Під хресним  оберегом

Хрещення  Київської Русі  стало однією з найважливіших подій в історії України. Хрещення  мало не лише історичне значення – воно насамперед  духовно та культурно поєднало наш народ з європейським світом і таким чином стало важливою віхою в розвитку української державності.

Прийняття християнства населенням Русі  мало вирішальний вплив  на її подальшу долю. Київська Русь стала однією з цивілізованих держав світу і почала розвиватися в новому напрямі.

Знаменній події  хрещення Київської Русі-України  приурочена  духовно-історична бесіда «Під хресним оберегом», проведена в районній бібліотеці для дітей. Книги з тематичної виставки «Джерела вічної духовності» перенесли юних читачів в атмосферу  історико-культурних подій, які відбувалися під час масового хрещення  у 988 році мешканців Києва, а згодом й інших міст Руської держави князем Володимиром Святославовичем.

Хрещення Русі. Історія віків

                       
        

           28 липня в Україні відзначається День хрещення Київської Русі-України   та Дня рівноапостольного князя Володимира. Ця дата обрана не випадково, адже саме в цей день Православна Церква вшановує пам’ять Святого рівноапостольного князя Володимира, хрестителя Київської Русі.

Напередодні до Дня хрещення Київської Русі  в читальній залі Липовецької центральної районної бібліотеки відбулося чергове засідання клубу «Горлиця». На засіданні пройшла історична година   «Хрещення Русі. Історія віків». Бібліотекар читальної  зали та Інтернет  -  центру  Козел Т.С. розповіла присутнім  про прийняття християнства - найвизначніше досягнення князя Володимира.  Прийняття християнства принесло позитивні зрушення, бо нова віра, на відміну від усіх інших релігій, несла не агресивну політику. Саме ця мирна політика підняла князівську владу на небувалу висоту, зміцнила зв’язок між окремими частинами могутньої держави, підняла міжнародний авторитет. Отже прийняття християнства було прогресивним явищем бо воно сприяло формуванню, зміцненню і розвитку державності та розвитку культури Це свято, яке духовно об´єднало українців, живить нашу віру у мир та добро на землі.

ТІКАЙ ВІД СПЕКИ ДО БІБЛІОТЕКИ

Літо для  працівників Турбівської бібліотеки для дітей – це пора творчості, фантазії, активізації усіх форм індивідуальної та масової роботи з читачами-дітьми, можливість ближче пізнати їх. Ми намагаємось, щоб кожне відвідування дитиною бібліотеки було сповнене гарних вражень не тільки від отриманої літератури, а й приємно провести їхній вільний час . Максимально розширити світогляд дитини, збагативши новими знаннями та враженнями. А в цьому звісно, допоможе тільки книга, та гарна атмосфера. Для користувачів молодшого, середнього та старшого шкільного віку бібліотекарі облаштували зону відпочинку, де діти можуть відпочити, посмакувати та поспілкуватися.

Отож,  запрошуємо завітати до бібліотеки!

Андрій Гудима – поет, прозаїк, публіцист і науковець

Народився Андрій Дмитрович в селі Слобода-Носковецька Жмеринського району Вінницької області в селянській родині. Закінчив Білоцерківський сільськогосподарський інститут (1964). Доцент кафедри ботаніки і фізіології рослин Білоцерківського державного аграрного університету. Кандидат сільськогосподарських наук. Нині на заслуженому відпочинку.   З-під його пера вийшло близько сорока літературно-художніх видань: книги віршів, поем, романів у віршах; прозові романи, повісті, нариси, п’єси.  Лауреат літературної премії ім. М. Трублаїні (1968), Білоцерківської міської літературно-мистецької премії ім. І. С. Нечуя-Левицького (1992) та республіканської ім. І.С. Нечуя-Левицького (1996), республіканської ім. М. Коцюбинського (1994), обласної літературної премії ім. Г. Косинки (2007),  почесний громадянин  м. Білої Церкви. Член СП України з 1977 року.

Андрій Дмитрович Гудима – сповнений оптимізму, нових творчих задумів і любові до України, переймається болями її і живе новими видавничими клопотами.

До 80 – річчя від дня народження Андрія Гудими на абонементі Липовецької ЦРБ організовано перегляд літератури «Андрій Гудима – поет, прозаїк, публіцист і науковець» для  користувачів бібліотеки.  

II Універсал Центральної Ради та його місце в історії української революції

        II Універсал був неоднозначно сприйнятий українцями. Чимало з них розцінили його як зраду, назвавши «другим Переяславом». Гострій, почасти справедливій, критиці піддав його лідер українських націоналістів Микола Міхновський. Більше користі з українсько-російського договору (а саме таким були II Універсал у поєднанні з Декларацією ТУ) отримали росіяни. Визнаючи право українців на автономію, Тимчасовий уряд, не давав їм нічого зверх того, що вони вже і без його благословення здобули. Більше того, УЦР навіть відмовилася від певної свободи дій. Так, зокрема, вона запевнила, що налаштована рішуче «проти замірів самовільного здійснення автономії України» до скликання Установчих зборів. До того ж, УЦР добровільно віддавала Тимчасовому урядові право затвердження членів українського Генерального секретаріату, яке раніше належало їй. Отже, у політичному розумінні це був крок назад у розвитку української революції. Водночас це був компроміс.

    Сьогодні до 100 – річчя від дня проголошення II Універсалу УЦР у читальній залі Липовецької ЦРБ відбулася презентація книжкової викладки під назвою «II Універсал Центральної Ради та його місце в історії української революції» на яку були запрошені користувачі бібліотеки.  

.

Ця пісня барвиста про сонце й хмаринку, про рідну Вкраїну, що тоне в барвінку

До 100 – річчя  від дня народження Марії Познанської, незаслужено призабутої останнім часом  поетеси, талановитого лірика, неперевершеного майстра чарівного слова, лауреата премії ім. Лесі Українки, в районній бібліотеці для дітей задушевно бринів поетичний струмочок «Ця пісня барвиста про сонце й хмаринку, про рідну Вкраїну, що тоне в барвінку».

Перед дітьми відкрився чарівний і неповторний світ природи, який потрібно всім любити і берегти.

Книжкова викладка літератури «Співуча душа поетеси» продовжить знайомство з чудовою поезією Марії Познанської та літературою про неї.

Ой на Івана на Купала, дівчина  віночок на воду пускала

Купало, Купало,

Чи ти з неба впало,

Чи з землі взялося,

Що таке вдалося?

З глибини віків прийшло до нас Купало – свято літнього сонцестояння, свято тепла, буяючиї зелені, молодості та кохання. За язичницьким повір’ям, це – ніч шлюбу бога літнього сонця Купала з богинею води Мареною. Від того, як вшанувати це свято, залежав майбутній урожай, тому під час свята слід було «пошлюбувати» Купала з Мареною. Для цього дівчата на селі збирались і наряджали Марену. Робили її з гілки, яку прикрашали вінками, стрічками, свічками, квітами . Вбрану Марену (її ще називали Кострубою) вкопували в лузі, на місці, де мало розводитися багаття.   

За народним звичаєм цього дня молодь зі співами й жартами прямує до річки, розкладає вогнище та танцює навколо них. Багато таємниць обіцяє розкрити ніч на Івана Купала.

Купальські дійства в Україні  - це магія рідної землі, це бальзам для душі, який надає сил і наснаги і в наші дні.     

Сьогодні до свята Купала у читальній залі Липовецької ЦРБ відбувся  народознавчий калейдоскоп під назвою «Ой на Івана на Купала, дівчина  віночок на воду пускала» ,для користувачів бібліотеки. Свято Івана Купали належить до числа найбільш шанованих, найважливіших, свят у році. В наш час традиції його святкування зберігаються і відроджуються, воно і досі полонить нас своєю красою і самобутністю.