Незабутній Михайло Дажура

 Незабутній Михайло Дажура

Сто років — це ціла епоха. І водночас — лише мить у пам’яті людській, якщо ця пам’ять не наповнена змістом, словом і душею. Михайло Дажура належить до тих людей, чия присутність не зникає з часом, а навпаки — стає глибшою, вагомішою, необхіднішою.

Він залишив по собі не лише книги, картини чи краєзнавчі дослідження. Він залишив відчуття — правди, щирості, любові до рідного краю. Як поет, він умів говорити просто, але проникливо. Його слова — це не вигадка, а прожите життя, з його болями, втратами і світлом надії. У його збірках звучить голос людини, яка глибоко відчувала свій час і свою землю.

Як художник, він бачив красу там, де інші проходили повз. Його полотна — це тиха розмова з природою, із селом, із самим собою. У них — спокій і роздуми, любов до простого і вічного.

Як краєзнавець, Михайло Дажура став хранителем пам’яті. Він збирав історії, імена, події, щоб вони не розчинилися у забутті. Його праця — це міст між поколіннями, який допомагає нам краще зрозуміти, ким ми є.

Він не прагнув  гучної слави, але залишив після себе справжнє багатство — духовне. Його слово і сьогодні живе, його думка відгукується, його любов до рідного краю продовжує надихати.

До 100 - річчя  від  дня народження Михайла Карповича  у читальній залі КЗ «Липовецька публічна бібліотека»  на черговому засіданні клубу «Горлиця» представлена  ювілейна виставка-портрет «Незабутній Михайло Дажура». Бо незабутні ті, хто жив не лише для себе, а для людей, для пам’яті, для майбутнього.     

Світла пам’ять і глибока вдячність!