5 травня своє 30-річчя вже не зустріне наш захисник, відданий син українського народу Юрій Віталійович Сорока. Ціною свого життя він здійснив найбільший подвиг справжнього чоловіка - віддав своє життя за цілісність і незалежність України.

Свій військовий шлях Юрій розпочав з прикордонного загону на Донеччині. Саме тут у 2014 році його контрольно-пропускний пункт прийняв перший бій з ворогом. Після повернення із зони АТО, захисник одружився. Молодий чоловік мріяв про спокійне майбутнє своєї сім’ї, мав багато планів на життя, але повномасштабне вторгнення рф на Україну перекреслило всі ці плани та мрії, відданий воїн у перші ж дні повернувся у стрій боронити наш спокій та волю. 16 серпня 2022 року Юрій загинув у бою при виконанні бойового завдання в районі населеного пункту Мар’їнка Донецької області.

За сумлінне та бездоганне виконання службового обов’язку у Державній прикордонній службі України старшого сержанта Сороку Юрія Віталійовича  посмертно відзначено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

На віки-вічні ім'я Юрія Сороки буде вписане в історію нашої громади та України, як воїна – Героя. Світла та вічна пам’ять!

Минає час та не минає біль втрати... 5 травня минає два роки з дня загибелі військовослужбовця, уродженця міста Липовець, справжнього воїна Владислава Валерійовича Стадніка.

У 2016 році, відразу після закінчення навчання на мирну професію, Владислав став на захист нашої країни. Його військовий шлях проліг на шість років, за цей час він тричі продовжував контракт. Пережив п’ять ротацій та пройшов не одне пекло війни. За ці роки Владислав дослужився від солдата до головного сержанта командира 1-го кулеметного взводу роти вогневої підтримки. За військову звитягу має 4 відзнаки, з них 2 - відзнаки Президента, які вручили за самовіддану службу.     Владислав Валерійович брав участь у визволенні територій Київщини та  Чернігівщини. Стримував загарбника на Миколаївщині, де й прийняв свій останній бій. Отримав важке поранення і у свої неповні 25 років відлетів до небесного війська.

Мужньо виконавши військовий обов’язок в бою за Україну, її свободу та незалежність наш земляк до останнього подиху був відданий військовій присязі на вірність українському народу. Пам’ятаймо подвиг наших Героїв і схилімо голови перед усіма, чиї імена і вчинки навіки вписані в історію нашої України!

Вічна шана та світла пам’ять Герою!

Великдень: історія, традиції і звичаї

Великдень: історія, традиції і звичаї

Зовсім скоро українці відзначатимуть одне з найбільших християнських свят – Великдень. Традиція його святкування  сягає сивої давнини, коли люди вірили у різних богів і богинь. У ці давні часи весна символізувала відродження життя, а люди  відзначали прихід весни як свято. Згодом, коли більшість населення перейшло на християнство – Великдень став символом Воскресіння Христа, який приніс себе в жертву за гріхи людей і спокутував їх своїми стражданнями.  

Сьогодні до нашої бібліотеки завітали учні 4-А класу Липовецького ліцею №1 ім. В. Липківського. Під час віртуально пізнавальної розвідки «Великдень: історія, традиції і звичаї» діти ознайомилися з історією свята, ділилися розповідями про його святкування в своїх родинах, дізналися про традиції святкування  Великодня в різних країнах та брали участь у вікторині.

Можливо і святкуємо ми всі Великдень у світі по різному, проте в цей день нас об’єднує одне – молитва до Бога, віра і надія у світле майбутнє. Адже, Великдень – особливий день. День, коли життя та світло перемагає темряву.

 Любі друзі! Нехай цей день принесе кожному із нас світло й благополуччя, а його радісна атмосфера заповнить наші серця любов’ю та щастям.

Щасливого, спокійного, мирного Великодня!

Великодня радість землю обіймає

Великодня радість землю обіймає

Наближається одне з найбільших християнських свят — Великдень. Всі ми чекаємо це свято з піднесеним настроєм, надіями та сподіваннями. Це дійсно Великий день, який прославляє Воскресіння Ісуса Христа. Він знаменує собою любов до життя, перемогу над смертю і надію на вічне існування. Це свято має свої традиції, які встановлювалися поступово протягом багатьох століть.  Наші предки пов'язували це свято ще й з весняними польовими роботами. Було прийнято пекти великодні "бабки" і прикрашати різноманітними способами яйця, котрі ми знаємо як сучасні куличі, паски, писанки і крашанки.

Напередодні свята Великодня у читальній залі КЗ «Липовецька публічна бібліотека» організована народознавча виставка «Великодня радість землю обіймає». Яка  пропонує книги, що розповідають про християнські та народні традиції святкування Пасхи, а на сторінках періодичних видань відвідувачі знайдуть рецепти приготування пасок та Великодніх страв.                                    

Магічний символ Великодня

 Магічний символ Великодня

    Писанка - один з елементів обрядової традиції свята Великодня. А робота з цим елементом - це не лише творчий процес, але і спосіб зближення з культурою, історією та національними традиціями. З нагоди Великого свята, вже традиційно, у відділі обслуговування дорослих користувачів КЗ “Липовецька публічна бібліотека” відбувся майстер-клас по писанкарству під назвою “Магічний символ Великодня”. Цьогоріч, на захід завітали учениці 10 класу Липовецького ліцею №1 ім. Василя Липківського разом з учителькою Лілією Петрівною Слободянюк.

    Під час майстер-класу учасниці не лише навчились писати писанки, а й дізналися про історію та символіку цього виду українського народного мистецтва з листівки-пам’ятки, яку підготувала бібліограф-краєзнавець.

    Загалом, майстер-клас видався пізнавальним і приємно атмосферним, адже учасниці повністю занурились у захоплюючий багатоетапний процес виготовлення свого магічного символу Великодня. Бо поки пишуться писанки, доти на світі панує добро.

    Дякуємо всім, хто долучається до наших заходів! Слідкуйте за нашими оновленнями, адже ще багато цікавого чекає на нас та наших користувачів!

    Минає рік, як на війні з російськими окупантами загинув справжній син України, наш захисник із села Росоша Віталій Миколайович Заводнюк.

    З початком повномасштабного вторгнення Віталій був мобілізований та став боронити спокій українців від кровожерливого ворога у складі Національної гвардії України. Мужній воїн вірно ніс службу у званні солдата номера обслуги 1-го відділення 1-го взводу ОП 12 роти військової частини 3027. Загинув захисник у  важких боях поблизу населеного пункту Білогорівка Сіверодонецького району на Луганщині.

    Без сина залишились батьки Микола Олександрович та Лідія Дмитрівна, без чоловіка - дружина Наталія Юріївна, без батька донька Катерина. У пам’яті земляків та знайомих Віталія, він назавжди залишиться життєрадісною, щирою людиною, мужнім і хоробрим воїном, добрим чоловіком та батьком.

    Вічний спокій душі та слава воїну, який віддав життя за волю та незалежність України! Слава Україні! Героям Слава!

    Час невпинний. Але він не зітре з нашої пам'яті імена Героїв сьогодення, які віддали життя у війні за Україну. Сьогодні минає два роки, як загинув наш земляк, майстер-гранатометник військової частини А1619 Анатолій Анатолійович Юзва.

    Ніс службу Анатолій у складі 59-ї окремої мотопіхотної бригади ім. Якова Гандзюка. З 2015 року захищав єдність і цілісність України у зоні Антитерористичної операції. З повномасштабним вторгненням ворога, солдат знову став на захист рідної землі. 2 травня 2022 року, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Шевченкове, що під Волновахою, внаслідок осколкового поранення, захисник загинув.

    Анатолія Анатолійовича посмертно нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня.

    Герої української землі не вмирають і світла пам’ять про них живе у нашій пам’яті, у широких пшеничних полях, синьому небі, в бистрих водах наших річок, у кожному подиху, в кожному стуку серця. Вічна пам’ять та слава Герою!