18 квітня — день, коли біль не стихає... День пам’яті нашого земляка, мужнього Захисника України — Руслана Петровича Ткача, який загинув цього дня два роки тому.

    Руслан Ткач народився 25 вересня 1980 року в селі Щаслива у простій працьовитій родині. Після закінчення місцевої школи навчався у Зозівському ПТУ, де здобув професію електрика холодильних установок. Відслужив строкову військову службу на посаді зв’язківця. Повернувшись до мирного життя, працював на будівництві. 

    У червні 2022 року був призваний до лав Збройних Сил України. Службу проходив у складі 79-ї окремої десантно-штурмової бригади, у гранатометному взводі роти вогневої підтримки. Майже два роки він мужньо боронив рідну землю на передовій, залишаючись відданим військовій присязі. 

    Добрий, щирий, надійний товариш — таким запам’ятався Руслан побратимам. Він понад усе цінував дружбу і завжди був готовий прийти на допомогу. Спочатку надійшла тривожна звістка про зникнення безвісти, а згодом — страшне підтвердження непоправної втрати. 18 квітня 2024 року, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новомихайлівка Покровського району Донецької області, солдат Руслан Ткач героїчно загинув у бою за Батьківщину. 

    За особисту мужність і самопожертву Захисник нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). Похований у рідному селі Щаслива.

    Він віддав своє життя за Україну, й ми не маємо права забути... Світла пам’ять Герою! Слава Україні!