Сьогодні, 6 червня, згадаймо в молитві Миколу Володимировича Марківського — мужнього воїна, вірного сина України, який віддав своє життя за свободу та майбутнє нашої держави. 

    Народився Микола 6 червня 1975 року у Вінниці. Займався плетінням меблів із лози, працював на будівництві та у Вінницькому пожежному училищі Львівського державного університету безпеки життєдіяльності. Його життя не було легким: рано втратив батька, багато років доглядав за матір’ю, залишаючись для неї надійною опорою та підтримкою. 

    У жовтні 2024 року Микола був мобілізований до лав Збройних Сил України. Після навчання став навідником 2-го механізованого відділення 41-ї окремої механізованої бригади та виконував бойові завдання на найнебезпечніших напрямках. 

    14 грудня 2024 року, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Руське Порічне Курської області, солдат Микола Марківський загинув у бою, залишившись до останнього подиху вірним військовій присязі та українському народові. 

    Захиснику було лише 49 років. Та він обрав шлях воїна — став щитом між ворогом і Батьківщиною. Його повернення додому було довгим і болісним — майже півтора року рідні чекали звістки, але Герой повернувся до рідного краю вже на щиті, назавжди вписавши своє ім’я в історію боротьби за незалежність України. 

    Пам’ятаймо ціну, яку він заплатив за наше право жити під мирним українським небом. Вічна пам’ять і слава Герою!