Сьогодні, 13 червня, Дмитру Петровичу Громлюку мало б виповнитися 34 роки... Та, на жаль, його земний шлях обірвала війна. Вона забрала мужнього воїна, вірного сина України, який без вагань став на захист рідної землі. 

    Дмитро народився в селі Очитків у простій працьовитій родині. З дитинства був спокійним, відповідальним, розсудливим і щирим хлопцем. Після закінчення школи здобув фах у Вінницькому професійно-технічному училищі №7, відслужив строкову військову службу та свідомо обрав шлях захисника, уклавши контракт із Збройними Силами України. 

    У 2018–2021 роках проходив службу у складі 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка, був сапером. Навіть після демобілізації підтримував зв’язок із побратимами та командуванням, адже військове братерство стало невід’ємною частиною його життя. 

    Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Дмитро не чекав повістки. Не шукав виправдань і не стояв осторонь. Сам зв’язався зі своєю військовою частиною та повернувся до строю, щоб боронити рідну землю, свою родину, односельців і всю Україну. Побратими знали його як досвідченого, мужнього та відданого справі сапера. 

    18 червня 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу населених пунктів Времівка та Нескучне на Донеччині старший солдат Дмитро Громлюк загинув унаслідок мінометного обстрілу. 

    За особисту мужність, самовідданість і вірність військовій присязі Героя посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня та нагрудним знаком «За зразкову службу». У рідному селі встановлено меморіальну дошку на знак вічної пам’яті Захисника.

    Сьогодні ми згадуємо Дмитра не лише як воїна, а й як людину з добрим серцем, сильним характером і любов’ю до Батьківщини. Його життя стало прикладом справжнього патріотизму, а подвиг назавжди залишиться в пам’яті земляків і вдячних поколінь українців. Світла пам’ять Герою! Вічна слава Дмитру Громлюку, який віддав своє життя за свободу і незалежність України.