Ернест Гемінґвей-легенда століття

Ернест Гемінґвей (Хемінгуей) народився 21 липня 1899 року в містечку Оук-Парк в штаті Іллінойс. Його батько був лікарем, а мати займалася вихованням дітей. З дитинства батько прищеплював йому любов до природи, в надії, що син піде по його стопах, і вивчатиме природознавство з медициною.

 Хемінгуей починає писати вже в шкільні роки. Крім цього, він був хорошим спортсменом, займався футболом і боксом. Після закінчення школи в Оук-Парк, він поступив на роботу репортером в газету Канзас-Сіті. Незабаром він був мобілізований і відправлений на службу в Червоний Хрест в Італії. Через поганий зір він почав служити шофером, але незабаром переходить на передові позиції. У липні 1918 року Хемінгуей був серйозно поранений осколками снаряда в обидві ноги. Коли він повернувся до Америки, то впродовж кількох років пропрацював репортером в канадській газеті. Перша збірка оповідань письменника «У наш час» вийшла в 1925 році. Через рік вийшов у світ роман «І сходить сонце», присвячений «втраченому поколінню». Тієї ж тематики була книга, що принесла світову популярність Хемінгуею – «Прощавай, зброє!» (1929). За свою літературну кар’єру письменник не раз переживав творчу кризу.  У 1949 році письменник переїхав на Кубу, де відновив літературну діяльність. Там була написана повість «Старий і море» (1952). У 1953 році Ернест Хемінгуей отримав Пулітцерівську премію за повість «Старий і море». Цей твір вплинув також на присудження Хемінгуею Нобелівської премії з літератури в 1954 році. У 1956 році Хемінгуей починає роботу над автобіографічною книгою про Париж 1920-х років – «Свято, яке завжди з тобою», яка вийшла тільки після смерті письменника.

Напередодні 120 –ї  річниці від дня народження письменника  на абонементі Липовецької  ЦРБ представлено виставку-портрет під назвою «Ернест Гемінґвей-легенда століття».