«ВІЛ /СНІД: сьогодні варто знати більше»

1 грудня вся світова спільнота відзначає Всесвітній день боротьби зі СНІДом.

       Цього дня людство згадує про те, яку серйозну загрозу для життя людей несе ця глобальна проблема.

Чума 21-го століття, як часто сьогодні називають СНІД, була офіційно відкрита 5 червня 1981 року в Центрі контролю захворювань Сполучених Штатів Америки. Синдром набутого імунодефіциту в останні десятиліття поширюється зі швидкістю епідемії.

Вперше цей день відзначався 1 грудня 1988 року. Таке рішення затвердили на міжнародній зустрічі міністрів охорони здоров'я, які обговорювали необхідність обміну інформацією щодо ВІЛ-інфекції та СНІДу.

 Проблема поширення ВІЛ-інфекції впродовж 30 років усе ще залишається актуальною для світової спільноти. Сьогодні масштаби поширення вірусу імунодефіциту людини набули глобального характеру і постають реальною загрозою соціально-економічному розвитку більшості країн світу.

 Символом боротьби зі СНІДом є червона стрічка, яка була задумана весною 1991 року. Її ідея належить художнику Франку Муру. Проект "Червона стрічка" (перевернута "V") – символ співчуття, підтримки і надії на майбутнє без СНІДу.

Напередодні до Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом в читальній залі Липовецької ЦРБ бібліотекар І категорії Козел Т.С. провела інформаційне досье для користувачів бібліотеки під назвою «ВІЛ /СНІД: сьогодні варто знати більше».

ВІЛ/СНІД. 

Знати, щоб жити

Проблема ВІЛ/ СНІДу є однією з найсерйозніших на планеті. Започаткували День боротьби з цією недугою ще 1988 року.

До Всесвітнього дня боротьби зі СНІДОМ в районній бібліотеці для дітей організовано викладку-застереження «ВІЛ/СНІД. Знати, щоб жити» біля якої проведено пізнавальну бесіду «Разом проти СНІДу».

Діти ще раз переконалися в тому, що проблема ВІЛ-СНІДу стосується кожного і потрібно не бути байдужими до власного життя та життя інших людей, яке також може залежати від небезпечної поведінки кожного із нас.

Чарівний світ пригод 

та гумору

В літературне віконце «Чарівний світ пригод та гумору», присвячене 70-річчю від дня народження Ярослава Стельмаха, зазирнули учні 4-А класу ЗОШ  І-ІІІ  ст. № 1 ( класовод І.В. Щедрик).

 Вони дізналися багато цікавих фактів з життя та творчості українського письменника, драматурга, кіносценариста, перекладача, лауреата премії ім. Л. Українки.  Переглянувши відео  «Митькозавр із Юрківки»,  діти уявою перенеслися до лісового озера і вистежували страшне чудовисько – химеру…

  Його твори для дітей: «Найкращий намет», «Вікентій Прерозумний», «Голодний, злий і дуже небезпечний», «Якось у чужому лісі», відзначаються захоплюючим сюжетом, тонким гумором, їх хочеться читати і перечитувати. В них такі захоплюючі і кумедні пригоди…  Хочете, щоб вас не полишав гарний настрій?

 Тоді мерщій читайте книги  Ярослава Стельмаха з книжкового фонду районної бібліотеки для дітей!

  

«Чорним болем серце плаче»

Кажуть, що минуле не належить нікому зокрема. Воно — надбання нинішніх і майбутніх поколінь, бо саме їм належить винести з нього всі найсерйозніші уроки, щоб подібні людські трагедії не повторилися. Сьогодні, 23 листопада в нашій державі відзначається День пам’яті жертв голодоморів.

Голодомор 1932-1933 років - один з найстрашніших злочинів проти людства. Тоді в державі з одним з найрозвиненіших в Європі агропромисловим комплексом люди мільйонами гинули від голоду.

Голодомор в Україні 1932-33 років був штучним голодом з метою винищення українського селянства. Виконавці відбирали в селян худобу, урожай і навіть посівний матеріал на наступний рік. Дороги у великі міста просто перекривали, а тих, хто намагався туди потрапити - розстрілювали.

До Дня пам’яті жертв голодоморів у читальній залі відділу обслуговування користувачів Липовецької ЦРБ представлена виставка-реквієм «Чорним болем серце плаче».

Голодомор: трагедія і пам’ять

Голодомор –  акт геноциду Українського народу, здійснений керівництвом ВКП(б) та урядом СРСР у 1932-1933 роках, шляхом організації штучного масового голоду, що спричинив загибель мільйонів українців на території Української СРР, де переважну більшість населення становили українці, з метою придушення українського національно-визвольного руху і фізичного знищення частини українських селян.

Через насильницьке вилучення продовольства, блокаду сіл та цілих районів, заборону виїзду за межі охопленої голодом України, згортання сільської торгівлі, репресії щодо незгодних тоталітарна система створила для українців життєві умови, розраховані на їхнє фізичне знищення. Така політика режиму – злочин проти людяності, який відповідає Конвенції ООН від 9 грудня 1948 року про запобігання злочину геноциду і покарання за нього.

Визнання Голодомору 1932 –1933 років геноцидом Українського народу законодавчо закріплено Законом України “Про Голодомор 1932 – 1933 років в Україні”, ухваленим Верховною Радою України 28 листопада 2006 року.

Напередодні Дня пам’яті жертв голодоморів, який щорічно відзначається у четверту суботу листопада у відділі обслуговування користувачів Липовецької ЦРБ для користувачів юнацького віку було проведено історичну бесіду «Голодомор: трагедія і пам’ять».

«Поминаючи мертвих сьогодні,

 Ми рятуєм майбутнє живих…»

У четверту суботу листопада українці вшановують жертв голодоморів, зокрема, найстрашнішого – Голодомору 1932-1933 років.

Голодомор став наслідком терористичної діяльності комуністичного режиму, який штучно створив умови існування, несумісні з життям, то­му радянська соціально-економічна політика тих років мала ви­разні ознаки геноциду. Примусові хлібозаготівлі, «червоні валки», «червоні толоки», «чорні дошки», натуральні штрафи, «хлібозаготівельні глибинні пункти», «конвеєрний метод», поз­бавлення житла, присадибної землі, унеможливлення пересу­вання та інші форми терору (розкуркулення, депортації, ув’яз­нення, розстріли) розкривають далеко неповний перелік репре­сивних дій зі свідомою мотивацією масового вбивства великих груп людей. 

Серед багатьох болючих сторінок історії українського народу тема Голодоморів залишається однією з найскладніших та найдраматичніших.

Напередодні Дня пам’яті жертв голодоморів на абонементі відділу обслуговування користувачів Липовецької ЦРБ завідувач відділу Цивилюк В.Р. представила виставку-спомин «Поминаючи мертвих сьогодні, Ми рятуєм майбутнє живи живих…». Виставка має ІІІ розділи:

Розділ І: «Забуттю не підлягає». В ньому представлені документальні свідчення страшних років голодоморів.

Розділ ІІ: «Свіча пам’яті». Містить матеріали про глибокий слід, який залишив голодомор 1932-1933 років в історії українського народу. Голод виявився найжахливішою зброєю масового знищення та соціального поневолення селянства.

Розділ ІІІ: «Спогади про 33-й» вміщує матеріали зі свідченнями очевидців тих страшних років.  Пам'ять - нескінчена книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни.

Сьогодні, через 76 років, жахливо ступати болючими стежками страшної трагедії, яка розігралася на землі квітучого українського краю. Багато сторінок вписано криваво - чорним кольором. Читаєш і подумки здригаєшся від жаху. Особливо вражають сторінки, де викарбувано слова про голод: "Немає страшнішої смерті, ніж повільна смерть від голоду". Отак вмирала майже вся Україна.

Голодні очі дивляться у вічність

Вже минуло 87 років від часу національної трагедії в Україні, однак мученицька смерть мільйонів людей від голоду, в тому числі і дітей, на теренах найродючіших чорноземів й досі вражає кожну мислячу людину.

До цієї трагічної дати в історії нашого народу, в районній бібліотеці для дітей експонується виставка-реквієм «Голодні очі дивляться у вічність».

Пам’ятаймо про Голодомор.

Тож схилімо голови в скорботному мовчанні, 23 листопада о 16 годині запалімо свічку  пам’яті, аби душі загиблих у ті страшні роки відчули ми не забули про них, ми пам’ятаємо!