11 лютого минає три роки, як Захисник України Микола Вікторович Синіцький став нашим небесним воїном. Три роки пам’яті про Людину честі, мужності й самопожертви. 

    Микола народився 23 травня 1983 року, зростав у Липовці. Після закінчення Липовецької ЗОШ №3 здобув фах водія-електрика у Зозівському ПАЛ. Відслужив строкову військову службу, працював, шукав себе — і знайшов у служінні Україні.  У 2003 році свідомо обрав шлях воїна — підписав контракт із 30 окремою механізованою бригадою імені князя Костянтина Острозького. Служив механіком-водієм окремого пожежного взводу. 

    У 2004 році брав участь у миротворчій місії в Косово, де був відзначений іменним годинником Міністра оборони України та представлений до нагородження медаллю «За мужність». 

    З 2014 року воював на найгарячіших напрямках — Савур-Могила, Іловайськ. Отримав важке поранення й контузію, але продовжив службу. Під час вибухів арсеналу в Калинівці мужньо боровся з вогнем до кінця, за що був нагороджений. Загалом мав понад 11 медалей і відзнак. 

    Проживав із родиною у Новограді-Волинському. Був турботливим батьком. 11 лютого 2023 року, під час лікування у шпиталі, його серце зупинилося. Після себе він залишив трьох дітей...

    Світла пам’ять і вічна слава Захиснику України!