5 травня... День, який мав би бути наповнений світлом, теплом родинних обіймів і щирими привітаннями... Сьогодні свій 32-й день народження міг би зустрічати наш земляк — Юрій Віталійович Сорока. Але замість святкових слів — тиша, біль і пам’ять...

    Юрій народився 5 травня 1994 року у селі Іваньки. Ріс добрим, щирим, працьовитим хлопцем — турботливим сином для своїх батьків, надійним другом, людиною з великим серцем. Навчався у Вінниці, продовжив освіту на Черкащині, будував плани на життя, кохав, мріяв... Та понад усе — любив Україну. 

    Його шлях воїна розпочався ще у 2014 році, коли він служив у прикордонному загоні на Донеччині. Саме його контрольно-пропускний пункт одним із перших прийняв бій з ворогом. Там, у вогні війни, загартувався його характер, там він став справжнім Захисником. 

    Після служби Юрій повернувся до мирного життя — працював, одружився, підтримував батьків, допомагав у господарстві. Здавалося, життя починає входити у спокійне русло... Та знову прийшла війна. 

    З перших днів повномасштабного вторгнення він не зміг залишитися осторонь — знову став до зброї, знову пішов захищати свою землю. Як старший сержант, воював на одному з найгарячіших напрямків — під Мар’їнкою, де кожен день був боротьбою за життя і за Україну. 

    16 серпня 2022 року, у бою за рідну землю, обірвалося життя мужнього воїна. Йому було лише 28...

    За свою відвагу, вірність присязі та незламність духу Захисник посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. В Іваньківській гімназії відкрито меморіальну дошку на честь Юрія Віталійовича Сороки - випускника цієї школи.

    Світла пам’ять синові, чоловікові, щирому другові, безстрашному воїну... Він живе у наших серцях — у кожному спогаді, у кожній молитві, у кожному подиху вдячності. Вічна слава та пам’ять Герою!