29 квітня — день болю, пам’яті й невимовної втрати для всієї громади. Сьогодні минає чотири роки відтоді, як раптово зупинилося серце нашого земляка, мужнього Захисника України — Василя Васильовича Підіпригори. 

    Народжений у селі Скитка, Василь із юних літ був людиною сильного характеру, честі та відповідальності. Після навчання у рідній школі та здобуття мирної професії механізатора у Зозівському ПАЛ, він обрав шлях служіння державі. У 2016 році став до лав спецпідрозділу «Ягуар» і відтоді його життя нерозривно пов’язалося із захистом України. 

    Василь пройшов крізь найважчі випробування війни. Захищав державу в зоні АТО, отримав осколкове поранення, але після лікування повернувся до побратимів. Потрапив у полон на Донеччині, пережив неволю, але не зламався. Після обміну знову став до строю, доводячи, що сила духу справжнього воїна нездоланна. 

    У 2021 році він завершив контракт і повернувся додому. Та коли на українську землю прийшла повномасштабна війна, молодий хлопець без вагань добровольцем став до лав 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар». Бо не міг бути осторонь, коли Батьківщина потребувала своїх синів. 

    29 квітня 2022 року, перебуваючи у відпустці, Василь раптово пішов із життя. Його серце, яке пройшло війну, поранення, полон і надлюдські випробування, зупинилося занадто рано.  

    За свою мужність та відданість військовій присязі Василь Підіпригора був нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», нагрудним знаком «Учасник АТО» та медаллю «Ветеран війни». 

    Його життя — це історія про честь і жертовність. Його ім’я назавжди залишиться серед тих, хто став щитом для своєї держави. Світла пам’ять Герою! Вічна слава Захиснику!