Війна забирає не просто наших відважних оборонців, вона забирає рідних, друзів. Тепер вони залишаються пекучим болем і світлим спомином у наших серцях... Сьогодні, 8 червня, минає рік від дня загибелі вірного сина України, її захисника Олексія Ігоровича Мазура.

З 2015 року, попри заборону лікарів, Олексій став боронити територіальну цілісність України. 2017 року успішно завершив курс за Програмою НАТО, отримавши військову спеціальність “Медик військ спеціального призначення”. Брав участь у зоні АТО/ООС на Донбасі. Згодом перевівся у медичну роту полку “Азов”, де ніс вірну службу фельдшером відділення збору та евакуації поранених медичної роти. У боях за Світлодарську дугу Захисник був нагороджений відзнакою Національної Гвардії України “За доблесну службу”. Закінчивши службу за контрактом у полку “Азов”, пройшов відбір у прикордонний спецпідрозділ “Дозор”.

Після важкої операції на коліні, з осені 2022 року Олексій Ігорович брав участь у підготовці військових задля захисту України. Навесні 2023 року виїхав до міста Запоріжжя у зону бойових дій, не підозрюючи, що там і закінчиться його  короткий життєвий шлях... Рятуючи життя поранених побратимів, Олексій загинув у населеному пункті Мала Токмачка Запорізької області. 

За свою віддану військову службу Олексій Мазур мав ряд відзнак і нагород, серед яких: відзнака Президента України “За участь у антитерористичній операції”, “Учасник АТО”, “Учасник бойових дій”. Посмертно Героя нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня. Напередодні роковин загибелі Олексія, на фасаді школи де навчався Захисник відкрито меморіальну дошку.

Нехай світлі спогади про Олексія завжди будуть сильнішими за смерть… Вічна пам’ять!