Великий оповідач

 Великий оповідач

Анатолій Андрійович Дімаров народився у Миргороді на Полтавщині в учительській сім’ї. Після закінчення середньої школи був мобілізований до армії. У цей час розпочалася Друга світова війна, письменник воював на Південно-Західному фронті. Побував в окупації, був поранений. Після одужання деякий час партизанив. Увесь цей життєвий досвід пізніше відбився в його творах.

У 1949 р. він видав першу збірку оповідань «Гості з Волині». Протягом 1950-1951 pp. Анатолій Андрійович навчався в Літературному інституті ім.М. Горького у Москві, у 1951-1953 pp. – у Львівському педагогічному інституті; потім (1953—1956 pp.) – у Вищій партійній школі у Москві. Закінчивши навчання, працював редактором у видавництвах.

Творчий доробок Анатолія Дімарова складає кілька десятків томів. Він є автором нарису «Дві Марії» (1951), збірки оповідань та новел «На волинській землі» (1951), «Волинські легенди» (1956), «Через місточок» (1957), повісті «Син капітана» (1958), збірки повістей та оповідань «Жінка з дитиною» (1959), романів «Його сім’я» (1956), «Ідол» (1961), «І будуть люди» (1964) та інші.

Помер Анатолій Дімаров 29 червня 2014 року і похований у Києві на Бойковому цвинтарі.

Сьогодні до 100 - річчя від дня народження письменника на абонементі відділу обслуговування дорослих користувачів КЗ «Липовецька публічна бібліотека» організована виставка-ювілей під назвою «Великий оповідач ».

    Про своє творче кредо письменник говорив так: «Я б ніколи, мабуть, не став би педагогом, бо не люблю повчати людей. Я писав твори не для того, щоб вони втовкмачували вічні цінності, як люблять про це говорити деякі поважні метри, а щоб людина взяла мою книжку, забула про негаразди і їй трошки полегшало на душі від того, що вона прочитала. Оце моє основне завдання».