Сьогодні, 1 грудня, уродженцю села Хороша, мужньому Захиснику Вадиму Вадимовичу Віннічуку мало б виповнитися 22 роки... Але він назавжди залишиться двадцятирічним хлопцем з посмішкою, яка гріла всіх навколо.

    У січні 2023-го Вадим добровольцем підписав контракт і пішов захищати Україну. Пройшов підготовку у Великій Британії. Потім — 21-ша окрема механізована бригада. Визволяв Херсонщину, тримав оборону під Лиманом, Мар’їнкою, Миколаєвом, бився біля Тернів на Донеччині. Отримав поранення руки — і після реабілітації знову повернувся до побратимів. За мужність і вірну службу був нагороджений медаллю «Ветеран війни». 

    5 березня 2024 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту  Терни Донецької області, солдат Віннічук Вадим Вадимович «Вінні» загинув від удару ворожого FPV-дрона. 

    Похований Захисник у рідній Хороші. На Липовецькому ліцеї №2 встановлено Пам’ятний знак - меморіальну дошку.

    Він віддав найцінніше — своє молоде життя — щоб Україна могла жити вільно. Вічна та світла пам’ять Герою!

 Насильству немає виправдання

Щорічно 25 листопада світова спільнота відзначає Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок. Його оголосила Генеральна Асамблея ООН ще 1999 року, запропонувавши урядам, міжнародним і неурядовим організаціям проводити в цей день заходи, спрямовані на привернення уваги громадськості до проблеми насильства.

Історичною передумовою означеної дати стала трагічна подія 25 листопада 1960 року під час політичних протестів у Домініканській Республіці. Тоді за наказом домініканського диктатора Рафаеля Трухільо були жорстоко вбиті три політичні активістки, сестри Мірабал. Показова кривава страта сестер збереглася в народній пам’яті надовго, та мала світовий резонанс. У 1981 році активістки жіночих рухів вирішили вибрати дату їх загибелі як день протесту проти насильства щодо жінок. А з 1999 року цей день став міжнародною датою.

Символом проти всіх форм насильства над жінками стала біла стрічка. Вона символізує намір ніколи не чинити, не сприяти чи не залишатися байдужими до насильства проти жінок та викорінити це ганебне і небезпечне явище.

Сьогодні до Міжнародного дня боротьби  за ліквідацію насильства щодо жінок  на черговому засіданні жіночого  клубу «Горлиця» була проведена бесіда «Насильству немає виправдання».

    Вшануймо пам’ять Героя... Сьогодні, 26 листопада, Захиснику із села Богданівка Анатолію Анатолійовичу Паламарчуку виповнилося б 38 років…

    Його життєва дорога була шляхом відповідальності й мужності. Ще у 2015–2016 роках він добровольцем вирушив у зону АТО й півтора року стояв на передовій, захищаючи Україну. Тоді він повернувся додому живим, але війна, що знову спалахнула повним вогнем, покликала його вдруге. У листопаді 2023-го Анатолій знову став до строю.

    Солдат-кулеметник роти вогневої підтримки військової частини А1619, він до останньої миті залишався на варті нашої свободи. 6 січня 2024 року, виконуючи бойове завдання поблизу Первомайського Донецької області, наш Захисник прийняв свій останній бій...

    У рідному селі Богданівка відкрито меморіальну дошку на честь Героя. Вічна слава й світла пам’ять Захиснику України! Нехай його ім’я буде у серцях живих — як приклад відваги, любові та жертовності.

    У день народження Героя схилімо голови перед світлою пам’яттю нашого земляка Сергія Івановича Шевчука.

    Коли у 2014-му ворог пішов війною на Україну, Сергій став на захист Донбасу. Пройшов три ротації, стримував ворога, забезпечував зв’язок там, де від цього залежало життя побратимів. У серпні 2014-го — Іловайський котел. 25 серпня капітан Шевчук Сергій Іванович героїчно загинув, виконуючи бойове завдання в районі Дзеркального Донецької області. 

    Спочатку похований як невідомий воїн на Краснопільському цвинтарі в Дніпрі. 9 жовтня 2014 року перепохований з усіма військовими почестями у Новомосковську, де родина.

    За мужність і вірність присязі Указом Президента України капітан Сергій Шевчук нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно). Його ім’я викарбуване на меморіальній дошці випускників-захисників у Київському військовому інституті, на стіні Росошанської школи, на пам’ятній плиті біля Меморіалу Слави в рідному селі. 

    Вічна пам’ять Захиснику!

    22 листопада 2023 року у населеному пункті Новопрокопівка Запорізької області, під час виконання бойового завдання, загинув наш земляк — Андрій Петрович Баюрко, уродженець села Нападівка. За проявлену мужність та відданість Україні його посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня. 

    Андрій служив у лавах Збройних Сил України, боронив державу у складі 71-ї окремої єгерської бригади десантно-штурмових військ.
    Два роки тому, цього самого дня, під час бойової операції він дістав смертельні поранення внаслідок ворожого обстрілу. 

    Його відвага, самопожертва та вірність Україні назавжди залишаться прикладом для прийдешніх поколінь. На знак шани у рідній Нападівці, на фасаді гімназії, встановлено меморіальну дошку випускнику. 

    Світла пам’ять і вічна слава Андрію!

    Сьогодні, 22 листопада, вшануймо світлу пам’ять нашого земляка, Захисника України — Олександра Олександровича Глухенького, якому мало б виповнитися 42 роки...

    Олександр народився 22 листопада 1983 року в селі Лозувата. Працьовитий, відповідальний, щирий ще з дитинства. Колеги згадують його як справедливого, доброго та завжди готового допомогти.

    Після початку повномасштабного вторгнення він пройшов навчання в Україні та за кордоном і став до лав Сил спеціальних операцій, а згодом — служив оператором-вогнеметником у штурмовій роті 118-ї окремої механізованої бригади.
    6 березня 2025 року під час виконання бойового завдання на Курському напрямку, у районі населеного пункту Гуєво, Олександр загинув від кулі снайпера.  

    Він був серед тих, хто тримав оборону, хто власним життям і відвагою виборював мирне небо для всіх нас. Світла пам’ять Захиснику! Вічна слава!

 Ми вільні творити майбутнє

Щороку 21 листопада Україна відзначає День Гідності  і  Свободи. Це свято було встановлено в 2014 році на честь початку двох революцій, які змінили хід історії країни: Помаранчевої революції 2004 року та Революції Гідності 2013 року. Всупереч жорстокому тиску антидемократичного режиму українці об ’єдналися і відстояли своє право на вибір достойного життя та майбутнього.

Революція Гідності повернула людям віру у цінності свободи, гідності, та самопожертви, а також кинула виклик диктаторству, подвійним стандартам, корупції.      Революція Гідності сколихнула країну хвилею нечуваного патріотизму і показала важливість національної ідеї. Нині триває за неї боротьба. Наше суспільство здобуло право на зміни. Україна заплатила високу ціну за свій європейський вибір на Майдані і продовжує платити у війні зараз.

На сторінках багатьох сучасних книг закарбовано надзвичайно важливий період України і це допомагає всім нам згадати, побачити наскільки той час був епохальним кроком до зміни свідомості української нації.

Цій події присвячена виставка – вшанування «Ми вільні творити майбутнє», яка організована в читальній  залі КЗ «Липовецька публічна бібліотека». Користувачі можуть ознайомитися з книгами представленими на даній експозиції.