Є люди, чий життєвий шлях не вимірюється лише роками. Він вимірюється добрими справами, любов’ю до рідних, відданістю своєму обов’язку та готовністю пожертвувати найдорожчим заради інших. 

    8 червня минає три роки з дня загибелі нашого земляка, мужнього Захисника України, військового медика бригади спеціального призначення «Азов» Олексія Ігорьовича Мазура. 

    Народився Олексій 11 березня 1995 року у місті Липовець. Ще в дитинстві йому довелося подолати важке онкологічне захворювання. Попри всі випробування, він не втратив віри в життя, мріяв бути корисним людям, любив спорт, гори, веломандрівки, тварин і завжди прагнув нових звершень. Освіту здобував у галузі будівництва та архітектури, однак справжнім покликанням для нього стало служіння Україні. 

    У 2015 році, коли ворожа агресія вже забирала життя українців, Олексій добровольцем вступив до батальйону спеціального призначення «Свята Марія». Попри застереження лікарів та обмеження за станом здоров'я, він свідомо обрав шлях захисника. Згодом проходив службу у Національній гвардії України, успішно завершив навчання за програмою НАТО та став військовим медиком. 

    Фельдшер відділення збору та евакуації поранених медичної роти бригади спеціального призначення «Азов», Олексій щодня ризикував власним життям заради порятунку інших. Він витягував побратимів із-під вогню, надавав допомогу на полі бою, боровся за кожне врятоване життя. Навіть після важкого поранення та складної операції не залишив службу, повернувшись туди, де був найбільше потрібен. 

    8 червня 2023 року, виконуючи свій обов'язок поблизу села Мала Токмачка Запорізької області, Олексій вирушив на евакуацію поранених військовослужбовців. Ворожий снаряд влучив у медичний автомобіль. Рятуючи інших, він віддав власне життя. 

    За роки служби Олексій Мазур врятував сотні українських воїнів. За мужність, професіоналізм і самовідданість був нагороджений численними відзнаками, серед яких відзнаки Президента України «За участь в антитерористичній операції», «Ветеран війни», нагрудний знак «За доблесну службу». Посмертно Героя нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня. 

    Олексій прожив лише 28 років. Але його життя стало прикладом того, як можна гідно пройти свій шлях, залишаючись вірним своїм принципам, своєму народові та  країні. Його подвиг назавжди залишиться в історії України, а світла пам'ять про нього — у серцях рідних, друзів, побратимів і всіх, хто знав цього мужнього воїна. Вічна пам'ять та шана Герою!