Дзвони душі і серця

А чим я не козак?

Воювати за Українську

незалежність готовий.

І все в мене є…

Та найбільше – відваги»

Ім’я українського поета, перекладача, лауреата Державної премії ім. Т.Г. Шевченка - Володимира Забаштанського добре відоме шанувальникам української поезії. 

Народився Володимир Омельянович 5 жовтня 1940 року на Вінниччині, в с. Браїлові. Закінчив сім класів школи і вступив до ремісничого училища в місті Макіївка Донецької області. Після закінчення училища в 1957 році працював на будівництві.

В 1958 році стався нещасний випадок, внаслідок якого на вісімнадцятому році життя Володимир втратив зір і руки. Та Володимир не скорився недолі — почав писати вірші.

 Згодом він вступає на філологічний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка, який закінчив з відзнакою.

Попри трагічну обмеженність фізичних можливостей, він весь час перебував у центрі літературного життя, брав посильну участь і в житті громадському. Видав півтора десятка книжок лірики. Загалом  за життя вийшло  12 основних збірок поета і безліч публікацій у пресі.

З 1968 по 1993 роки очолював Республіканську школу-студію «Кобза» при видавництві «Молодь». Перекладав з російської, білоруської, туркменської, осетинської та інших мов.

Помер В. Забаштанський  2 грудня 2001 року на 62- році життя.

Володимирові Омеляновичу Забаштанському випала важка доля, тим вище цінується його мужність і стійкість, із якими він ніс тягар земного життя.

До  80-річчя від дня народження письменника на абонементі відділу обслуговування користувачів Липовецької ЦРБ організована виставка-ювілей під назвою «Дзвони душі і серця».