із ЗСУ, пройшов навчання в Естонії, а далі передова —  Авдіївка. Мав посаду номера обслуги 1-го гранатометного відділення роти вогневої підтримки військової частини А2960.

    16 серпня 2023 року, поблизу населеного пункту Невельське Донецької області, Богдан Завадинський загинув під час виконання бойового завдання. 

    Посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, нагрудними знаками «Захисник Вітчизни» та «Учасник бойових дій».

    Йому було всього 20... Його життя тільки починалося... Він був щирим, відкритим, усміхненим. Його життєрадісність, доброта та безстрашність — назавжди залишаться у серцях усіх, хто його знав. Вічна пам’ять і шана Герою!

    Сьогодні, 18 липня, свій 27-й день народження міг би святкувати наш земляк, воїн Світла — Станіслав Вікторович Назаренко. Міг би... Але 17 березня 2024 року його життя обірвала війна, залишивши невимовний біль у серцях рідних та громади.

    До війни Станіслав працював за кордоном, та коли росія розпочала повномасштабне вторгнення — без роздумів повернувся до України. Разом із другом, добровольцем, Станіслав став на захист рідної землі. Служив у складі 128-ї окремої бригади Сил територіальної оборони «Дніпро». Воював на Запорізькому та Донецькому напрямках, обіймав посаду головного сержанта, командира гранатометного відділення. Був сильним, сміливим і чуйним — захищав побратимів, допомагав навіть тваринам, яких зустрічав на фронті.

    8 березня 2024 року біля населеного пункту Старомайорське на Донеччині отримав важкі поранення. До останнього боровся за життя у госпіталі м. Дніпро, але 17 березня його серце зупинилось.

    За мужність і самопожертву Указом Президента України Станіслава Назаренка посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

    Світлий, добрий, мужній — він назавжди залишиться в нашій пам’яті. Вічна слава і шана Герою!

    18 липня — день, коли Липовеччина з болем і шаною схиляє голову в пам’ять про свого Героя — Олега Вікторовича Грабчака. Сьогодні минає 9 років із тієї кривавої ночі 2016 року, коли під час мінометного обстрілу поблизу населеного пункту Зайцеве на Донеччині, смертельне поранення отримав старший солдат 53-ї окремої механізованої бригади. Одна з мін влучила у бліндаж, де перебував Олег. Вибух обірвав його життя — життя, сповнене гідності, професіоналізму, доброти та любові до Батьківщини.

    15 липня 2015 року Олег Грабчак був мобілізований до війська. Відтоді — захищав Україну на сході. Через місяць мав бути демобілізований… Але не судилося.

    Оборонець посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. На його честь у Липовці відкрито меморіальну дошку, вулицю названо його іменем, щороку відбуваються спортивні турніри, присвячені пам’яті Олега. Він живе в серцях вчителів, друзів, побратимів. Живе — в наших молитвах, у нашій вдячності, в нашій боротьбі.
    Світла пам’ять і вічна слава Захиснику!

    Сьогодні минає три роки з дня загибелі нашого земляка з села Щаслива, мужнього захисника України — Ігоря Васильовича Барденка.

    З початком російської агресії у 2014 році добровольцем став на захист України, воював у найгарячіших точках зони АТО. Після демобілізації працював за кордоном, однак із початком повномасштабного вторгнення знову повернувся на фронт. Воював у складі 59 окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка, водієм, який не раз рятував побратимів з поля бою, не шкодуючи себе.

    17 липня 2022 року Ігор Барденко героїчно загинув під час виконання бойового завдання в районі міста Миколаїв.

    Його подвиг — це вияв справжнього патріотизму, сили духу та любові до Батьківщини. Вічна слава і пам’ять Герою!

Навіки слава Україні, героям слава навіки

 Навіки слава Україні, героям слава навіки

    15 липня українці відзначають День Української Державності - це день, коли ми згадуємо історичний шлях нашої країни і вшановуємо всіх, хто стояв біля витоків української державності, будував її та захищав у різні епохи аж до наших днів.  

  Сьогодні ми запросили юних читачів на  бібліографічний огляд «Навіки слава Україні, героям слава навіки», присвячений цій знаменній події. У цьому огляді ми зазирнули в глибини століть, звертаючись до найкращих книг, що розкривають історію державності, не оминули увагою книги, про сучасних українців, чия мужність та самовідданість є продовженням багатовікових традицій боротьби за українську незалежність. 

    «Навіки слава Україні! Героям слава навіки!» Ці слова в наш час звучать як ніколи сильно. Вони є втіленням тривалої боротьби за рідну Батьківщину. Ми пишаємося нашою історією, нашими предками, які творили державність, і нашими захисниками, які її відстоюють.

    Приходьте до бібліотеки, щоб дізнатися більше про наше минуле та сьогодення!

ВІД ВИТОКІВ ДО СЬОГОДЕННЯ

ВІД ВИТОКІВ ДО СЬОГОДЕННЯ

    День Української Державності є особливим святом для всього нашого народу. Це свято прямо пов’язують з вшануванням культурної спадщини та релігії християнства, які Україна отримала з Київської Русі. У 988 році, коли відбулося хрещення Русі, українці ніби зробили свій важливий та цивілізаційний вибір, що неодмінно підкреслює нашу державність. 

    Державотворення та визнання таких важливих свят як День Державності, є важливими кроками для подолання всіх перешкод. Таким чином українці доводять, що наша держава завжди мала свою ідентичність, незалежність, культуру та релігію.  

    День Державності України - це свято, яке набуло великого значення саме зараз, коли наша країна бореться з повномасштабним вторгненням рф. Та є нагадуванням світовій спільноті про те, що Україна сильна, незалежна країна з власним суверенітетом та всіма ознаками державності.

    Вшановуючи пам’ять Володимира Великого, розповідаючи про шлях прийняття релігії та культурного напрямку, наша держава з легкістю розвінчує брехливі факти рф про Україну. І хоча свято Державності наша країна відзначатиме лише вчетверте, воно вже посіло особливе місце в серці кожного з нас та стало чудовим способом боротьби в інформаційній війні з ворогом.    

    З нагоди відзначення Дня Української Державності для користувачів юнацького віку проведено  бесіду “ Від витоків до сьогодення ”.

    Сьогодні минає три роки з того трагічного дня, коли в бою за Україну загинув наш земляк із села Зозівка, мужній воїн, сержант Василь Олексійович Муха.

    8 березня 2022 року Василь Муха був мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив у 110-й окремій механізованій бригаді імені генерала-хорунжого Марка Безручка. Обіймав посаду сержанта матеріального забезпечення механізованої роти механізованого батальйону в/ч А4007. Пліч-о-пліч зі своїм сином Віталієм захищав українську землю від російських окупантів.

    15 липня 2022 року поблизу Авдіївки Донецької області Василь Олексійович загинув під час артилерійського обстрілу. До останнього подиху залишався вірним військовій присязі, вірним своєму народові, своїй Батьківщині.

    За проявлену мужність і самопожертву нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). На честь Захисника у рідній Зозівці встановлено меморіальну дошку, а одну з вулиць названо його іменем. 

    Вічна шана і низький уклін Герою України!

Творці української нації

Творці української нації

15 липня Україна відзначає День Української Державності, що було запроваджене у 2021 році, щоб вшанувати пам’ять про багатовікову історію української державності, починаючи з Київської Русі та включаючи всі етапи формування сучасної України.

 Державність України — це спільна історія, в якій ми виростали разом, боролися за нашу незалежність та досягли значних успіхів. Це спільне майбутнє, в якому ми прагнемо жити у єдності та міцній державі, що захищає наші права й інтереси. Дуже важливо пам’ятати та ділитися історичними досягненнями України, особливо в умовах поточної війни проти російського агресора та інформаційних маніпуляцій, що спотворюють правду та приховують факти. Українська історія і культура є унікальними та надзвичайно цінними національними скарбами.

Напередодні Дня Української Державності у читальній залі відділу обслуговування дорослих користувачів представлена історична виставка під назвою «Творці української нації» . Вона  розкриває  події, які лягли в історію творення та становлення української державності, висвітлює діяльність її видатних творців.

Відвідувачі виставки можуть ознайомитися з літературою про Україну, її народ  та його героїчний шлях до здобуття самостійності, ключові події нашої історії, легендарних особистостей та видатних українців нашого минулого, які стали гордістю України.

Хрещення Русі. Історія віків

                                 Хрещення Русі. Історія віків

    15 липня - у день пам'яті святого рівноапостольного князя Володимира ми відзначаємо День хрещення Київської Ру́сі – України. Пам'ятати про цю подію означає пам'ятати про своє коріння, про той духовний вибір, який зробив наш народ понад тисячу років тому. 

    Прийняття християнської віри – визначний момент в історії давньоруської держави, він мав колосальний вплив на її розвиток. Християнство допомогло об'єднати різні племена в одну велику державу – Київську Русь. Почали будувати красиві церкви та собори, з'явилися ікони та фрески. До нас прийшла писемність, і люди почали писати книги. Відкривалися школи, де діти вчилися читати та писати. Християнські заповіді вчили людей любити ближнього, бути добрими та справедливими.

     Щоб зануритися в глибини минулого та дізнатися про доленосну подію, яка назавжди змінила долю нашого народу, бібліотекарі запросили дітей на історичний ракурс «Хрещення Русі. Історія віків». 

     Хрещення Русі – це не просто історична дата, це фундамент, на якому було збудовано нашу державність і нашу культуру. Вивчаючи свою історію, ми можемо краще зрозуміти, хто ми є сьогодні, і який шлях пройшли наші предки, щоб збудувати те, що ми називаємо Україною.

 

    Сьогодні, 12 липня, Герою з села Росоша могло б виповнитися 37 років...  У цей день ми з болем і глибокою повагою вшановуємо пам’ять Захисника України — Павла Олександровича Данилевича, який загинув, боронячи рідну землю.

    Молодий чоловік любив життя, захоплювався спортом, мріяв про щасливе майбутнє. Проте повномасштабна війна внесла свої жорстокі корективи. Павло був мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив у складі мотопіхотної роти військової частини А2962, мав звання солдата, був навідником першого відділення.

    1 березня 2023 року, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Дубово-Василівка Бахмутського району на Донеччині, Павло Данилевич загинув смертю хоробрих, віддавши найдорожче — своє життя за свободу України.  

    Ім’я Захисника навіки вписане в історію як символ самопожертви й незламності. Схилімо голови у скорботі, згадаймо Павла у молитві, запалімо свічку... Вічна пам’ять і слава Герою!

Виходь у двір читати

 Виходь у двір читати

    Канікули в розпалі, і у школярів багато вільного часу. Наша бібліотека завжди радо вітає своїх читачів, адже ми прагнемо зробити літо веселим і пізнавальним.

    Цього разу юні книголюби завітали на літній книжковий майданчик «Виходь у двір читати». Захід розпочався з посиденьок просто неба - це було цікаве дозвілля з книгою під теплим сонцем. Діти із задоволенням читали вибрані книги, жваво обговорювали прочитане та ділилися враженнями. Панувала справді дружня та невимушена атмосфера, де кожен почувався затишно.

    Відпочивши надворі з книгою, читайлики перемістилися до прохолодного приміщення бібліотеки і продовжили спілкуватися, знайомитися з новими книгами та проявили творчі здібності, роблячи власноруч паперові закладки. Цікаві завдання та вікторини зробили зустріч ще захопливішою.

    Ми раді, що діти провели час пізнавально та весело.

    Дорогі друзі! Запрошуємо вас до нашої бібліотеки, щоб продовжити книжкове літо разом. Приходьте за новими історіями та станьте частиною нашої читацької родини.

    Сьогодні Герою Юрію Юрійовичу Свящуку могло б виповнитися 26... Та замість святкових слів — мовчання і біль.

    6 липня 1999 року у селі Росоша народився хлопець, якому судилося стати Героєм. Юрій з юності був працьовитим, щирим, життєрадісним. А коли на Україну прийшла війна — не вагаючись став на її захист. Восени 2021 року Юрій Свящук добровільно підписав контракт і став до лав Збройних сил України. Боронив рідну землю у складі 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. За ініціативу, відвагу й сумлінну службу був відзначений Грамотою командира.

    24 жовтня 2023 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Первомайське на Донеччині, Юрій загинув від ворожого артобстрілу.

    Він віддав життя за волю України, за мирне небо для свого маленького сина, батьків, братів, для кожного з нас. Пам’ятаймо! Вічна слава полеглому Захиснику!

    Сьогодні, 4 липня, Герою АТО Володимиру Івановичу Полупанову мало б виповнитися 49 років... Але замість родинного застілля – свічка пам’яті, що палає вже 10 років у серцях тих, хто знав, любив і пам’ятає.
    Після строкової служби Володимир брав участь в миротворчій місії в Іраку, згодом – у «Французькому легіоні». У 2014 році добровольцем став до лав 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади ЗСУ. Боронив рідні кордони на посаді старшого розвідника.
    6 лютого 2015 року, під час штурму опорного пункту поблизу Рідкодуба на Донеччині, Володимир Полупанов героїчно загинув, рятуючи побратима.
    Посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. У пам’ять про Героя на будівлі школи, де він навчався, встановлено меморіальну дошку, а одну з вулиць міста Липовець названо його іменем. 

    Згадаймо Захисника у молитві. Вічна шана! Вічна пам’ять!

Цифрова освіта доступна кожному 

    В читальній залі бібліотеки пройшов черговий навчальний тренінг для людей похилого віку. Цього разу по використанню сайту TABLETKI.UA.

    TABLETKI.UA — український сервіс для пошуку та бронювання ліків і товарів з аптек. Даний сайт вже понад 10 років робить ліки більш доступними для всіх жителів України. Зручність сайту полягає у тому, що  є довідкова інформація про лікарські засоби, їх аналоги, наявність і ціни в усіх аптеках нашого міста. Під час тренінгу бібліотекар читальної зали розказала як знайти більш вигідні пропозиції та забронювати ліки за зниженою ціною у найближчу аптеку, що значно економить час та кошти. Кожен з учасників тренінгу спробував самостійно зробити замовлення, таким чином розібравшись у сервісі.

    Сьогодні ми схиляємо голови у скорботі та вдячності, вшановуючи пам’ять Богдана Олексійовича Юри — захисника України з села Лозувата.

    У травні 2022 року Богдан був мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив солдатом-гранатометником у складі військової частини А7014. Більше року мужньо захищав рідну землю, виборюючи наше майбутнє.

    1 липня 2023 року, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Містки Луганської області, Богдан загинув від важкого поранення, спричиненого ворожим обстрілом.

    За відвагу і самопожертву Указом Президента України Захисника нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).

    Його життя обірвала війна, але пам’ять про нього — вічна. Герої не вмирають! Слава і честь Захиснику України!

    Рік тому, 1 липня 2024 року, у бою біля Красногорівки Покровського району на Донеччині загинув наш земляк — Дмитро Олександрович Музика, мешканець села Попівка. Йому було лише 31...

    Ще у 2017 році Дмитро добровільно став на захист України, пройшов важкі роки в зоні АТО. А після початку повномасштабного вторгнення повернувся додому і знову став до лав ЗСУ.

    У складі 59-ї окремої мотопіхотної бригади ім. Якова Гандзюка воював у найгарячіших точках фронту. Був командиром машини взводу спостереження розвідувальної роти.

    За відвагу та вірну службу Дмитро був нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня, медалями “За відвагу”, “За поранення”, “Захиснику Вітчизни”, відзнакою Президента “За участь в АТО” та іншими.

    Похований у рідному краї — на Миколаївщині. У його пам’ять на фасаді школи в Попівці встановлено меморіальну дошку.

    Світла пам’ять, низький уклін, вічна слава Герою!