Хоробрі серця України

   Хоробрі серця України

    29 січня в Україні відзначають День пам’яті героїв Крут — саме там у 1918 році відбувся бій, що на довгі роки став одним із символів боротьби українського народу за свободу і незалежність. Бій під Крутами відбувся на залізничній станції Крути, за 130 кілометрів на північний схід від Києва. Він тривав 5 годин між 4-тисячною більшовицькою армією та загоном з київських студентів і бійців вільного козацтва у складі близько чотирьох сотень вояків. 

    Після здобуття Україною незалежності подвиг героїв Крут зайняв гідне місце в пантеоні національної слави, став символом патріотизму і жертовності у боротьбі за державну незалежність.

    В відділі обслуговування дітей та організаторів дитячого читання представлено патріотичну викладку літератури  «Хоробрі серця України»з якої можна дізнатися про подвиг та героїзм юнаків під Крутами.

    Не дивлячись ні на що, герої Крут повинні назавжди залишитися  в  пам’яті українців, як приклад мужності  для майбутніх і нинішніх поколінь. 

Свіча Голокосту не згасне

 Свіча Голокосту не згасне

27 січня в Україні і світі відзначають Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Це страшне і нелюдське явище, яке відбувалося в період 1933-1945-х років, і що отримало назву - Голокост, призвело до умисного винищення практично однієї третини євреїв, а також незліченної кількості представників інших нацменшин, породжене ненавистю і фанатизмом, затятим расизмом і принизливими забобонами, які панували тоді в фашистській Німеччині. Все світове співтовариство здригнулося, коли почали відкриватися факти і підтвердження подібних злодіянь, причому в справжніх «промислових» масштабах. Ми не повинні допустити, щоб подібне ще хоч коли-небудь повторилося!

         До Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту у відділі обслуговування дорослих користувачів відбулася історична  сторінка «Свіча Голокосту не згасне» для учнів десятих класів Липовецького ліцею № 2. Захід провела вчитель історії ліцею Шиндирук Олена Василівна. Вона поділилася передумовами цих подій, страшними фактами трагедії. Також розповіла про долі деяких людей, які, незважаючи на те, що пережили в таборах, змогли повернутися до нормального життя та через усе життя пронесли пам'ять про весь той жах, який змушені були пережити.

        Цій трагедії вже не запобігти. Лише залишається надія, що подібне більше ніколи не повториться. А ми будемо пам’ятати...

    Пам’ять… Вдячність… Спогади… Вічний біль… Це все, що залишив рідним і близьким у спадок захисник України Михайло Романович Гасинець. Сьогодні йому мало б виповнитися 27 років, проте доля розпорядилася інакше – його ім’я навіки закарбоване серед Героїв, які віддали життя за нашу країну, за свободу та майбутнє українців.

    Пройшовши строкову службу, Михайло долучився до захисту України в зоні АТО, виконуючи бойові завдання на території Донеччини. З початком повномасштабного вторгнення став до лав Збройних Сил України, не вагаючись ні хвилини.

    11 березня 2022 року, під час бойового завдання на Миколаївщині, Михайло ціною власного життя врятував товариша. Його подвиг назавжди залишиться у наших серцях як символ самовідданості та справжньої людяності.
    Світла пам'ять і глибока вдячність воїну. Герої живуть доти, доки про них пам’ятають!

Трагедія, історія, пам'ять

 Трагедія , історія ,пам'ять

    27 січня у всьому світі відзначається Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Починаючи з середини ХХ ст. слово «Голокост» стало загальновживаним по відношенню до хвилі терору проти єврейського населення, розпочатого Гітлером, та винищення нацистами під час Другої Світової війни євреїв та інших народів Європи.

    Українці завжди пам’ятатимуть найстрашніший злочин нацизму, згадуючи Освенцим, Варшавське гетто, Бабин Яр та інші місця загибелі.  Пам’ятаючи про жертви  Голокосту, робімо все, аби зупинити російську навалу. Єднаємо зусилля всього вільного світу для досягнення цієї спільної мети.  

    У день пам’яті висловлюємо слова співчуття рідним і близьким усіх невинно убієнних, схиляємо голови перед тими, хто, ризикуючи власним життям, рятував в’язнів нацистських концтаборів, та дякуємо Захисникам, які обороняють людські життя.

    Хай живе надія, що подібного більше ніколи не повториться! Будемо пам’ятати!

    Напередодні Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту на черговому засіданні жіночого клубу «Горлиця» у читальній залі КЗ «Липовецька публічна бібліотека» була презентована виставка –реквієм «Трагедія, історія,пам’ять». На виставці преставлені історико-краєзнавчі дослідження, книги та матеріали зі спогадами учасників й очевидців Голокосту.

    Сьогодні, 24 січня, свій день народження міг би відзначати Роман Володимирович Дяченко, захисник родом із села Попівка. Але назавжди залишився 35-річним, віддавши своє життя за Україну, за наш мир і свободу…

    Коли прийшла війна, Роман не залишився осторонь. У липні 2022 року був мобілізований до лав Збройних Сил України, де служив старшим оператором-вогнеметником загону спеціальних операцій 8 полку Сил спеціальних операцій.

    10 вересня 2024 року Захисник загинув поблизу населеного пункту Часів Яр на Донеччині. Бойові товариші згадують його як відважного, відповідального і надійного побратима, на якого завжди можна було покластися.

    Сьогодні ми схиляємо голови перед його світлою пам’яттю. Роман Дяченко – Герой, який віддав найдорожче заради незалежності нашої держави та майбутнього  дітей. Його шлях – це приклад безмежної відданості, честі та патріотизму.

    Вічна слава і пам’ять Герою!

    24 січня минає 6 років, як зупинилося серце мужнього захисника України – Володимира Анатолійовича Баюрка. На 46-му році життя відійшов у вічність справжній патріот, який без вагань став на захист рідної землі.

    У лютому 2015 року, під час мобілізації, Володимир приєднався до лав Збройних Сил України, щоб боронити незалежність і територіальну цілісність нашої держави. Брав участь у боях на Донеччині та Луганщині в зоні антитерористичної операції у 2015 році, а навесні 2016 року повернувся додому. Однак поклик обов’язку не дозволив йому залишитися осторонь. У 2018 році Володимир підписав контракт і знову став на захист Батьківщини, гідно виконуючи свій військовий обов’язок.

     Страшні події війни наклали свій відбиток… 24 січня 2019 року серце захисника перестало битися.

    Світла пам'ять про Володимира Анатолійовича назавжди залишиться у наших серцях. Вічна пам’ять і слава!

Book - хвилинка про новинки

Любі друзі!

    Запрошуємо переглянути нові надходження книг до нашої бібліотеки.