Гордий зватися українцем

Ула́с Олексійович Самчу́к — український письменник, журналіст і публіцист, редактор, лауреат УММАН, член уряду УНР на вигнанні, член ОУП «Слово».

Народився Улас Олексійович Самчук 20 лютого 1905 року в селянській родині у с.Дермань (Рівненська область). По закінченні народної школи в с.Телявці навчався у приватній гімназії у Крем’янці (Тернопільська область).

1927 р. – призваний до польської армії, з якої дезертирував і нелегально перейшов через кордон до Німеччини. Вступив до Бреславського університету, але невдовзі переїхав до Чехословаччини.

1929 – 1931рр. – закінчив Український Вільний Університет у Празі.

1926р. – опубліковане перше оповідання «На старих стежках » у журналі «Наша бесіда» (Варшава).

Довгий час перебував у Чехословаччині та в Закарпатській Україні.

1936р. – роман «Гори горять», спогад про перебування за кордоном.

1941-43 рр. — редактор газети «Волинь», що виходила у тодішній «столиці» України Рівному.

Був учасником змагань за створення держави Карпатська Україна. Цей досвід послужив для написання письменником низки творів, зокрема романів «Гори говорять» та «Сонце з заходу», які не втратили свого значення до дня сьогоднішнього – особливо в контексті тих подій, що зараз відбуваються на Закарпатті.

Багато їздив по Україні, побачив на власні очі жахи фашистської окупації, жалюгідний стан України.

У перші повоєнні роки Самчук був ініціатором створення нової літературної організації емігрантських письменників – Мистецького українського руху – МУР. Його було обрано першим головою цього об’єднання.

Творчість Самчука була довгий час під забороною в Україні. Лише за часів незалежної української держави письменник почав повертатися на свою Батьківщину. Було перевидано низку його творів. Це і згадувана «Волинь», перевидання якої викликало чималий резонанс. Це й роман «Марія», який вважається першим в українській літературі твором про Голодомор 1933 року.

«Улас Самчук – як справедливо зазначав Остап Тарнавський, – виправдав себе своєю творчістю, він не порушував вимог, поставлених перед собою…, в цьому сприяли йому не тільки врівноважений і твердий характер, а й талант, що ним обдарувала його українська земля, літературний досвід, здобутий на Заході, послідовна праця й бажання нового, кращого, досконалішого.»

Сьогодні, до 115-ї річниці з дня народження Уласа Самчука на абонементі відділу обслуговування користувачів Липовецької ЦРБ була представлена виставка-вшанування під назвою «Гордий зватися українцем».