Левко Боровиковський – український поет – романтик, байкар, етнограф, філолог

      Першим українським поетом - романтиком називають Боровиковського дослідники. З його іменем в українській поезії нового періоду пов’язане звернення до національної історичної тематики, зокрема козацької та широке культивування жанру балади. Поетові притаманний значний інтерес до національного фольклору та його творче освоєння: запровадження мотивів народних переказів, повір’їв, легенд, розбудова поетики віршового твору на основі елементів народної пісенності. Л. Боровиковський шукав також шляхи закладання нових естетичних принципів інтерпретації іншомовних текстів в українському письменстві.

        Левко Іванович Боровиковський народився 22 лютого 1806 р. (за іншими – опосередкованими – даними, народився 1808 р.) в с. Мелюшки Хорольського повіту на Полтавщині в родині дрібного поміщика. Початкову освіту здобув удома, згодом навчався в повітовому училищі в м. Хоролі, у Полтавській гімназії.

         Як поет-романтик Боровиковський не тільки сприйняв ранні романтичні імпульси, а й багато в чому визначив провідні тематичні і жанрово-стильові тенденції наступного розвитку романтизму в українській літературі. Чільне місце в його творчості належить фольклорно-побутовій баладі («Молодиця», «Убійство», «Рибалка», «Розставання», «Чорноморець», «Вивідка»), нерідко з казково-фантастичним змістом («Маруся», «Чарівниця», «Заманка», «Гайдамаки»

         До 210 - річниці від дня народження Левка Івановича Боровиковського бібліотекар кафедри юнацтва Безверха А. С. провела з старшокласниками бесіду - портрет «Левко Боровиковський – український поет – романтик, байкар, етнограф, філолог».