9 березня Україна відзначатиме День народження видатного поета, художника, громадського діяча, титана духу й пророка Тараса Григоровича Шевченка. Його ім’я - це вічний вогонь, що ніколи не згасне в серцях нашого народу. Його творчість - це святиня, якою дорожить і гордиться український народ.  Актуальність Тарасового слова, його ідей гуманізму і патріотизму, вболівання за долю України - це те, що об'єднує всіх українців навколо безсмертного "Кобзаря".

    В рамках відзначення 210-річниці від дня народження великого пророка, КЗ “Липовецька публічна бібліотека” долучилась до акції «Єднаймось через слово Кобзаря».

    Вірш “Сон” Тараса Шевченка декламує бібліотекар юнацької кафедри Антоніна Піщенюк.

    #єднаймось_через_слово_Кобзаря

    Сьогодні, 06 березня, минає 5 років від дня смерті майора Збройних Сил України, учасника Антитерористичної операції Сергія Михайловича Бичкова.

    Народився 4 вересня 1972 року у селі Росоша. По закінченні середньої школи вступив до Вольського вищого загальновійськового командного училища тилу, служив у Збройних Силах. У першу хвилю мобілізації, 18 березня 2014 року був призваний на службу за контрактом та призначений старшим офіцером відділення офіцерів запасу і кадрів, пізніше - на посаду заступника військового командира - начальника мобілізаційного відділення. Після демобілізації певний час працював у Липовці райвіськкомом. 25 серпня 2014 року, після Іловайських подій, знову став на захист цілісності країни. Відповідно до наказу Міністра оборони Сергій Бичков був переведений у 28-у окрему бригаду в/ч А0666, ставши заступником командира механізованого батальйону.

    Серце мужнього воїна не витримало тих всіх випробувань, які послала доля. 6 березня 2019 року у військовій частині Сергій Михайлович помер від зупинки серця.

    Сергій Бичков залишив по собі лише гарні спогади, бо був справжнім чоловіком, доброю і щирою людиною, відповідальним та принциповим і, разом з тим, людяним керівником, присвятив життя боротьбі за рідних і близьких йому людей і до останнього подиху боронив українську землю від терористів та найманців.

    Вічна пам’ять захиснику!

    Невблаганно летить час. Сьогодні друга річниця з дня загибелі нашого Героя - Сергія Миколайовича Бондаренка. Вже 2 роки горять свічки за упокій його душі і тіла...

    Народився Сергій 15 вересня 1995 року у смт. Оратів. Навчався у Липовецькій загальноосвітній школі І-ІІІ ст. №2. Ще з дитинства мріяв стати військовим, тому після закінчення 9-го класу школи вступив до Одеського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою. Продовжив навчання у Харківському національному університеті Повітряних Сил ім.Івана Кожедуба на льотному факультеті.

    З 2020 року на посаді штурмана вертолітної ланки вертолітної ескадрильї 18-ї окремої бригади армійської авіації ім. Ігоря Сікорського Сергій Бондаренко виконував бойові завдання в зоні проведення АТО, за що мав відзнаки. За відмінне виконання поставлених завдань, захиснику було достроково присвоєно військове звання капітана.

    З перших хвилин повномасштабної війни Сергій став на захист українського неба. Вміло та вправно завдавав втрат для ворога. 06 березня 2022 року, повітряне судно вилетіло до населеного пункту Архангельське Миколаївської області для знищення військової ворожої техніки. Після безперечного виконання завдання, у гелікоптер де був наш захисник влучила ворожа ракета. Вертоліт загорівся та впав, не залишаючи жодного шансу на життя екіпажу.

    Маючи тільки 26 років, Сергій Бондаренко віддав своє життя за Україну та нашу волю, виконуючи свій громадянський та військовий обов’язок.

    Капітан, штурман ланки, льотчик вертолітної ланки 18-ї окремої бригади армійської авіації ім.Івана Сікорського Повітряних Сил ЗСУ Бондаренко Сергій Миколайович нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня. Посмертно нагороджений орденом Богдана Хмельницького II ступеня та нагрудним знаком “За вірність народу України” І ступеня.

    Герої не вмирають! Вони оберігають нас з небес, живуть доти, доки ми їх пам'ятаємо... Нехай опіка Всевишнього і наші молитви полегшать гіркоту втрати та родинне горе. Спочивай з миром, Сергію, вічна пам'ять!

    Вшануймо пам'ять захисника України Олександра Володимировича Говорова. Він залишив свій слід у серцях, і сьогодні, у його день народження, ми висловлюємо щирі співчуття родині захисника, подяку та повагу за його жертву на шляху захисту волі та безпеки України. Герою виповнилося б тільки 34 років…

    Народився Олександр Говоров у місті Боярка на Київщині, де й пройшли його дитинство і юність. Після школи здобув професію майстра холодильних установок у технічному училищі. Проходив строкову військову службу у Збройних Силах України у навчальному Центрі “Десна”. Пізніше став працювати на будівництві.

    На початку 2023 року Олександр був мобілізований для захисту країни від ворожої навали. Служив у морській піхоті у відділенні розвідки. Рядовий 37 морської бригади брав участь у боях за цілісність і незалежність України на Донеччині. В ніч з 21 на 22 серпня, під час бою в районі населеного пункту Урожайне Донецької області, захисник отримав важкі поранення. Двадцять днів він боровся за життя, перебуваючи у шпиталі. 10 вересня 2023 року серце воїна зупинилося. 

    До кінця свого життя Олександр був вірним військовій присязі та українському народу. Вічна пам’ять та слава Герою!

 

Згадаймо в молитві воїна, що був вірним Україні до останнього подиху. Страшна війна не проходить безслідно - 3 березня минає рік, як раптово зупинилось серце захисника Анатолія Олеговича Собко.

Народився захисник 13 червня 1999 року у Нападівці. Після закінчення школи працював підручним робітником на будівництві, опановував професію будівельника. На контрактній основі служив у ЗСУ. Після початку повномасштабної війни солдат, старший стрілець військової частини 2643 продовжив нести службу у  Збройних Силах.

Не витримало серце молодого захисника тих безжальних подій війни. Перебуваючи у відпустці хвороба враз забрала життя Анатолія Собка.

Нехай наші думки й молитви супроводжують його душу на вічний спочинок. Вічна пам’ять і слава українському воїнові, який захищав Батьківщину та кожного з нас!

    У день загибелі захисника Павла Олександровича Данилевича, вшануймо його пам'ять квітами, добрими словами, щирою молитвою. Рік тому Герой загинув під час виконання завдання у районі населеного пункту Дубово-Василівка Бахмутського району на Донеччині.

    Народився Павло 12 липня 1988 року у місті Калинівка Вінницької області. Після закінчення місцевої школи вступив до Вінницького технічного університету, де здобув кваліфікацію інженера-механіка. Пройшов строкову військову службу, після демобілізації став працювати у Києві. У 2009 році створив сім’ю, через кілька років у родині народилась донечка.

    У мирному житті Павло Данилевич займався улюбленою справою - спортом, планував майбутнє. Але з повномасштабним вторгненням ворога на Україну, він став на захист рідної землі. Павло Олександрович у звані солдата, навідника першого відділення мотопіхотної роти захищав цілісність країни у складі військової частини А2962 на Донеччині.

    Мужній воїн, молодий чоловік, щирий українець Павло Данилевич поліг на полі бою, захищаючи мирне небо над Україною. Похований Герой на рідній землі батьків у селі Росоша. На віки-вічні його ім'я буде вписане в історію нашої громади та країни, як воїна – захисника, мужнього патріота і справжнього сина України.

    Слава і шана Герою, який віддав життя за волю Батькіщини!

    Сьогодні, 1 березня, Олегу Віталійовичу Харченку виповнилося б 29 років, але він вже не зустріне свій день народження - наш Герой  загинув захищаючи свою рідну Україну. Ніколи не забудуть земляки відважного молодого воїна, він завжди буде прикладом для всіх нас.

    Народився Олег у селі Почапинці Жмеринського району. Після закінчення місцевої школи з сім’єю переїхав на постійне місце проживання у село Ясенки Липовецької громади. Закінчив Зозівський професійно-аграрний ліцей із спеціальністю електрика холодильних установок. Пройшовши строкову військову службу, у 2019 році був мобілізований та захищав цілісність України на сході. Повернувшись додому став працювати будівельником у місті Київ.

    З початком широкомасштабної війни Олег Харченко знову став на захист рідної землі. Хоробрий солдат-сапер боронив наш спокій у складі військової частини 2013.

    16 листопада 2022 року при виконанні бойового завдання на Запоріжжі наш захисник Олег Віталійович Харченко загинув смертю хоробрих.

    Низький уклін і вічна пам'ять Герою! Щирі співчуття рідним та безмежна вдячність батькам за сина, який ціною власного життя захищав нас і Україну.