Вірний захисник держави Олександр Власюк мав би сьогодні відзначати свій 57-й День народження… Але віддав своє життя за життя інших, захищаючи Україну від ворожої навали.

    Народився у селі Нападівка в селянській родині. Закінчивши Липовецьку середню школу №2, вступив до військового училища. У рідному селі одружився та разом із дружиною Тетяною Василівною ростили двох синів.

    Із перших днів повномасштабного вторгнення Олександр Іванович не вагаючись став на захист України, ставши прикладом для своїх дітей - обидва захищають країну.

    Захисник боронив землі від ворога стрілком 1 резервної роти в/ч 3028 Національної Гвардії України.

    Оборона Василькова, Макарова, і головне – зупинка наступу ворога на підступах до Києва. Весь цей біль, несправедливість загарбницької війни йому довелось пропустити крізь своє добре, велике серце і воно не витримало. На одному із блокпостів під Києвом, 28 квітня 2022 року, серце Олександра Власюка зупинилося.

    Схиляємо у пошані голови перед світлою пам’яттю українського Захисника, гідного сина нашої громади, нашого незламного народу.

    Вічна пам’ять Герою!

    Схилімо голови у День народження загиблого Героя України  Анатолія Юзви. Сьогодні, 10 січня захиснику мало б виповнитися 49 років...

    Тужить родина, сумує природа, покриваючи сьогодні могилу снігом... Вже більше девʼяти років небо забирає найкращих. Там і наш мужній земляк, захисник оберігає нас із небесного війська. 

    Народився Анатолій Анатолійович у Липовці. Навчався у школах міста. Після отримання середньої освіти, професію водія здобував у Зозівському професійно-технічному училищі.

    Проходив службу у складі 59 окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. Із 2015 року захищав Україну на Донеччині.

    Чоловік, який любив життя та займався улюбленою справою – бджільництвом. З повномасштабним вторгненням Анатолій знову став на захист рідної землі.

    2 травня 2022 року, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Шевченкове під Волновахою, внаслідок осколкового поранення вірний захисник України загинув.

    Солдата Юзву Анатолія Анатолійовича, майстра – гранатометника, військової частини А1619, посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

    Світла пам’ять Герою!

     Свій ювілейний 50 день народження мав би сьогодні зустріти відважний захисник, мужній воїн, наш земляк Василь Муха.

    Проте  15 липня 2022 року він загинув в бою з лютим ворогом, поблизу населеного пункту Авдіївка Донецької області. 

    Народився захисник у селі Зозівка. Ріс у багатодітній родині. Після закінчення місцевої школи вступив у Вінницьке училище. Пізніше був призваний на строкову військову службу. Демобілізувавшись повернувся до рідного села та став працювати у місцевому фермерському господарстві. Згодом одружився, разом із дружиною виховував сина та доньку.

    8 березня 2022 року Василь Олексійович був мобілізований до лав Збройних Сил України. Ніс службу у складі 110 ОМБР ім. генерала-хорунжого Марка Безручка. Відважний воїн, сержант матеріального забезпечення механізованої роти, механізованого батальйону Василь Олексійович, захищаючи нашу державу, свій край, свою родину, кожного з нас, до останнього подиху залишався вірним присязі.

    Нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня. В  рідному селі Героя відкрито меморіальну дошку та названо вулицю його іменем.

    Низько вклоняємось і вшановуємо пам'ять про нашого захисника!

     Сьогодні, 09 січня, захиснику України, Віталію Заводнюку  мало б виповнитися 44 років. Та не судилося йому відзначити свій  день народження у колі сім’ї, у колі друзів та товаришів, бо пішов захищати свою Батьківщину від клятого російського ворога. Та віддав за Україну найбільший скарб, який дається Богом, своє життя.

    Народився Віталій Миколайович у Росоші, де й закінчив середню школу. Обрав професію зварювальника. Працював у місцевому господарстві. Пройшовши строкову військову службу, повернувся в село та став працювати за професією у Росошанській паперовій фабриці. Згодом влаштувався на роботу у столиці у Комунальне підприємство Солом’янського району робітником із догляду за зеленими насадженнями.

    З початком повномасштабного вторгнення Віталій Заводнюк був мобілізований та став боронити наш спокій у складі Національної гвардії України.

    02 травня 2023 року, відважний воїн загинув при виконанні бойового завдання на Луганщині.

    У пам’яті односельчан та всіх, хто знав Віталія, він назавжди залишиться життєрадісною, щирою людиною, мужнім, хоробрим воїном, добрим чоловіком та батьком.

    Вічна слава Герою!

    Молимось за наших воїнів, за всіх, тих хто на небі і на землі…

Степан Руданський

 Степан Руданський – подільський сміхотворець

6 січня літературна Україна відзначатиме 190-річчя з дня народження Степана Руданського - славетного земляка, відомого українського письменника, етнографа, перекладача, лікаря, громадського діяча. Поетична спадщина письменника – помітне явище в українській літературі. Вона містить балади, байки, віршовані фейлетони і ліричні вірші, але почесне місце у ній, безумовно, належить співомовкам.

Твори Руданського були надруковані і здобули визнання читачів завдяки зусиллям наступного покоління українців – Олени Пчілки, Івана Франка, Агатангела Кримського. Деякі його поетичні твори перейшли в народ і поширюються як народні пісні. Значний внесок Степан Руданський зробив на перекладацькій ниві, серед перекладених творів «Слово о полку Ігоревім», «Іліада» Гомера, «Енеїда» Вергілія та інші.

У відділі обслуговування дітей та організаторів дитячого читання проведено літературну годину «Степан Руданський – подільський сміхотворець». Учасники заходу детальніше ознайомилися з творчістю письменника-земляка, читали дотепні байки, гуморески та співомовки.

З дня смерті Степана Руданського пройшло вже півтора сторіччя, але й сьогодні він продовжує чарувати нас задушевністю своїх ліричних поезій, веселим сміхом гуморесок. Твори поета читають і читатимуть мільйони його нащадків.

Водохреще ! Вода стає святою, наповнює нас світлом й добротою

 Водохреще ! Вода стає святою, наповнює нас світлом й добротою

      Свято Водохреща для українського народу – це джерело світлої радості, очищення душі, зміцнення віри в добро.

 Напередодні до свята Водохреща в читальній залі відділу обслуговування дорослих користувачів КЗ «Липовецька публічна бібліотека» організований бібліографічний огляд літератури під назвою «Водохреще ! Вода стає святою, наповнює нас світлом й добротою» , де представлена література про духовну культуру нашого народу: свята, звичаї, кухню, повір’я українців.  6 січня свято Водохреща, Йордань - це третє і завершальне свято різдвяно-новорічного циклу. З ним пов’язують Хрещення на річці Йордані Христа. Тому цього дня у церквах святять воду. Посвячену на Водохреща воду вважають ліками від багатьох недуг ; нею також святять будівлі, тварин, домашнє збіжжя. І ось загадка : водохрещенська вода може зберігатися протягом року. З цим святом  також пов’язують безліч прикмет : «На Водохреща день теплий - буде хліб темний», «Якщо цього дня йде лапатий сніг - на врожай», «Якщо пасмурно - хліба буде вдосталь» та інші . Вивчаймо та шануймо звичаї нашого народу, свою національну культуру.         

Лицар українського слова

 Лицар українського слова

До 190 - річниці від дня народження Степана Руданського на абонементі відділу обслуговування користувачів Липовецької публічної бібліотеки  оформлено виставку-ювілей  під назвою «Лицар українського слова».

        Степан Руданський – український поет, перекладач античної літератури, автор класичних сатир на міжнаціональну та антиімперську тематику, лікар. Мав великий інтерес до живопису, старовини, народної творчості.

Вірші Руданський почав писати ще в семінарії у жанрі романтичної балади, в них помітний вплив фольклору й Т. Шевченка. Згодом він перейшов до громадянської поезії, засудження кріпацтва, заклик до праці на ниві рідної культури, звертання до славного минулого свого народу (історичні поеми).

З найбільшою силою поетичний талант Степана Руданського розкрився у його гумористичних творах, які найчастіше називають «співомовками». Це короткі віршовані оповідання, основою яких є народні анекдоти про класових поневолювачів та їхню потворну мораль. Фольклорному матеріалові поет надав великої соціальної гостроти, актуальності та викривальної сили. Писав Степан Руданський також байки, поеми, драматичні твори, перекладав з багатьох мов. Справжнім його творчим подвигом є український переклад «Іліади» Гомера.

Творчість Степана Руданського - невичерпне джерело мудрості й досвіду, глибокої думки й дотепного слова, нев'янучого народного гумору.