Гіркої пам’яті ковток

 Гіркої пам’яті ковток

 15 лютого в Україні відзначають День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. Ця дата приурочена до дня виведення   військ з Афганістану в 1989 році.

Пройшло багато років після Афганської війни, проте ця трагічна сторінка до цього часу залишилася в пам’яті людей.

 Для тисяч наших солдат, їхніх батьків та матерів, дружин, дітей розпочалася жорстока, кривава війна в Афганістані. Тривожні дні чекання, безсонні ночі та тривоги. Посивіли батьки.

 За довгих 10 років цієї війни на цвинтарях з’явилося багато свіжих могил з фотографіями юних облич. Останки загиблих воїнів привозили в оцинкованих гробах. І не було у батьків упевненості в тому, ховають вони свого сина чи когось іншого… І ще довго ятритимуть душу запитання без відповіді. Не забудеться це горе, не відболить іще кілька поколінь.  

 З кожним роком все далі і далі історія віддаляє нас від вогняних років афганської війни. Але час не підвладний викреслити з нашої пам’яті героїчні подвиги, приклади мужності і вірності військовому обов’язку, які продемонстрували тисячі відданих синів і дочок України, долею одягнених у солдатські шинелі.

 Тридцять п’ять років  тому сотні сімей, родин, де підростали майбутні солдати, з полегшенням зітхнули. 15 лютого 1989 року останній солдат перетнув афгансько-узбецький кордон біля містечка Термез. Відтоді ця дата увійшла в новітню історію як День пам’яті воїнів-інтернаціоналістів, День вшанування учасників бойових дій на території  інших держав.

 Тільки з України в Афганістані воювало 120 тисяч солдатів і офіцерів. З них 3360 не повернуться додому ніколи. А тих, хто і зостався живим, моральне каліцтво супроводжуватиме все життя. Та вони не нарікають на долю, не вважають себе героями, хоч рани Афганістану не залікуєш нічим і ніколи.

 15 лютого – це не тільки данина пам’яті загиблим, але і вираз глибокої вдячності всім, хто повернувся додому, хто чесно і мужньо виконав і виконує свій військовий і громадянський обов’язок. Виявлені вами стійкість і мужність – кращий приклад служіння Батьківщині.

 До Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав у читальній залі відділу обслуговування дорослих користувачів КЗ «Липовецька публічна  бібліотека»  представлена  виставка – спогад під назвою «Гіркої пам’яті ковток».

Час і досі не загоїв рани

Час і досі не загоїв рани

    Будь-яка війна - це катастрофа для людства. І завжди – це страждання, сльози, біль. Таким болем для багатьох став Афганістан.

    15 лютого в Україні відзначають День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. Українські військові з честю та гідністю виконували свій військовий обов’язок у двадцяти шести країнах світу. Окремим болем для України стала  афганська війна, у якій загинуло  більш ніж чотири тисячі українських солдатів та офіцерів.

    10 років – з 25 грудня 1979 року по 15 лютого 1989 року тривала війна. Через афганське пекло пройшло багато солдат. Під час бойових дій тисячі наших співвітчизників загинули: від ран, контузій, травм, хвороб, пропали безвісти. На сьогодні в Україні близько 150 тисяч ветеранів Афганістану.

    Неможливо викреслити з пам’яті воїнів, ні тих, хто загинув, ні тих, хто пройшов через пекло афганської війни і для кого вона триває й досі. Пам'ять про ці події завжди залишиться в пам'яті українського народу .

    Доземний уклін за мужність і відвагу тим, хто вистояв у боях. Вони стали яскравим прикладом для наслідування молодому поколінню, взірцем служіння народу та державі у наші дні.

    До Дня вшанування учасників бойових дій на території  інших  держав  на абонементі обслуговування дорослих користувачів проведено патріотичну бесіду на тему «Час і досі не загоїв рани».  

Сучасна книга в дарунок бібліотеці

Побачення з книгою

Побачення з книгою

    День святого Валентина є неофіційним святом усіх закоханих, яке пройшло крізь століття, і сьогодні широко відзначається у всьому світі.

    14 лютого ми відзначаємо два свята – День Святого Валентина, свято всіх закоханих, та Міжнародний день дарування книг. Недаремно ці свята поєднані між собою, адже книга дарує нам радість і любов, добро і мудрість. З цікавими книгами та їх романтичним сюжетом можна ознайомитись на літературному столику «Побачення з книгою» підготовленим бібліотекарем юнацької кафедри КЗ «Липовецька публічна бібліотека». Представлені книги розкажуть про справжні почуття, подарують вам радість зустрічі з улюбленими героями, піднімуть настрій, стануть віддушиною серед сірих буднів.

    Саме день дарування книг об’єднує тих, хто дарує книги, і тих, хто прищеплює любов до читання.

    Завітайте до нашої бібліотеки та долучіться акції «Подаруй бібліотеці книгу»!

Український «Апостол» Івана Федорова

 Український «Апостол» Івана Федорова

До 450-ї річниці виходу львівського «Апостола» презентовано відеоролик

Книжкова симфонія кохання

Книжкова симфонія кохання

День закоханих – свято сповнене приємних сюрпризів, цікавих подарунків, неочікуваних миттєвостей. Недарма його відзначають напередодні весни, коли почуття, прокидаючись разом із природою, стають ще сильнішими.

          Незважаючи на те, що лютий — місяць холодний  ми все одно його любимо за те, що святкуємо в ньому світле та чарівне свято всіх закоханих — день святого Валентина. Цей день в нашій країні відзначають не так давно, але він став вже досить популярним, і всі ми залюбки поринаємо в атмосферу його чарівності.

         Любов — почуття світле і добре. Вона може бути до Батьківщини, до рідного міста, до матері,до батька, до дівчини чи хлопця, до рідних .В цей день свої почуття ми виражаємо — «валентинкою», листівкою у вигляді сердечка, яка є незмінним атрибутом цього романтичного свята. «Валентинка» — це освідчення в коханні, за допомогою добрих та щирих слів, написаних у ній.

         Яка ж історія цього свята, і звідки воно до нас прийшло?   Існує легенда. У Стародавньому Римі імператор Клавдій ІІ планував завоювання нових земель, і змушував чоловіків залишати свої родини і йти на війну. Крім того, він забороняв священикам вінчати закоханих. Але один із них все-таки наважився порушити цей наказ і таємно продовжував допомагати з'єднувати закохані серця. Його звали Валентином. Коли імператор дізнався про це, він засудив священнослужителя до страти. З тих пір всі закохані вважають цей день — Днем Святого Валентина.

         Такої великої кількості закоханих, як у бібліотеці немає ніде. Ми знаємо, що вони живуть на сторінках книжок, які ми із задоволенням читаємо, дізнаючись про їх неймовірні історії кохання.

          Напередодні  Дня Святого Валентина у читальній залі КЗ «Липовецька публічна бібліотека» представлена для різних категорій користувачів виставка – свято під назвою «Книжкова симфонія кохання»,запрошуємо до перегляду.

Низько схиляємо голови перед світлою пам’яттю нашого Героя. 11 лютого свій день народження 30-річчя вже не зустріне мужній захисник Юрій Павлович Мигун.

Проживав у селі Щаслива. Навчався у Вінницькому державному педагогічному університету ім. Михайла Коцюбинського. Працював учителем фізкультури у Білозерівській школі І-ІІ ст. У березні 2022 року був призваний до лав Збройних Сил України. Став відважним воїном 35-ї окремої бригади морської піхоти ім. контр-адмірала М. Остроградського. Був досвідченим сапером і професіоналом своєї справи.

14 червня 2023 року Юрій Мигун загинув від ворожого снаряду поблизу населеного пункту Старомайорське Волноваського району на Донеччині.

Тепер воїну назавжди 29 років. Не побачив перемогу, але зробив усе, щоб її наблизити. Юрій навіки у небесному війську, а з нами у пам’яті і серцях… Бути Воїном означає жити вічно!

Ніколи не забуваймо про те, якою ціною дістається нам незалежність. Пам’ятаймо, що вірні сини та доньки віддають найцінніше - своє життя за нас, за наших дітей та за майбутнє України!