У молитві згадаймо Героя Євгенія Сергійовича Лушнікова, який ціною власного життя захищав нашу свободу та майбутнє України. Сьогодні минає рік, як захисник родом із села Славна загинув у війні.

    З початком повномасштабного вторгнення ворога Євгеній без вагань став добровольцем до лав ЗСУ. Отримавши важке поранення, лікувався, але навіть група інвалідності не стала для нього перепоною – він повернувся до побратимів та у складі 46-ї окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ виборював перемогу України.

    Його відвага та патріотизм були відзначені нагородами: медаллю “Честь. Слава. Держава” у 2022 році, почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ “За взірцевість у військовій службі” та орденом “За мужність” у 2023 році.

    7 січня 2024 року Євгеній Лушніков загинув під час ворожого обстрілу поблизу населеного пункту Курахове на Донеччині, захищаючи нас і нашу країну.

    Світла пам'ять житиме в серцях тих, хто знав і любив його, а Україна ніколи не забуде свого Героя. Вічна шана та пам’ять Захиснику України! 

    Вшануймо пам’ять захисника, який віддав своє життя за свободу і незалежність нашої держави. Сьогодні, 6 січня, минають роковини з дня загибелі мужнього оборонця України родом із села Богданівка Липовецької громади -  Анатолія Анатолійовича Паламарчука.

    У 2015–2016 роках, Анатолій уже боронив Україну в зоні АТО, захищаючи її цілісність і суверенітет. Після демобілізації працював та створив родину. Однак війна знову покликала його до строю. У листопаді 2023 року Анатолій був мобілізований до лав Збройних Сил України, де служив у кулеметному взводі роти вогневої підтримки військової частини А1619.

    6 січня 2024 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту  Первомайськ Донецької області, у віці 36 років, Анатолій віддав своє життя за волю українців. Його смерть – це невимовний біль для родини, друзів і побратимів.

     Світла пам'ять та слава Герою!

Водохреща йде до нас

 Водохреща йде до нас

    Водохреща або Ордана, Йордана, Богоявлення – третє і завершальне велике свято різдвяно-новорічного циклу, яке православні християни відзначають 6 січня. Із Хрещенням Господнім пов'язують хрещення в річці Йордані Христа.

    Вважається, що на Водохреща, з опівночі до опівночі, вода набуває цілющих властивостей і зберігає їх протягом року, лікуючи тілесні й духовні хвороби. Набрати води на свято і зберігати її вдома протягом року, аж до наступного січня – річ звичайна для більшості віруючих. Зберігають її, як і колись, у скляному посуді. Традиція пити водохресну воду, вмиватися нею і обмивати дітей зберігається і сьогодні. Вважається, що ця освячена вода наділена цілющими властивостями та може виліковувати хвороби.

    Народознавче вікно під назвою "Водохреща йде до нас" відбулося у  читальній залі відділу обслуговування дорослих користувачів.

Нехай це світле свято принесе у ваше життя мир, любов та благодать. Нехай свята вода змиє всі печалі, дарує чистоту душі та оновлення серця. Нехай ангели оберігають ваш дім. З Хрещенням Господнім!

    Вшануймо пам’ять Захисника Михайла Степановича Нечипорука, який до останнього подиху віддано служив Україні.

    Михайло Нечипорук народився 31 грудня 1966 року. Дитячі роки провів у Липовці разом із родиною. Після закінчення місцевої школи навчався у Вінницькому політехнічному інституті, де здобув диплом факультету машинобудування. У мирний час працював у сфері виготовлення вікон і дверей. У Вінниці створив сім’ю, разом із дружиною виховував двох дітей.

    З початком повномасштабного вторгнення ворога, Михайло Степанович разом із старшим братом добровільно долучився до лав Збройних Сил України. Це було свідоме і мужнє рішення справжнього патріота. Він став частиною мобільної групи, що захищала українське небо, «полюючи» на ворожі дрони.

    Михайло був людиною, яка завжди думала про інших, надихала своїм спокоєм і добротою. Однак війна змусила взяти зброю, щоб захистити рідну землю. На жаль, серце оборонця зупинилося 15 березня 2024 року.

    Михайло Нечипорук похований із військовими почестями на Алеї Слави Сабарівського кладовища у Вінниці.

    Вічна слава та пам’ять оборонцю! 

    Схилімо голови перед пам’яттю Героя – Івана Анатолійовича Педоренка, який віддав своє життя за Україну.

    Іван Анатолійович народився 25 грудня 1979 року у селі Війтівці Липовецької громади. Після закінчення школи працював у місцевому господарстві. У 2015 році переїхав до Шумської громади Тернопільської області, де працював у фермерському господарстві “Беріжок”.

    У жовтні 2022 року Іван був мобілізований до Збройних Сил України. Підготовку проходив у Великій Британії, після чого ніс службу у 73-му морському Центрі спеціальних операцій. З початку повномасштабного вторгнення Герой виконував завдання в найгарячіших точках фронту, зокрема брав участь у звільненні Херсонщини. Особливу сміливість та професіоналізм він продемонстрував під час висадки десанту на острів Зміїний, за що був нагороджений відзнакою "Золотий Хрест".

    29 лютого 2024 року Іван Анатолійович загинув разом із побратимами під час операції на Тендрівській косі Херсонської області, прикриваючи відхід свого підрозділу.

    Герой до останнього подиху захищав нас і всю Україну. Його подвиг назавжди залишиться в наших серцях.

    Вічна слава Захиснику! Слава Україні!

Із Різдвом Христовим щиро вітаємо! Миру, щастя й здоров’я усім Вам бажаємо!

 

Із Різдвом Христовим щиро вітаємо!

Миру, щастя й здоров’я усім Вам бажаємо!

Різдво Христове - це Величне радісне свято, яке є початком й основою для інших святкувань. Саме в цей час духовна радість обіймає кожного, прославляючи народження Христа.

Сьогодні Різдво Христове  святкує увесь світ. У кожній країні існують свої унікальні традиції святкування, які передають національний колорит, дух народу, його звичаї: традиційні страви, музичний фольклор, святкову атрибутику.

В Україні свято Народження Ісуса Христа поєднало в собі вірування наших предків, які з покоління в покоління передаються нащадкам.

У читальній залі КЗ «Липовецька публічна бібліотека» на черговому засіданні  жіночого клубу «Горлиця» представлено  виставку - привітання «Із Різдвом Христовим щиро вітаємо! Миру, щастя й здоров’я усім Вам бажаємо!», яка  розповідає  про звичаї та традиції книги про звичаї та традиції українського народу в зимові свята: українського  народу  під час святкування Різдва.

Ми повинні знати та шанувати  кращі традицїі нашого народу, бо від цього залежить наша духовність, наша цивілізованість і, врешті-решт, майбутнє нашої рідної землі.

    У день народження загиблого Героя Віталія Петровича Присяжнюка схилімо голови перед його світлою пам’яттю. Захисник родом із Липовця поклав життя за свободу і незалежність України.

    Віталій був не лише відданим сином своєї країни, а й прикладом незламності, мужності та жертовності. Його шлях воїна розпочався у 2017 році на Донеччині та Луганщині, де він став до лав 128-ї Закарпатської гірсько-штурмової бригади, виконуючи обов’язки водія-заряджаючого обслуги артилерійського взводу.

    З початком повномасштабного вторгнення Віталій не вагався жодної миті. Боровся за звільнення Бучі, захищав Миколаївщину та Херсонщину, стояв на передовій Бахмута та Соледара, завжди залишаючись у найгарячіших точках фронту. Його мужність і професіоналізм стали невід'ємною частиною боротьби за нашу свободу.

    3 листопада 2023 року, старший солдат Віталій Присяжнюк загинув внаслідок ракетного удару по населеному пункту Зарічне Запорізької області.

    Пам’ятаймо його, як справжнього Героя, нескореного і сміливого, вірного своїй присязі до останнього подиху.

    Вічна слава Захиснику!