Минає час та не минає біль втрати... 5 травня минає два роки з дня загибелі військовослужбовця, уродженця міста Липовець, справжнього воїна Владислава Валерійовича Стадніка.

У 2016 році, відразу після закінчення навчання на мирну професію, Владислав став на захист нашої країни. Його військовий шлях проліг на шість років, за цей час він тричі продовжував контракт. Пережив п’ять ротацій та пройшов не одне пекло війни. За ці роки Владислав дослужився від солдата до головного сержанта командира 1-го кулеметного взводу роти вогневої підтримки. За військову звитягу має 4 відзнаки, з них 2 - відзнаки Президента, які вручили за самовіддану службу.     Владислав Валерійович брав участь у визволенні територій Київщини та  Чернігівщини. Стримував загарбника на Миколаївщині, де й прийняв свій останній бій. Отримав важке поранення і у свої неповні 25 років відлетів до небесного війська.

Мужньо виконавши військовий обов’язок в бою за Україну, її свободу та незалежність наш земляк до останнього подиху був відданий військовій присязі на вірність українському народу. Пам’ятаймо подвиг наших Героїв і схилімо голови перед усіма, чиї імена і вчинки навіки вписані в історію нашої України!

Вічна шана та світла пам’ять Герою!