11 березня 1995 року народився Олексій Ігорович Мазур – людина, яка обрала шлях боротьби та самопожертви. Він любив життя, спорт, гори та тварин, але понад усе – Україну.

    З початком війни у 2015 році Олексій, попри заборону лікарів через пережиту хворобу, став до лав добровольчого батальйону «Свята Марія». Далі - служба у Національній гвардії, участь в АТО/ООС, відбір у спецпідрозділ «Дозор» та навчання за програмою НАТО. Олексій обрав шлях військового медика, бо знав, що там він зможе бути найбільш корисним.

    Фельдшер медичної роти бригади спецпризначення «Азов» рятував поранених під вогнем, витягав побратимів із-під обстрілів, до останнього залишаючись у найгарячіших точках. Після тяжкої операції міг залишитися у тилу, але повернувся на передову.

    8 червня 2023 року, виконуючи бойове завдання в Малій Токмачці на Запоріжжі, Олексій загинув. За роки служби врятував сотні життів, за що був удостоєний численних нагород, зокрема ордена «За мужність» III ступеня (посмертно).

    Олексій Мазур прожив коротке, але гідне життя. Його подвиг і самопожертва назавжди залишаться у пам’яті тих, хто його знав, любив, і всієї України.

    Герої не вмирають. Вічна пам’ять!