Сьогодні могло б бути ще одне світле свято... День народження, усмішки, теплі слова, родинне коло. Сьогодні Ярославу Плахотнюку могло б виповнитися 33... Але замість привітань — тиха молитва і запалені свічки пам’яті. 

    Ярослав Сергійович Плахотнюк народився 18 березня 1993 року в селі Вікентіївка. Навчався у Липовецькій школі №2, змалку захоплювався спортом, грав у футбольній команді. Життя його було простим і щирим: навчання у Вінницькому педагогічному університеті на факультеті фізичного виховання, створення сім’ї, народження донечки... Працював, жив, мріяв. 

    У квітні 2023 року Ярослав став на захист держави, як справжній син своєї землі. Служив гранатометником, разом із побратимами тримав оборону на Донеччині та Харківщині. Добрий, відкритий, щирий, завжди готовий допомогти — таким його запам’ятали всі, хто знав. 

    30 вересня 2024 року, під час виконання бойового завдання поблизу села Стариця на Харківщині, його життя обірвалося під мінометним обстрілом...

    За мужність і героїзм Ярослава нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). Його ім’я викарбуване у пам’яті громади, а на фасаді Липовецького ліцею №2 встановлено меморіальну дошку — як символ вдячності й вічної пам’яті. 

    Згадаймо сьогодні не лише воїна. Згадаймо сина, чоловіка, батька... Людину, яка любила життя і віддала його за Україну. 

    Світла пам’ять та слава Герою!