5 березня минає два роки від загибелі Захисника України Вадима Вадимовича Віннічука. Згадаймо в молитві юного воїна, якому назавжди залишиться лише 20...

    Вадим народився 1 грудня 2003 року в селі Хороша на Вінниччині. Навчався у Скитківській та Липовецькій школах, згодом закінчив Зозівський професійний аграрний ліцей, здобувши фах тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва. Працював на будівництві, трудився на заводі «Яблуневий дар». Брався за будь-яку роботу, мріяв про мотоцикл, хотів працювати на землі, створити родину, жити й радіти життю. 

    Та у 18 років зробив свідомий вибір — став на захист України. У січні 2023 року добровольцем підписав контракт. Пройшов підготовку у Великій Британії, після чого у складі 21-ї окремої механізованої бригади боронив державу на найгарячіших напрямках — Херсонщина, Лиман, Мар’їнка, Миколаїв, Терни. Отримав поранення, пройшов реабілітацію — і знову повернувся до побратимів. 

    5 березня 2024 року, виконуючи бойове завдання поблизу села Терни на Донеччині, солдат Вадим Віннічук з позивним «Вінні» загинув від удару ворожого FPV-дрона. 

    Він був життєлюбом і оптимістом. Добрий, чесний, мужній, справедливий — таким він назавжди залишиться у серцях тих, хто його знав. 

    Похований Вадим у рідному селі Хороша. Він віддав найдорожче — своє молоде життя — за нашу свободу. Він вірив у перемогу України. Вічна та світла пам’ять Герою!