Важкі 1932–33 роки для Липовеччини

    Є дати, які не зникають у тумані часу — вони болять, промовляють і нагадують. 1932–1933 роки стали чорними сторінками в історії України. Голодомор забрав мільйони життів, знищив родини, залишив по собі порожні хати та мовчазні могили. 

    На Липовеччині, як і по всій Україні, голод був штучно створений тоталітарною владою. У селян забирали все — зерно, картоплю, городину, худобу. Села заносили на «чорні дошки», людей позбавляли можливості виїхати, а так званий «закон п’яти колосків» карав навіть за жменю зібраного на полі зерна — часто це був єдиний шанс вижити. 

    У нашому районі зникали цілі родини. За архівними свідченнями, 1932–33 роки забрали близько шести тисяч життів. Щоб зберегти пам’ять про цих людей, у відділі обслуговування дорослих користувачів було проведено майстер-клас-рефлексію «Важкі 1932–33 роки для Липовеччини». У заході взяли участь учні Липовецького ліцею №1 ім. Василя Липківського разом із учителькою Лілією Петрівною Слободянюк. 

    Разом ми доторкнулися до трагічних спогадів через фотографії та слова часів Голодомору. Кожен учасник створив власну листівку пам’яті, доповнюючи її символічними елементами — колосками. Усі роботи стали частиною спільного полотна «Пам’ятаємо», яке символізує незгасиму пам’ять поколінь. 

    Дякуємо учням, їхній учительці та всім присутнім за чутливість, небайдужість і бажання берегти правду про наше минуле. Хай кожен маленький символ, створений сьогодні, нагадує нам про цінність хліба й життя та про обов’язок — пам’ятати.