Коли мовчать слова - говорять душі

Коли мовчать слова - говорять душі  

  Сьогодні у стінах нашої бібліотеки пройшла особлива зустріч – презентація книги «Душа в місті Марії» Вікторії Колмикової. Це була зустріч із пам’яттю, із болем, із любов’ю, яка сильніша за смерть. Присутні зібралися, щоб торкнутися сторінок книги, яка була написана не пером, а болем і безмежною любов’ю.  І згадати тих, чиї душі назавжди вписані в історію українського Маріуполя.

    Презентація книги «Душа в місті Марії» була приурочена до 4 річниці загибелі нашого земляка, молодшого сержанта полку «Азов», який загинув в місті Маріуполь – Мирослава Вишневого.

    Книга - є збіркою історій про тих, хто став янголами-охоронцями сталевого міста. Книга, яка не створювалася за законами літератури. Вона народилася із сердець матерів. Це книга, укладена жінками, які втратили найдорожче — своїх синів. Це не просто сторінки. Це сповіді. Це збережені голоси. Це душі, що залишилися там - у Маріуполі. Це материнський крик, який не вщухає вже четвертий рік.

    У центрі книги – жінки, матері, які несуть біль і перетворюють його на силу. Це історії про синів, які пішли в безсмертя, і про матерів, які стали берегинями пам'яті. Під час зустрічі учасники заходу мали можливість побачити фільм про книгу «Душа в місті Марії». Кожен зміг усвідомити цінність жертви, усвідомити героїзм молодих людей і зрозуміти, що у найстрашніші часи народжується незламність українського духу.

    На презентації книги були присутні матері, чиї історії лягли в основу цього видання, матері та дружини загиблих Героїв, міський голова Віктор Бичков та небайдужі жителі Липовеччини.

    Сьогоднішній захід став для кожного з нас чимось більшим, ніж просто презентацією. Ми гортали сторінки книги «Душа в місті Марії» і водночас гортали сторінки пам’яті про людину. Мирослав Вишневий залишив по собі не лише спогади, а й той особливий дух незламності, який ми відчуваємо в кожному рядку цієї книги. Кажуть, людина живе доти, доки про неї пам’ятають. І сьогодні, завдяки заходу, ми вкотре довели: пам'ять про Мирослава – жива!