Схилімо голови перед світлою пам’яттю Героя України — Юрія Павловича Мигуна. 11 лютого — день, який мав би бути наповнений усмішками, планами на майбутнє, але замість слів привітання — слова вічної шани й болю...  

    Юрій народився 11 лютого 1994 року у селі Скитка, виріс у селі Щаслива. Навчався у Білозерівській школі, був активним, щирим, спортивним. Закінчив Вінницький державний педагогічний університет ім. М. Коцюбинського, працював учителем фізичної культури у рідній школі, гуртував молодь, розвивав спорт.

    Та коли Україна стала у вогні війни, Юрій без вагань став у стрій. У березні 2022 року був призваний до лав ЗСУ, добровільно пішов захищати державу у складі 35-ї окремої бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Остроградського. Сапер, інструктор, сержант — мужній, сміливий, професійний воїн.

    Він пройшов Баштанку, брав участь у звільненні Херсона, за що отримав почесний блакитний штормовий берет морської піхоти. Виконував найскладніші бойові завдання на Донеччині — Слов’янськ, Мар’їнка, Вугледар, Старомайорське. За мужність і відвагу був нагороджений медаллю «За військову службу Україні». 

    14 червня 2023 року сержант Юрій Мигун героїчно загинув у ближньому бою під час звільнення населеного пункту Старомайорське. 

    Тепер воїну назавжди — 29... Його ім’я — на меморіальній дошці рідного ліцею та назві центральної вулиці села Щаслива.

    Вічна пам’ять, вічна слава і шана Герою України!