14 травня — день, що навіки закарбувався болем у серцях рідних, близьких і всієї громади... День, коли Україна втратила ще одного свого вірного сина — Олександра Володимировича Колпакова. 

    Олександр народився 28 квітня 1981 року. Проживав у селі Росоша, певний час мешкав і на Хмельниччині — у Ярмолинецькій громаді. У мирному житті був працьовитою людиною, будував плани, дбав про близьких, жив звичайним життям, сповненим надій і турбот. 

    У червні 2024 року був призваний за мобілізацією. Став на захист України у складі 33 інженерно-саперного батальйону військової частини 4689. Вірний військовій присязі, він мужньо виконував свій обов’язок, захищаючи державний суверенітет і територіальну цілісність України. 

    Олександр був воїном честі — хоробрим, рішучим, незламним. Його відвага та самовідданість не залишилися непоміченими: у вересні 2024 року був нагороджений почесною відзнакою «Золотий хрест» Головнокомандувача Збройних Сил України. 

    14 травня 2025 року, під час виконання бойового завдання, Олександр Володимирович загинув у бою поблизу населеного пункту Миропілля Сумського району Сумської області. До останнього подиху він залишався вірним Україні, віддавши своє життя за її свободу і майбутнє. 

    Схилімо голови у глибокій скорботі, згадуючи Захисника, який заплатив найвищу ціну за мир для кожного з нас. Вічна слава Герою!